22. Метод системного управління якістю

Забезпечення належного рівня якості актуальне на всіх фазах життєвого циклу проекту.

Одним із найбільш популярних методів системного управління якістю є метод, відомий на Заході під назвою Total Quality Management (TQM). Він передбачає встановлення єдиної схеми розробки та впровадження системи управління якістю проекту (зазвичай ці роботи виконують спеціалізовані фірми за контрактом з підприємством). Даний метод реалізується через такі процедури:

• обстежують виробництво і готують спеціальну доповідь;

• на основі обстеження й аналізу фактичного стану виробництва вибирають систему управління якістю й розробляють програму якості;

• розробляють технологію реалізації програми якості, де розкривають сутність механізму функціонування системи управління якістю;

• на спеціальній нараді за участю фірми-консультанта обговорюють деталі, термін і організацію виконання програми якості;

• вносять корективи і приймають рішення (у тому числі з питань навчання й атестації персоналу);

• заходи з програми вносять у загальний план реалізації проекту;

• програму якості запускають у виробництво; при цьому спеціалізована фірма здійснює періодичні перевірки, документально оформлює їх результати і вносить у зазначені документи необхідні уточнення й корективи.

Системне управління якістю на основі методології TQM дозволяє скоротити загальні витрати на забезпечення відповідного рівня якості та змінює структуру витрат. Зокрема знижується частка інформаційних, внутрішніх та зовнішніх витрат та зростає частка попереджувальних витрат.

23. Структуризація проекту. Основні структурні моделі проекту

Структура проекту — це сукупність взаємопов'язаних елементів і процесів проекту, які представлені з різним ступенем деталізації.

Структуризація проекту — це поділ проекту на ієрархічні підсистеми та компоненти, з яких він складається, формування структури проектних робіт, витрат і узгодження їх з організаційною структурою.

Структура проекту повинна сполучати :

• компоненти продукції проекту;

• етапи життєвого циклу;

• елементи організаційної структури.

Для структуризації проекту застосовується ряд спеціальних моделей:

"Дерево цілей" — схеми цілей, підцілей по рівнях. Основне правило розбиття — повнота: кожна мета верхнього рівня повинна бути представлена повним набором підцілей.

"Дерево рішень" — схеми задач оптимізації багатокрокового процесу реалізації проекту. "Гілки дерева" відображають події, які можуть мати місце, а вузли ("вершини") — точки, в яких виникає необхідність вибору.

"Дерево робіт" (структура поділу робіт — СПР/WBS) — включає дві ієрархічні схеми, які між собою пов'язані певним чином: ієрархія виробів та ієрархія робіт. Нижній рівень ієрархії робіт відповідає пакетам робіт, які необхідні при розробці сіткового графіка. Пакет робіт може бути самостійною фінансовою одиницею і повинен мати окремий кошторис та звіт про витрати. СПР — основа для розробки структурної схеми адміністративного управління проекту.

Організаційна структура виконавців (OCB/OBS ) — у цій схемі керівник — нульовий рівень. На більш низьких рівнях — відділи, необхідні для функціонального управління роботами. Ці рівні іноді відповідають рівням СПР. Мета ОСВ — визначити виконавців, відповідальних за виконання робіт.

Матриця відповідальності пов'язує пакети робіт з організаціями-виконавцями. Використовується для контролю відповідності розподілу ролей цілям проекту.

Структура споживання ресурсів — ієрархічно побудований графік, який фіксує необхідні на кожному рівні ресурси. Використовується для аналізу засобів, необхідних для досягнення цілей та підцілей проекту.

Існують і інші моделі, наприклад, дерево проблем, дерево ризиків тощо.