2.4. Вартість (ціна) державних цінних паперів та доходність інвестування

Номінальна вартість цінного паперу — сума основного боргу емітента перед власником (утримувачем) цінного паперу.

Номінал інструменту встановлюється умовами емісії і фіксується на цінному папері при документарній формі. Ця сума є базою для нарахування відсотків (купону), якщо це передбачено умовами емісії.

В основі емісійної ціни боргових цінних паперів лежить сума,що отримується емітентом в результаті розміщення даних інструментів на первинному ринку, тобто вартість активів, переданих емітенту в тимчасове користування, і є основною характеристикою ефективності діяльності по залученню капіталу.

Ринкова ціна (МУ) боргових цінних паперів, формується на вторинному ринку під впливом попиту і пропозиції. Значення ринкової ціни, вираженої у відсотках до номіналу, називають курсом облігації. Котирування купонних облігацій на організаційно офор-

млених сегментах ринку розвинених країн проводиться за «чистою піною», яка, при визначенні суми до сплати інвестором власникові, збільшується на суму накопичених відсотків:

MV = RE + P=RE + FVxCR.Xt/ti65, (2.1)

де RE (Rate of exchange) — біржовий курс;

Р — сума накопичених відсотків;

FV (Face value of bond, par value) — номінальна вартість облігації;

CR (Coupon rate) — купонна ставка;

T—термін в днях після чергової виплати суми відсотків.

Ринкова ціна є найважливішим вартісним показником, який залежить від інвестиційних характеристик інструменту і ринкової кон'юнктури в певний момент. Проте, в режимі реального часу не всі боргові інструменти мають дану вартість, тому оцінка таких фі-

нансових активів проводиться шляхом розрахунку приведеної вартості — сумою всіх майбутніх надходжень, дисконтованих (приведених) до теперішнього моменту з урахуванням доходності, яку має забезпечити інструмент.

Поточна вартість казначейського зобов'язання кожен день, що передує виплаті виграшу за купоном, зростає на суму відсотка, що нараховується протягом одного дня. Після виплати купона, зважаючи на зменшення його поточної вартості на суму сплати за купоном, продажна вартість казначейського зобов'язання знижується і починає зростати до моменту сплати чергового купона. Зважаючи на викладене та з метою забезпечення однакового рівня дохідності, незалежно від часу придбанім, для покупців казначейських зобов'язань продажна вартість казначейського зобов'язання повинна змінюватись у залежності від часу продажу казначейського зобов'язання. Зазначена зміна продажної вартості казначейського зобов'язання повинна проходити кожні 15 днів та встановлюватися на відповідний період Міністерством фінансів України за формулою, яка дозволяє вирахувати майбутню вартість платежів за казначейським зобов'язанням, виходячи з встановленого рівня дохідності.

При встановленні рівня дохідності за фінансовими показниками, з якими проводиться порівняння (г), враховуються наступні фактори:

1. Рівень облікової ставки Національного банку України (і0бл).

2. Середньоарифметичний рівень дохідності за депозитами банків строком один рік (/дЄП), що розраховується на базі відомостей 10 найбільших за розміром чистих активів банків України відповідно до інформації Національного банку України, опублікованої у щомісячному науково-практичному журналі Національного банку України «Вісник Національного банку України» на час визначення продажної вартості казначейських зобов'язань.

3. Річна середньозважена (за останні три місяці, що передують прийняттю рішення про продажну вартість облігації) за обсягами продажів дохідність облігацій внутрішніх державних позик строком обігу 360—740 днів (говдп). У разі відсутності даних щодо випуску облігацій внутрішніх державних позик строком обігу 360—740 днів для обчислення говяп використовуємо ефективну річну середньозважену (за останні три місяці, що переду-

ють прийняттю рішення про продажну вартість облігації) за обсягами продажів дохідність облігацій внутрішніх державних позик строком обігу 180—-210 днів (для обрахування ефективної ставки вважати, що ці інструменти мають дві виплати в річному періоді), збільшену на 1 %. У разі відсутності даних щодо випуску облігацій внутрішніх державних позик строком обігу 180—210 днів для обчислення г0вд„ використовуємо ефективну річну

середньозважену (за останні три місяці, що передують прийнятно рішення про продажну вартість облігації) за обсягами продажів дохідність облігацій внутрішніх державних позик строком обігу 90—120 днів обігу, збільшену на 2 % (для обрахування ефективної ставки вважати, що ці інструменти мають чотири виплати в річному періоді).