2.3. Національний ринок державних цінних паперів

В Україні ринок державних цінних паперів функціонує з 10 березня 1995 року. Першим інструментом ринку були дисконтні бездокументарні облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), номінальною вартістю 100 гривень. Протягом останніх років кількість державних цінних паперів допущених до обігу на організаторах торгівлі перевищувала 130 інструментів. Це підтверджує активну емісійну діяльність держави та визначає широкий вибір інструментів з різними емісійними характеристиками для потенційних інвесторів.

Первинний ринок ОВДП, має усталені організаційну та технологічні схеми існування, є окремою важливою сферою фінансової діяльність. Нагадаємо, що основні технологічні функції на первинному ринку державою покладалися на Національний банк України, який як генеральний агент держави, виконує операції, пов'язані з розміщенням ОВДП, та здійснював депозитарну діяльність з ОВДП.

У торгах облігаціями можна виділити кілька організаційних етапів:

— підготовчий, пов'язаний зі складанням інформаційного повідомлення про проведення торгів та його поширенням серед учасників ринку;

— здійснення торгів;

— підсумковий, що охоплює проведення платежів за результатами розміщення облігацій.

Рішення про час, місце і форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій, що пропонуються на продаж, строк подання заявок на участь у ньому приймається Міністерством фінансів України за погодженням із Національним банком в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Міністерство фінансів надсилає Національному банку України повідомлення про проведення торгів, у якому зазначається:

1) дата і час проведення аукціону;

2) кількість облігацій, що виставляються на продаж (у разі, якщо є обмеження);

4) вимоги іцодо подання заявок учасників торгів: кратність заявок, кількість знаків дробової частини у їхній ціновій частині тощо;

5) дата і час переказу коштів за результатами проведення торгів та номер рахунку в операційному управлінні Національного банку,на якому здійснюється акумулювання коштів;

6) штрафні санкції, які можуть застосовуватися до порушників платежів.

Розміщення облігацій здійснюється у вигляді електронних торгів з використанням телекомунікаційної мережі передавання даних.

Учасники торгів подають до Національного банку заявки на придбання: конкурентні — із зазначеними у заявці кількості облігацій та фіксованими цінами; неконкурентні — із зазначеною кількістю та середньозваженою ціною, яка визначається за результатами аукціону.

Заявки на торги засвідчуються підписами (в електронній формі) уповноважених осіб учасників. Під час проведення аукціону до заявок може входити необмежена кількість конкурентних і неконкурентних пропозицій. У день проведення торгів у час, зазначений у повідомленні, заявки, які надійшли телекомунікаційною мережею від його учасників, розкриваються, і за допомогою програмних засобів визначається склад учасників торгів, які подали пропозиції щодо придбання облігацій. На підставі даних довідника, який відображає стан виконання учасниками торгів вимог, визначених умовами допуску, формується перелік учасників, заявки яких не допускаються до участі в торгах. На базі заявок учасників торгів,

допущених до них, складається аналітична інформація, яка характеризує пропозиції щодо придбання облігацій та можливі варіанти встановлення ціни відсікання, тобто ціни, нижче від якої заявки учасників торгів не задовольняються.

Аукціони з розміщення облігацій внутрішньої державної позики можуть проводитися за попередніми та остаточними заявками й умовами. На основі попередніх заявок, що надаються комерційними банками до Національного банку України як від свого імені, так і від імені клієнтів, Міністерство фінансів України визначає попередню ціну продажу облігацій, нижче якої заявки не будуть задовольнятися. Комерційні банки на підставі інформації про попередню ціну уточнюють свої конкурентні й неконкурентні заявки і надсилають до Національного банку остаточні заявки. У цих заявках банки можуть підвищувати ціни на придбання облігацій та обсяги купівлі їх порівняно з попередніми заявками. Якщо остаточні заявки від комерційних банків у заздалегідь визначений час не на-

дійшли до НБУ, попередні заявки набувають сили остаточних. Міністерство фінансів на основі остаточних заявок визначає ціну відсікання щодо продажу облігацій.

Приймаючи рішення про ціну відсікання Міністерство фінансів надає Національному банку: глобальний сертифікат, яким визначається загальний обсяг випуску облігацій; доручення на задоволення заявок щодо придбання облігацій, у якому вказується ціна відсікання та середньозважена ціна торгів, за якою задовольняються неконкурентні пропозиції.

За дорученням Міністерства фінансів України Національний банк формує зведену відомість розподілу облігацій за їхніми власниками — учасниками торгів, які відповідно до поданих заявок та встановленої ціни відсікання придбали облігації на торгах. Заявки, що не відповідають ціновим умовам торгів, відсікаються і не задовольняються.

На підставі зведеної відомості розподілу облігацій за учасниками торгів і даних депозитарного обліку на клірингових засадах формуються дані про результати проведення торгів. Клірингові розрахунки проводяться з урахуванням взаємних грошових зобов'язань між учасниками торгів за придбані облігації, з однієї сторони, та Міністерством фінансів України, з іншої, при сплаті доходу або погашенні облігацій за умови, що строки проведення платежів збігаються.

Національний банк України зобов'язаний надсилати учасника аукціонів офіційне повідомлення про результати аукціонів. Це повідомлення містить розрахунок взаємних зобов'язань за аукціонами з розміщення облігацій та дані про обсяги платежів, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

Для здійснення контролю за розрахунками з державним бюджетом ОПЕРУ Національного банку України подаються:

— доручення Міністерства фінансів України на задоволення заявок із придбання облігацій;

— глобальний сертифікат;

— зведена відомість розподілу облігацій за учасниками торгів;

— клірингова відомість переказу коштів від учасників ринку,які придбали облігації.

Первинний ринок казначейських зобов'язань значно поступається ринку ОВДП. Із восьми запланованих до випуску серій (А, В, С, Б, Е,Р, О та Н) було проведено розміщення тільки трьох перших, оскільки кожна наступна серія випускалася лише після продажу попередньої.

Вторинний ринок облігацій внутрішньої державної позики відіграв важливу роль у становленні національного фондового ринку та системи портфельного інвестування на теренах України. На відміну від ринку казначейських зобов'язань, ринок ОВДП має чітку структуру із розподілення між багатьма суб'єктами організаційних та контролюючих повноважень. Основні матеріали для характеристики вторинного ринку ОВДП містяться у звітах установи, яка організовує розміщення, провадила депозитарну та клірингову діяльності та обслуговує державний борг, тобто Національного банку України.

Особливе місце в переліку операцій на вторинному ринку ОВДП відіграють операції кредитного характеру, в тому числі операції РЕПО. Операція РЕПО — операція з цінними паперами, що складається з 2-х частин і для здійснення якої укладається договір між НБУ та банками, іншими суб'єктами про продаж/купівлю державних цінних паперів (спот-компонента) на певний строк із зобов'язанням зворотнього їх продажу/купівлі у визначений строк за обумовлену ціну (форвардна компонента).

Операції РЕПО можуть здійснюватися лише з тими державними цінними паперами, строк погашення яких не припадає на строк проведення такої операції. НБУ може здійснювати такі види операцій РЕПО:

1. Відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, але не більше ніж на 30 календарних днів, кожна із сторін може вимагати виконання операції в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням за 2 робочі дні про дату завершення дії цього договору); % дохід не є фіксованим і розраховується залежно від строку дії операції;

2. Строкове РЕПО (строк операції чітко визначений); % дохід обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї операції;

3. Зворотнє РЕПО — НБУ продає державні цінні папери;

4. Пряме РЕПО — купує державні цінні папери.

Окрім забезпечення ліквідності державних цінних паперів, вторинний ринок дозволяє ефективно перерозподіляти ресурси як між окремими групами власників, так і в середині груп. Таким групами є комерційні банки, нерезиденти, НБУ та інші.

Основними власниками ОВДП в Україні протягом тривалого часу є комерційні банки, саме їх діяльність забезпечує розвиток ринку ОВДП