2.2. Суб'єкти ринку державних цінних паперів та їх функції

Виключно важливу роль на ринку відіграють емітенти. Згідно Бюджетного кодексу, право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів та з погодженням з НБУ визначає обсяги емісії державних цінних паперів за термінами погашення у межах загального обсягу емісії, а також визначає цінові умови придбання державних боргових зобов'язань. НБУ в цих умовах виконує обов'язки генерального агента держави із обслуговування випуску її боргових інструментів та їх погашення.

Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язаного із розміщенням цінних паперів, призпачеїшх для національного ринку, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України, але за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними цінними паперами визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України. А Державне казначейство України виконує технічні функції, пов'язані із обліком коштів, що надходять від первинного розміщення державних цінних паперів, та списанням коштів на виконання зобов'язань перед інвесторами. Перед характеристикою інших учасників ринку державних цінних паперів, представимо загальну схему їх взаємовідносин

Ключовим елементом інфраструктури ринку державних облігацій є Національний депозитарій України (НДУ), створений відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Відповідно до цього Закону НДУ може здійснювати такі види діяльності:

— зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

— кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

— ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Державне казначейство:

— облік коштів від первинного розміщення;

— списання коштів на виконання зобов'язань

Національний банк України:

— погодження умов емісій;

— організація розміщення;

— обслуговування державного боргу

Міністерство фінансів України:

— емісія державних цінних паперів

Національшш депозитарій України:

— обслуговування випуску бездокументарішх цінних;

— зберігання і обслуговування обігу цінішх паперів на рахунках у ціїших паперах;

— кліринг та розрахунки за угодами щодо ціїших паперів;

— ведення реєстрів власігаків імешшх цінних паперів

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку:

— погодження особливостей провадження депозитарної діяльності

Комерційні банки і торговці цінними паперами:

— участь у первинних аукціонах

Зберігачі:

— зберігання та обслуговування обігу цінних паперів

На первинному ринку НДУ має отримувати від емітента глобальний сертифікат на весь випуск цінних паперів, в межах якого проводить рознесення бездокументарних інструментів по рахунках покупців (або їх представників у депозитарії — номінальних утримувачів). Подальші операції переходу прав власності (вторинний ринок) в обов'язковому порядку проводяться депозитарієм шляхом руху інструментів за відкритими рахунками. У квітні 2008 року НДУ отримав ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку — розрахунково-клірингової діяльності строком на десять років, що дозволяє повноцінно інтегруватися у систему відносин з приводу обігу державних цінних паперів, звільнивши

Національна депозитарна система, що обслуговує ринок державних цінних паперів, складається з двох рівнів:верхній рівень — це Національний депозитарій України; нижній рівень — це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Зберігач — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди. Тобто якщо інвестор (покупець інструментів) не має можливості самостійно встановити відносини з депозитарієм йому на допомогу приходить зберігач, який і представляє його інтереси на підставі укладених договорів як з інвестором, так і з депозитарієм.

На відміну від комерційних банків, Національний банк України може купляти державні цінні папери або виконувати посередницькі функції щодо них лише на вторинному ринку.

На вторинному ринку вирішується важливе державне завдання — забезпечення високої ліквідності державних цінних паперів. Організаційним центром вторинного ринку складають організатори торгівлі, а саме біржі та торговельно-інформаційні системи, які забезпечують оформлення угод з купівлі-продажу цінних паперів. Станом на жовтень 2008 року в Україні діяли таки організатори торгівлі:

— Закрите акціонерне товариство «Українська фондова біржа»;

— Закрите акціонерне товариство «Луганська фондова біржа»;

— Акціонерне товариство «Донецька фондова біржа»;

— Закрите акціонерне товариство «Українська Міжнародна Фондова Біржа»;

— Закрите акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа»;

— Закрите акціонерне товариство «Придніпровська фондова біржа»;

— Закрите акціонерне товариство «Кримська фондова біржа»;

— Дочірнє підприємство «Технічний центр ПФТС»;

— Відкрите акціонерне товариство «Київська міжнародна фондова біржа»;

— Дочірнє підприємство Асоціації «Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система» — «Півдснь-Сервер».