Методика проведення перевірки додержання вимог законодавства про оплату праці на підприємствах та організаціях

У ході перевірки на підприємстві-боржникові (безпосередньо у бухгалтерії) необхідно витребувати інформацію та відповідні документи щодо:

- статистичні звіти форми 1-ПВ «звіти з праці»;

- суми заборгованості з виплати заробітної плати, за який період, чисельність працівників, яким не виплачена заробітна плата;

- суми заборгованості з виплати заробітної плати перед вивільненими працівниками, чисельність працівників, термін заборнованості;

- обсягу виробництва та реалізації продукції, надання послуг, одержання прибутку;

- суми грошових коштів, які надійшли на рахунки підприємства у період виникнення заборгованості із виплати заробітної плати;

- суми грошових коштів, використаних на виплату працівникам заробітної плати;

- суми та види сплачених податків та інших платежів;

- отримання кредитів, яким чином ці кошти використані (на господарську діяльність, придбання транспортних засобів, погашення кредитів, тощо);

- наявність та розміри кредиторської та дебіторської заборгованостей;

- стан претензійно-позовної роботи в частині ліквідації дебаторської заборгованості та виконання вимог кредиторів;

- матеріали перевірок, проведених працівниками контролюючих органів та заходи, які вживались на виробництві щодо усунення виявлених порушень закону;

- стан виконання судових рішень на користь працівників з питань оплати праці;

- наявність на підприємстві, що має заборгованість по заробітній платі, заходів щодо її погашення та наслідки їх реалізації.

Великі суми заборгованості по заробітній платі припадають на підприємства-банкрути, тому питання додержання арбітражними керуючими (розподільниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) вимог законодавства про оплату праці залишається актуальним.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про оплату праці" у разі банкрутства підприємства чи його ліквідації у судовому порядку зобов'язання перед працівниками щодо оплати праці виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 31 зазначеного закону ліквідаційна процедура відкривається постановою господарського суду, у ході якої у першу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед працівниками підприємства.

У ході розпорядження майном боржника, його санації чи ліквідації арбітражні керуючі по суті виконують повноваження керівників підприємств. Їх діяльність підлягає перевірці, бо саме вони можуть допускати необґрунтоване визнання кредиторських вимог, проводити незаконне відчуження майна боржника, у тому числі по заниженій вартості, або в порушення вимог законодавства про приватизацію (для державних підприємств).

При перевірці слід звернути увагу на законність проведення арбітражними керуючими оцінки майна боржника, його реалізації.

Крім того, арбітражними керуючими не завжди вживаються заходи щодо охорони майна боржника, його пошуку та повернення із володіння третіх осіб, погашення дебіторської заборгованості.

Згідно з абз. 2 ст.2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій, що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами.

У відділах державної виконавчої служби з’ясувати питання щодо додержання вимог ст.5 Закону України „Про виконавче провадження” у частині вжиття державними виконавцями заходів примусового виконання рішень суду. Відповідно до ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з метою задоволення вимог кредиторів вводиться мораторій, дія якого не поширюється на виплату заробітної плати. Реагувати на незаконні постанови про закриття виконавчих проваджень.

У ході перевірки слід з’ясувати питання щодо причин виникнення боргів із виплати заробітної плати, збільшення її розмірів.

Основними причинами заборгованості можуть бути:

- невжиття керівником підприємства заходів щодо підвищення рентабельності виробництва, отримання замовлень, кредитів, тощо;

- пасивність службових осіб підприємства щодо ліквідації або зменшення суми дебіторської заборгованості;

- наявність кредиторської заборгованості на виробництві;

- факти прямих зловживань з боку керівництва підприємства: при наявності боргів з виплати заробітної плати кошти витрачаються на надання спонсорської допомоги, придбання дорогих автомобілів, офісних меблів, виробничі потреби тощо.

Враховуючи найбільш типові порушення законодавства про оплату праці, що мали місце на різних підприємствах, у ході перевірки також необхідно звернути особливу увагу на наступні питання:

а) додержання вимог закону щодо строків і повноти виплати заробітної плати. Для цього слід ознайомитись з колективним договором, встановити відповідність його вимогам ст.115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» в частині дотримання строків та періодичності виплати заробітку. Також перевірити платіжні відомості та особові рахунки працівників з приводу повноти нарахування та виплати заробітної плати.

У разі виявлення фактів несвоєчасної виплати заробітної плати необхідно з’ясувати, чи надходили кошти на рахунки підприємства і на які цілі вони використовувались.

Необхідно надати правову оцінку стану претензійно-позовної роботи на підприємстві, оскільки суми дебіторської заборгованості є одним із джерел погашення боргів по заробітній платі.

б) дотримання вимог законодавства щодо проведення компенсації працівникам втрати частини доходів.

Статтями 34 Закону України «Про оплату праці» та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” передбачено проведення компенсації таких витрат відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

Нарахування та виплата компенсації здійснюється згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.01 № 159.

в) дотримання вимог законодавства щодо проведення індексації.

Відповідно до ст.95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та ст.ст.1,4,5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено механізм підвищення доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих послуг.

Індексація заробітної плати працівників проводиться за рахунок власних коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у разі коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації в розмірі 101 відсотка.

Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 № 1078.

г) виконання вимог ст.ст.16,97 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 14 Закону України «Про оплату праці» що укладання колективних договорів та визначення в них форм і систем оплати праці, норм праці, розцінок, тарифних сіток, ставок, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплати, премій, винагород та інших заохочувань.

У разі неукладання колективного договору, слід з’ясувати, чи погоджені роботодавцем ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності – з іншим, уповноваженим на предстваництво трудовим колективном, органом.

д) виконання вимог законів щодо виплати мінімального розміру заробітної плати.

Згідно ст. 43 Конституції України, ст. 95 КЗпП України розмір оплати за виконану працівником місячну, погодинну норму праці не може бути нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати. Питання розмірів цієї заробітної плати регулюються законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

е) додержання закону у разі виплати заробітної плати натурою. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оплату праці" колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) за таких умов:

• у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць;

• лише у тих галузях або за тими професіями, де така виплата еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі;

• виплата повинна бути звичайною або бажаною для працівників, при цьому мати на увазі, що на це потрібна згода працівника;

• крім товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів від 3 квітня 1993 р. № 244.

Інформацію з цього питання можна одержати на підприємствах, з відомостей про виплату заробітної плати, розрахунків (калькуляцій) собівартості товарів та прибуткових ордерів на товари.

є) додержання вимог законодавства про державну статистику.

Окремі керівники підприємств та організацій з метою штучного благополуччя з виплати заробітної плати або ухилення від сплати обов’язкових платежів до Пенсійного фонду України допускали перекручення статистичної звітності.

Частиною 2 ст.18 Закону України «Про державну статистику» передбачено, що юридичні особи, їх філії, які розташовані в Україні, зобов’язані у визначені терміни надавати в органи державної статистики достовірну звітно-статистичну документацію та дані бухгалтерського обліку.

Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження форм державних статистичних спостережень з праці» від 21.07.03 № 224 затверджено форму № 1-ПВ «Звіт з праці» (місячний), у якому відображаються дані про суми заборгованості із заробітної плати та чисельності працівників, яким не виплачено зароблені кошти.

Достовірність даної статистичної звітності перевіряється шляхом взаємозвірки статистичної інформації про розмір боргів із заробітної плати, котру підприємство подало до органів статистики, з даними про сплату ним збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

За результатами перевірки, ознайомившись зі станом законності, документами контролюючих органів, необхідно дати оцінку ефективності виконання ними функції контролю.

Як показує практика, є випадки, коли перевірки працівниками цих органів проводяться поверхово або в довідках умисно не фіксуються виявлені порушення закону. Непоодинокі факти безпідставного звільнення правопорушників від передбаченої законом відповідальності та фальсифікації документів перевірки. Внаслідок цього, в діях перевіряючих наявні ознаки правопорушення, передбаченого Законом України «Про боротьбу з корупцією».