3. Операційна система Windows: об‘єкти та елементи управління, властивості об‘єктів.

Windows — це операційна система, яка забезпечує роботу кількох додатків одночасно (багатозадачна ОС), є графічною операційною системою. Основний засіб управління — це миша, проте непотрібно нехтувати клавіатурою.

Робочий стіл — це з однієї сторони графічне середовище, на якому відображаються об’єкти Windows, а з іншої сторони — це папка, яка знаходиться на диску С: під назвою Documents and Settings.

Під об’єктом розуміють всі елементи управління ОС Windows: системні папки та власні папки, файли, ярлики, документи програми, група програм, піктограми (значок), диски та ін.

Основні операції з мишою:

• натискання лівої клавіші миші — вибір деякого об’єкту;

• подвійне клацання —відкривається програма, папка;

• операція перетягування «drag and drog»;

• натискання правої клавіші миші — виклик контекстного меню.

Види меню:

• головне меню ОС Windows (Пуск),

• основне меню або меню програми (Файл, Правка, Вид, Вставка таін),

• контекстне меню, яке викликається при натисканні правою клавішею миші на довільному об’єкті. Контекстне меню об’єкту Робочого столу містить пункт меню Властивості (Свойства), відкривши яке маємо можливість змінити характеристики об’єкта.

• системне меню — меню управління активним вікном програми, папки; зображається маленькою картинкою в рядку заголовка праворуч від назви вікна і містить команди: Восстановить, Свернуть, Развернуть, Переместить, Размер.

Вікно — це прямокутна область в якій розташовуються програми ОС Windows.

Типи вікон:

1. вікно програми або програмне вікно (первинне);

2. вікно документів (вторинне, підлегле);

3. діалогові вікна із вкладками, на яких можна змінювати атрибути об’єкта;

4. інформаційне вікно, яке є підвидом діалогового вікна, воно дає можливість запропоновану дію виконати, відмінити або повернутися назад.

Об’єкти Windows:

1. курсор миші;

2. меню;

3. вікна;

4. перемикачі;

5. списки;

6. смуга (лінійка) прокручування;

7. кнопки;

8. закладки;

9. рядок введення;

10. регулятор.

Запуск програми різними способами:

— подвійним клацанням на робочому столі;

— пуск / програми;

— пуск / выполнить

— мой компютер

— через програми оболонки

— за допомогою клавіатури

Завершення роботи програми :

1.Аlt+F4

2.Натисненням хрестика у верхньому правому куті вікна

3.Через системне меню

4.Через основне меню

5.Ctrl+Alt+Del

Виділення об’єктів:

1.Одного об’єкту

2.Виділення блоку (shift)

3. Виділення деяких (Сtrl)

4.виділення всіх слів (Ctrl +A)

Копіювання:

1.через панель інструментів

2. через «правка» — копировать

3. через контексне меню

4. методом перетягування + Сtrl

5. за допомогою клавіатури Сtrl+С

4. Архіватори даних.

Поняття про архівацію файлів, призначення. Програми-архіватори: WinZip, WinRar та ін. Створення архіву. Додавання файлів до архіву. Вилучення файлів. Створення багатотомних архівів. Створення саморозкриваючихся архівів.

При інтенсивній роботі з даними на комп’ютері навіть з великим обcягом жорсткого диска постійно виникають дві проблеми. Перша – можливість псування чи втрати інформації на магнітному диску, зумовлена фізичним псуванням диска, випадковим знищенням об’єктів або наявністю деякого віруса. Друга – неперервне збільшення обсягу інформації, яку необхідно зберігати на диску.

З метою забезпечення надійного збереження інформації створюють резервні копії даних. Існує два способи резервного копіювання файлів:

1. Створювати архівні копії файлів, що зберігаються на жорсткому диску, і записувати їх на дискети або інші пристрої. При цьому архівні копії займають такий самий об’єм пам’яті, як і оригінали.

2. Використання програм, що стискають файли і поміщають їх в архів, після цього їх можна записати на зовнішні носії.

Другий спосіб реалізується за допомогою програм–архіваторів, які призначені для пакування файлів шляхом стискування даних. Щоб відновити файли для їх подальшого використання також потрібні відповідні програми–архіватори.

Архівація, або стискування даних – це процес перекодування інформації, що зберігається у файлах, з метою зменшення загального об’єму пам’яті, який вона займає.

Стискування інформації у файлах виконується за рахунок перекодування інформації різними способами, наприклад, за рахунок спрощення кодів, виключення з них постійних бітів або представлення символів, що повторюються у вигляді коефіцієнта повторення і відповідних символів. Застосовують різні алгоритми подібних стискувань.

Стискуватися можуть як один, так і декілька файлів, які в стиснутому вигляді записуються в архівний файл, або архів.

Архівний файл – це спеціальним чином організований файл, що містить в собі один чи декілька файлів у стиснутому вигляді та службову інформацію про імена файлів, дату та час їх створення, розміри та ін.

Метою архівації файлів як правило є забезпечення більш компактного розміщення інформації на диску, скорочення часу, а відповідно і вартості, передачі інформації по каналах зв’язку в комп’ютерних мережах. Крім того, пакування в один архівний файл групи файлів значно спрощує їх перенесення з одного комп’ютера на інший, скорочує час копіювання файлів на диски, дозволяє захистити інформацію від несанкціонованого доступу, сприяє захисту від зараження комп’ютерними вірусами.

Ступінь стискування залежить від програми, що використовується, методу стискування та типу вихідного файла. Найкраще стискуються файли графічних образів, текстові файли і файли даних, які стискуються на 60-95%, менше стискуються файли виконуваних програм та завантажувальних модулів – 10-40%. Майже не стискуються архівні файли. Програми для архівації відрізняються методами стискування, які в них використовуються, і це суттєво впливає на ступінь стискування.

Архівація (пакування) – розміщення вихідних файлів в архівний файл с тиснутому або нестиснутому вигляді. Розархівація (розпакування) – процес відновлення файлів з архіву у такому ж вигляді, який вони мало до розміщення в архів. При розархівації файли відновлюються з архіву і записуються на диск або в оперативну пам’ять.

Програми, що здійснюють пакування та розпакування файлів, називаються програмами-архіваторами.

Програми-архіватори дозволяють не тільки заощадити місце на дисках, але і об’єднувати групи файлів, що спільно використовуються, в один архівний файл, що полегшує ведення архівів. Основними функціями архіваторів є:

• Архівація вказаних файлів чи всього активного каталога;

• Відновлення окремих чи всіх файлів з архіву в активний або вказаний каталог;

• Перегляд вмісту архівного файла (склад, властивості упакованих файлів та ін.);

• Перевірка цілісності архівів;

• Відновлення пошкоджених архівів;

• Створення архівів, що саморозархівовуються;

• Ведення багатотомних архівів;

• Виведення файлів з архіву на екран або на друк.

Великі за обсягом архівні файли можуть бути розміщені на декількох дисках (томах). Такі архіви називаються багатотомними. Том – це складова частина багатотомного архіву. Створюючи архів з декількох частин, можна записати його частини на декілька дискет.

Програми-архіватори дозволяють створювати і такі архіви, які не потребують програм-архіваторів для розпаковування файлів, що в них містяться, оскільки такі архівні файли можуть містити програму розпаковки. Такі архівні файли називають архівами, що саморозархівовуються.

Архів, що саморозархівовується – це заватажувальний модуль, який здатний до самостійної розархівації файлів, які містяться в ньому, без використання програми-архіватора. Архів, що саморозархівовується ще називають SFX-архів (SelF-eXtracting). Архіви такого типу як правило створюються у формі .ЕХЕ-файла.