Фінансовою діяльністю підприємства

Процес управління фінансовою діяльністю базується на певному механізмі. Механізм фінансового менеджменту представляє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації фінансових рішень підприємства.

Таблиця 1.1

Характеристика основних функцій фінансового менеджменту в розрізі окремих груп

Групування основних функцій фінансового менеджменту
як управлінської системи		як спеціальної області управління підприємством
1.	Розробка фінансової стратегії підприємства	1.		Управління реальними інвестиціями
2.	Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень по всім аспектам фінансової діяльності	2.		Управління фінансовими інвестиціями
3.	Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів фінансових рішень	3.		Управління формуванням фінансових ресурсів
4.	Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності	4.		Управління грошовими потоками
5.	Здійснення планування фінансової діяльності підприємства за її основними напрямами
6.	Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності
7.	Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової діяльності

Лекція 2.

СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1. Організаційне забезпечення фінансового менеджменту

2. Управлінський облік та інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

3. Фінансовий облік у розвинутих країнах. Гармонізація фінансового обліку

4. Консолідація фінансових звітів і формування внутрішньо корпоративних стандартів компанії

1.Організаційно-економічне забезпечення фінансового менеджменту (ОЕЗ ФМ) – це сукупність структурних та динамічних характери тиск економічних взаємовідносин всередині та поза межами діяльності організації, що включає сукупність конкретних відносин власності, методів господарювання та правових норм, втілених у певні організаційно-економічні механізми, за допомогою яких ринково-орієнтована організація використовує (або ні) можливості, що їй надає середовище, та сприяє (або ні) досягненню цілей розвитку.

Об’єктами впливу ОЕЗ ФМ є «входи» та «виходи» організації, які пов’язують її із зовнішнім середовищем, а саме – з ринками постачання та збуту, а також управлінська та операційна системи, фінансові результати і ризики, взаємозв’язки всередині організації, система мотивації персоналу тощо.

Суб’єктом ОЕЗ ФМ може виступати один або комплекс підрозділів, які за допомогою різноманітних форм управлінського впливу забезпечують виконання тактичних фінансових завдань із метою досягнення стратегічних фінансових цілей підприємства.

ОЕЗ ФМ є підсистемою цільового типу і може бути організаційно оформлено по-різному:

• на базі фінансового або економічного відділу з більш розгалуженими зв’язками з іншими підрозділами організації;

• у вигляді матричної структури;

• на основі створення окремого відділу лінійно-проектного або лінійно-програмного типу з відповідними функціями і повноваженнями;

• у вигляді мережі відділів, які беруть участь у виконання економічної стратегії організації;

• у формі координаційної ради, комітету або комісії (дорадчий орган) при вищих органах управління організацією.

Вибір організаційних рішень керівництвом залежить від ситуації на підприємстві та у зовнішньому середовищі, від рівня стратегічного мислення менеджерів тощо. Однак, у будь-якому випадку, до підсистеми ОЕЗ ФМ входитимуть:

• фінансовий відділ як підрозділ, що несе повну відповідальність за управління оборотними та грошовими коштами (визначаючи потреби у цих коштах та засоби їх задоволення, тобто розроблюючи і виконуючи фінансову ресурсну стратегію);

• відділ збуту як підрозділ, що відповідає за збут продукції у необхідних для ефективного функціонування організації обсягах;

• відділ постачання як підрозділ, що відповідає за ефективність «вхідних потоків»;

• виробничий підрозділ, що зобов’язаний випускати якісну продукцію з урахуванням економії всіх видів витрат;

• бухгалтерія, яка повинна реєструвати всі господарські операції;

• відділ організації та оплати праці, який відповідає за здійснення матеріальної винагороди персоналу.

Основою для побудови ОЕЗ ФМ є повноцінна фінансова підсистема, яка має свідомо формуватись і вдосконалюватись, діяти стратегічно. Статус і тип цієї підсистеми залежить від обсягів поточних та стратегічних робіт, форми власності, розгалуженості внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Приклад організації фінансового підрозділу великого промислового підприємства наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура фінансової підсистеми (служби, підрозділу, відділу)

2. Побудова в компанії системи обліку з метою управління її бізнесом (система управлінського обліку) є аналогічною до постановки фінансового (бухгалтерського обліку) і реалізується схожими етапами, а експлуатація впровадженої системи управлінського обліку регламентується документами, які за змістом аналогічні документам, що регламентують практику бухгалтерського обліку.

Розрізняються й форми надання звітів. Наприклад, у США активи розміщують на лівій стороні балансової відомості і наводять у порядку спадання ліквідності ) так, що зверху подаються дані по поточних активах. У Великобританії активи розміщуються справа і наводяться по мірі зростання ліквідності – таким чином, зверху опиняються постійні активи. У деяких європейських країнах (наприклад, Бельгії, Франції, Італії та Німеччині) акціонерам надаються лише два фінансових звіти (звіт про доходи і витрати та балансовий звіт); в інших – надається ще й третій звіт: про зміну фінансового стану.

Існують серйозні відмінності й у трактуванні видів економічної діяльності (таких як злиття, пенсії, оренда обладнання, зміна цінності фінансових інструментів), які відображають неспівпадіння загальних підходів і принципів, на яких побудовано правила обліку в різних країнах (табл. 2.1, 2.2).

Таблиця 2.1

Відмінності загальних принципів обліку

	З одного боку	З іншого боку
Головна мета фінансових звітів	Надання інформації акціонерам (США, Великобританія)	Захист кредиторів, захист від інформації, яка може завдати шкоди конкурентоспроможності компанії (Німеччина, Японія)
Вимоги правил обліку	Точні і детальні інструкції (США).	Тільки загальні принципи, що в багатьох випадках дає менеджерам можливість довільних (Німеччина, Японія).
Зміст правил обліку	Правила визначають все до дрібниць (США).	Відсутні правила для деяких важливих видів діяльності (наприклад, медичне страхування для пенсіонерів у Канаді, Німеччині і Нідерландах)
Зв'язок із законом про податок на дохід	Існують два варіанти обліку (в Австралії, Канаді, США і Нідерландах).	Податок на прибуток розраховується за даними фінансової звітності (Німеччина, Франція і Великобританія)
Частота звітів	Щоквартально (США, Канада, Мексика, Ізраїль).	Раз на півроку (Великобританія, Франція, Нідерланди, Німеччина, Японія).
Розкриття деталей обліку (прозорість)	Багато приміток і рекомендацій: про вибір і застосування методів обліку, техніку оцінок, трансферт у/з резервів тощо (Австралія, Нова Зеландія, США, Канада, Великобританія)	Агрегування класів активів і пасивів, мало приміток; у кращому випадку – загадкові коментарі про те, як застосовувати правила обліку, як відображати рух у/з резервів (Франція, Японія, Німеччина, Швейцарія)

Річна звітність підприємств може включати:

• Звіт про прибутки і збитки

• Звіт про накопичений прибуток

• Звіт про зміни у фінансовому стані

• Звіт про рух коштів

• Звіт про власний капітал

• Бухгалтерський баланс

• Додаткову інформацію.

Таблиця 2.2

Різність принципів обліку і різних країнах

Подія або транзакція	Альтернативні підходи
Переоцінка активів	Дозволена (Австралія, Гонконг, Індія, Великобританія). Дозволена за певних умов (Франція, Італія, Швеція). Не дозволена (Канада, Німеччина, Японія, США).
Звіт про джерела і використання коштів	Повідомляє про джерела і використання всіх коштів (США, Великобританія, Ізраїль, Корея). Повідомляє про джерела і використання обігових коштів (Мексика, Швеція, Сінгапур). Не надається (Франція, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія).
Урахування впливу інфляції	Потрібне (Аргентина, Бразилія, Ізраїль, Мексика). Допускається в примітках (Великобританія, Австралія, Нідерланди, США). Не потрібне (Канада, Індонезія, Японія, Німеччина, Корея).
Нематеріальні активи	Нараховують і списують за рахунок власного капіталу (Італія, Сінгапур, Південна Африка, Великобританія). Нараховують і списують через звіт про доходи і витрати (Австралія, Канада, Франція, США).
Витрати на дослідження і розробки	Витрати (США, Німеччина, Мексика). Капіталізація (Аргентина, Корея, Норвегія, Нідерланди). Окрема капіталізація витрат на дослідження і на розробки (Великобританія, Канада, Данія, Ізраїль, Нігерія). Не виділяються (Китай, Ірландія).
Галузеві і географічні розрізи (Segment Reporting)	Збут, прибутки та активи у галузевому і географічному розрізі (Канада, Великобританія, Ізраїль, Італія, Сінгапур). Збут у галузевому і географічному розрізі (Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди). Збут і прибуток у галузевому розрізі (Корея). Не виділяється (Індія, Індонезія, Норвегія, Швейцарія).
Не експлуатаційна оренда	Підлягає капіталізації (Бельгія, Гонконг, Ізраїль, США). Капіталізація можлива або допускається за певних умов (Данія, Швеція, Франція, Японія). Відноситься на витрати (Індія, Італія).
Інші виплати пенсіонерам	Додаються до нарахованих витрат (Індонезія, Нігерія, Великобританія, США). Сплачуються готівкою (Австралія, Німеччина, Гонконг, Японія).
Пенсійні схеми	Визнаються не профінансовані зобов’язання (США, Мексика). Не профінансовані зобов’язання ігноруються (Канада, Німеччина, Нідерланди, Великобританія). Не встановлено (Гонконг, Нова Зеландія, Бельгія).

Також вивчаються аудиторські висновки, які можуть бути чотирьох видів:

1. Безумовний аудиторський висновок означає, що керівництво заслуговує найвищого схвалення за чесне відображення фінансового стану і результатів діяльності, а для аналітика це є найліпшою рекомендацією.

2. Висновок з обумовленням – звіти безпристрасно відображають фінансовий стан і результати діяльності, але мають місце певні обумовлення щодо обсягу роботи аудитору в досліджуваній фірмі або результату, який неможливо оцінити.

3. Відмова від висновку означає, що через обмежений штат співробітників, невизначеність майбутнього або наслідків, які неможливо оцінити при перевірці, аудитор не здатний дати висновок.

4. Негативний висновок означає, що звіти неправильно відображають фінансовий стан або результати діяльності у відповідності до прийнятих принципів обліку. Такий висновок має сумнівну цінність.

Безумовно, немає ніяких гарантій, що фінансовий стан підприємства на дату складання звіту був таким самим, як і протягом усього року. Щоб компенсувати цю неточність, розраховують середнє арифметичне необхідного показника балансового звіту наприкінці звітного та попереднього року.

Рентабельність активів підприємства – цей показник (коефіцієнт) ефективності використання підприємством своїх активів розраховується так:

(2.1)

,

Безумовно, ця величина має бути якомога більшою, оскільки саме активи є джерелом одержання прибутку підприємством. Низький рівень коефіцієнта вказує на неефективність використання активів і необхідність внесення змін у фінансову політику підприємства.

Цей показник можна розраховувати і для загальних прибутків підприємства (оперативного прибутку й інших прибутків). Порівняння його з попередніми показниками дасть змогу оцінити вплив податків і відсотків, що сплачуються за кредитами, на загальну прибутковість активів.

Рентабельність капіталу. Для реалізації інвестиційного проекту підприємство досить часто, крім залучення акціонерного капіталу, використовує кредити, облігації або інші форми довгострокового фінансування. Усі зазначені форми фінансування (крім короткострокових) утворять капітал підприємства. Показник ефективності використання капіталу дуже важливий для інвесторів. Він дає можливість кредиторам-акціонерам дізнатися про спроможність проекту обслуговувати і повертати кредит. Цей коефіцієнт розраховується так:

(2.2)

,

Рентабельність акціонерного капіталу – показник подібний до коефіцієнта рентабельності активів, але дає можливість зрозуміти, наскільки ефективно використовується капітал акціонерів. Звичайно ця величина розраховується так:

(2.3)

,

Маржа прибутковості – це показник, який визначає величину виторгу від реалізації продукції (у відсотках), що залишається в розпорядженні підприємства після відрахування виробничих витрат. Він розраховується як для оперативного прибутку, так і для прибутку що обкладається податком. У першому випадку маржа прибутковості буде розраховуватися так:

(2.4)

,

Досить часто цей показник дає змогу зрозуміти збутову політику підприємства. Якщо значення цього показника велике, це означає, що підприємство закладає в ціну продукції високу маржу прибутковості, знижуючи тим самим обсяги обороту. Низький показник цього коефіцієнта, навпаки, доводить, що підприємство максимально заінтересоване в збільшенні обороту і для цього знижує маржу прибутковості.

Показники ліквідності використовуються при аналізі спроможності підприємства оплачувати рахунки.

У своїй діяльності підприємство мусить оплачувати всі поточні рахунки з тим щоб його не оголосили неплатоспроможним. Саме тому як інвестори, так і кредитори звертають увагу на ці показники:

Поточний коефіцієнт ліквідності – визначається як співвідношення поточних активів до поточних зобов'язань:

(2.5)

,

Звичайно вважається, що для підприємств цей показник повинен бути більшим 1 (деякі автори висловлюють думку, що він має бути не меншим 2). Якщо він перевищує 1, кредитор може переконатися, що поточні активи фінансуються не тільки за рахунок поточних зобов'язань. Це дає кредиторам упевненість у тому, що заборгованість може бути погашена підприємством вчасно. Аналізуючи даний коефіцієнт, треба враховувати не лише його абсолютну величину, а й галузь виробництва, й існуючу підприємницьку практику в країні місцезнаходження підприємства.

«Кислотний» коефіцієнт, або коефіцієнт швидкої ліквідності. Розуміючи, що частину поточних активів досить складно швидко перетворити в засоби для погашення поточних зобов'язань, було введено так званий коефіцієнт кислотності. Він розраховується як співвідношення вартості поточних активів, що можуть бути досить швидко трансформовані в гроші, до поточних зобов'язань:

(2.6)

,

Як і в попередньому випадку, більшість кредиторів вважає, що така величина має бути більшою 1. Це означає, що підприємство може погасити свої поточні зобов'язання без продажу запасів (які не входять у швидколіквідні активи).

Коефіцієнт автономності вважається навіть більш динамічним показником, ніж коефіцієнт кислотності, оскільки вказує кількість днів, коли підприємство може працювати без додаткового надходження коштів. Ця величина визначається як відношення готівки, яка є в розпорядженні підприємства, до середньоденних витрат виробництва без урахування амортизації:

(2.7)

,

Коефіцієнт показує, протягом якого терміну підприємство може протриматися, використовуючи тільки наявні в нього зараз гроші. Чим вища ця величина, тим краще, за винятком тих випадків, коли обсяг готівки, якою розпоряджається підприємство, значно перевищує оптимальну суму готівки, необхідну для діяльності підприємства (визначається за спеціальною формулою). Це пов'язано з тим, що кошти в грошовій формі приносять дуже мало прибутку.

Одним з основних завдань, які стоять перед підприємством, є визначення структури капіталу для забезпечення своєї діяльності. Для кредиторів і акціонерів існують власні переваги і недоліки в різних формах фінансування проекту. Саме тому остаточна структура капіталу підприємства є, як правило, компромісом між кредиторами й акціонерами.

Одним із найпопулярніших показників є відношення заборгованості до активів підприємства. Цей показник визначається за формулою:

(2.8)

,

Досить складно оцінити цю величину, не знаючи якісного складу активів. Як правило, така величина у 50% вважається достатньою, щоб гарантувати погашення заборгованості перед кредиторами. Зрозуміло, що чим менший цей показник, тим спокійніше можуть почуватися кредитори.

Ще два показники – заборгованість до акціонерного капіталу і мультиплікатор інвестицій – містять фактично ту саму інформацію, що й перший коефіцієнт. Ці коефіцієнти розраховуються так:

(2.9)

,

(2.10)

,

Для визначення спроможності підприємства погасити свою заборгованість застосовують коефіцієнт погашення відсотків, який визначається за формулою:

(2.11)

,