16.2. У чому полягає зміст морального виховання?

В основу змісту морального виховання покладено загальнолюдські морально-духовні цінності.

Загальнолюдські моральні цінності — це набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної належності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки та життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

Національні моральні цінності — це історично зумовлені і створені народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але вирізняються національними проявами, своєрідностями у поведінці і є основою соціальної діяльності людей певної етнічної групи. Наприклад, у християнському світі загальнолюдські цінності виокремлені в Біблії як заповіді Божі: "Шануй свого батька та матір свою... Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля, ані раба його, ані невільника його, ані осла його, ані всього, що є в ближнього твого!" т

Методика підготовки і проведення етичної бесіди

Етична бесіда — форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів умінь і навичок у моральній поведінці, оволодіння загально-людськими й національними морально-духовними цінностями.

У системі підготовки і проведення етичних бесід варто дотримуватися таких методичних правил, які передбачають, що:

1. Бесіди проводить класний керівник або вихователь групи продовженого дня.

2. Тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—З0 хв, 5—7 класи — ЗО—40 хв, 8—12 класи — до 45 хв.

3. Підготовка до бесіди має займати 5—6 днів.

4. Тема бесіди залежить від віку учнів, рівня розвитку первинного колективу, стилю взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві.

5. Проведення бесід включає такі основні етапи: підготовчий, проведення бесіди, подальша діяльність школярів, оцінка вчителем рівня сформованості моральних норм і навичок.

6. До висловлення власних думок щодо певних моральних понять залучають всіх дітей.

7. Необхідно стимулювати школярів до виявлення соціальної активності під час бесіди.

8" Потрібно використовувати цікавий матеріал, педагогічні ситуації, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності.

9. Треба продумувати логічно доцільний план бесіди, виділяти опорні моральні поняття, які мають стати основою формування у школярів моральних умінь і звичок.

10" 3 урахуванням їх індивідуальних можливостей визначають для учнів конкретні завдання для підготовки до бесіди, які б викликали у них інтерес.

11. Після завершення бесіди класний керівник повинен уважно проаналізувати особливості впливу бесіди на поведінку вихованців і класного колективу в цілому.

Методика підготовки і проведення диспуту

Диспут — це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуку істини.

Пам'ятай і дотримуйся правил диспуту

1. Перш ніж сперечатися, подумай, що є темою диспуту.

2. Сперечайся чесно і щиро. Не спотворюй і не перекручуй думок і слів свого товариша.

3. Починаючи суперечку, зрозуміло і повно висловлюй свої судження і положення, які маєш захищати або доводити їх правильність.

4. Пам'ятай, що переконливим доказом, кращим засобом заперечення є точні та аргументовані факти.

5. Доказуючи і заперечуючи, говори зрозуміло, просто, чітко, точно.

6. Не готуй попередніх записів текстів свого виступу,

7.3 великою повагою стався до думок своїх співрозмовників.

8. Якщо співрозмовники довели помилковість твоїх суджень, думок, май мужність визнати правоту опонента.

9. Не переривай виступу опонента на півслові. Дочекайся, коли він висловить свою думку, тільки після цього включайся в суперечку.

10. Хай тебе завжди супроводжує почуття толерантності у взаєминах з учасниками диспуту.

11. Закінчуючи виступ, підбий підсумки, сформулюй висновки.

12. У ході суперечки концентруй увагу не на особистості свого опонента, а на сутності його думок.

13. Чітко дотримуйся встановленого регламенту,

14. Висловлюючи власні думки, не ховайся за щитом визнаних авторитетів. Цитати з їхніх наукових праць не піднесуть власного розуму.

15. Говори не від абстрактного колективу, а лише від себе.

16. Головна зброя на диспуті — аргументи, факти, докази, логічна послідовність. Міміка, жести, вигуки не замінять змісту.

17. Якщо не маєш власної думки або приховуєш її, краще не бери участі в суперечці.

Керівник диспуту бере на себе велику відповідальність за його успіх. Він повинен уважно слухати тих, хто виступає, фіксувати думки учасників, скеровувати їх у потрібне русло, домагатися, щоб виступи опонентів не виходили за рамки диспуту чи конкретного питання, відчувати настрій кожного учасника, стимулювати інтелектуальну активність вихованців, вчасно і логічно генерувати важливі ідеї, думки, стежити за логічною послідовністю диспуту.

Методика підготовки і здійснення КТС

Колективна творча справа — це вияв життєво-практичної соціальної турботи про поліпшення загального життя, це сукупність певних дій на загальну користь і радість. Тому — це справа, і не, лише справа, а колективна справа, оскільки в її плануванні, підготовці, проведенні, обговоренні беруть участь усі члени колективу. Крім того, це творча справа, оскільки на кожній стадії здійснення усі вихованці разом з вихователем мають змогу виявити свої творчі можливості в пошуку засобів, методів і прийомів, які б забезпечили успіх.

Колективні творчі справи є важливим чинником розв'язання виховних завдань:

1) виховні завдання, які ставляться педагогами, у процесі КТС розв'язуються непомітно: члени колективу визначають ці завдання і вони стають для них вимогами до самих себе;

2) у процесі КТС одночасно розв'язується багато виховних завдань морального, фізичного, трудового, розумового, естетичного рівнів;

3) КТС розвивають у єдності три сторони особистості: пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали), емоційно-вольову (почуття, прагнення, інтереси, потреби), дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру);

4) участь вихованців у підготовці та проведенні КТС якнайкраще сприяє їх включенню до активної соціальної діяльності, а отже, створює оптимальні умови для оволодіння соціальним досвідом.

Колективні творчі справи відрізняються між собою передусім пізнавально-практичною спрямованістю на розвиток кожної особистості зокрема і творчого колективу в цілому. Виділяють такі групи КТС: суспільно-політичні, трудові, пізнавальні, художньо-естетичні , спортивно-оздоровчі.

Процес підготовки та проведення колективних творчих справ складається з низки етапів:

1. Попередня робота учителів-вихователів. На цьому етапі визначають виховні завдання КТС. Через бесіду, розповідь педагог має захопити учнів цікавістю, привабливістю, перспективністю майбутньої справи. Тут не може бути менторського тону, не треба нав'язувати вихованцям власної думки щодо теми КТС. Це має бути доброзичлива, зацікавлена, товариська розмова.

2. Колективне планування. Вихованці разом з педагогом складають план майбутньої КТС. При цьому враховують думку певних груп дитячого колективу і окремих вихованців, визначають можливих виконавців тих або тих доручень, обговорюють альтернативні варіанти.

3. Підготовка КТС. Створений проект справи уточнює організаційна група; визначають мікрогрупи, які працюватимуть над виконанням конкретних доручень як складових колективної справи; проводять періодичні обговорення ходу підготовки, переглядають і перевіряють рівень готовності мікрогруп до участі у справі, коригують дії мікрогруп і окремих вихованців. На цьому етапі дуже важливо враховувати інтереси та творчі можливості вихованців, підбадьорювати їх, вселити в них упевненість у власних силах, ознайомити з методами і прийомами виконання тих чи тих завдань. Цей етап є головним, оскільки потребує від кожного члена колективу напруженої діяльності.

4. Проведення КТС. Це — підсумковий етап роботи, на якому кожен член колективу має можливість виявити свої Творчі можливості, показати результати колективної творчої діяльності.

5. Колективні підсумки. Цей етап передбачає ретельний аналіз усього ходу підготовки та проведення КТС з метою позитивної оцінки дій мікрогруп, окремих членів колективу, виявлення утруднень, помилок, які мали місце на всіх етапах, визначення шляхів подолання труднощів і упущень у подальшій роботі.

Планування і облік виховної роботи класног керівника

Під час планування виховної роботи класному керівнику, крім визна­чення цілей, форм і засобів виховання учнів, необхідно обрати оптималь­ний варіант змісту, форми і структури плану роботи на навчальний рік або семестр.

За змістом план має бути спрямований на формування у дітей та учнів­ської молоді особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної куль­тури; виховання шанобливого ставлення до родини; формування здорово­го способу життя, забезпечення фізичної досконалості школярів.

Робо­чим планом класного керівника може бути календарний або перспективний план виховної роботи, який охоплює тижневий, місячний або річний проміжок часу і містить таку інформацію: перелік запланованих заходів, терміни їх проведення, прізвища організаторів тощо.

Структура плану може включати такі розділи:

         Аналіз виховної роботи за минулий рік.

         Цілі та завдання виховної діяльності.

         Психолого-педагогічна характеристика класу.

         Основні напрями діяльності та справи класного колективу.

         Індивідуальна робота з учнями.

         Робота з батьками.

         Вивчення стану та ефективності виховного процесу у класі.