3. Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення.

Необхідність прийняття господарського рішення виникає в момент виходу траєкторії розвитку суб’єкта господарювання за межі зони саморегуляції (рис. 1.1). Очевидно, загрозою є ситуації, які перебувають нижче цієї зони. І чим швидше буде прийняте правильне господарське рішення, тим більша ймовірність повернення об’єкта господарювання до стану рівноваги та спрямування його в напрямі ефективного розвитку. Ситуації, розташовані вище зони саморегуляції, зумовлюють зростання загальної ефективності діяльності організації. Ситуації, розташовані нижче осі абсцис, є кризовими, загрожують існуванню організації і вимагають особливої технології прийняття господарського рішення.

планова траєкторія розвитку об’єкта господарювання

фактична траєкторія розвитку об’єкта господарювання

Рис. 1.1 Поле господарських ситуацій організації

Для того щоб рішення було ефективним, тобто досягло поставлених цілей, воно повинно відповідати наступним вимогам, які забезпечують успішність рішення:

1. Наукова обґрунтованість.

2. Цілеспрямованість – рішення повинне мати мету, чітко пов’язану із стратегічними цілями розвитку організації.

3. Кількісна та якісна визначеність – передбачає досягнення організацією очікуваних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках.

4. Оптимальність – вибір варіанта рішення, який би відповідав економічному критерію ефективності організації

5. Комплексність – кількісні та якісні зміни одного елемента організації зумовлюють відповідну зміну інших.

6. Гнучкість – формулювання кожного рішення передбачає простір для творчої активності виконавців, пошуку ефективніших шляхів вирішення.

4 Способи формалізації та реалізації господарських рішень

Серед основних форм розробки та реалізації господарських рішень виділяють:

Акт-рішення широкого кола державних та суспільних організацій.

Бюлетень-рішення керівника щодо короткої об’яви підлеглих про стан подій, які мають суспільне значення.

Декларація-урочиста програмна заява керівника.

Договір-рішення щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань у комерційних та некомерційних сферах діяльності.

Закон-рішення державної влади, яке має загальнообов’язковий та незмінний характер.

Заява-офіційна заява керівника найвищого рангу.

Інструкція-рішення, яке встановлює порядок та спосіб виконання будь-якої дії.

Кодекс-зібрання законів.

Контракт-рішення, зазвичай комерційного характеру, щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань.

План-рішення, яке відображає цілі та конкретні задачі діяльності, засоби, методи та час їх, реалізації.

Постанова-колективне або індивідуальне рішення видного органа влади для будь-якої організації.

Наказ - (письмовий або усний) - це рішення керівника організації або її великого підрозділу.

Угода – рішення, яке формує загальну позитивну інфраструктуру будь-якої діяльності.

Указ - рішення глави держави, затверджене парламентом. Наказ має силу закону.

Статут – набір правил, які регулюють діяльність організацій.

Основні форми реалізації господарських рішень:

Ділова бесіда, Ділова гра(тренінг), Засідання, Інформаційний лист, Особистий приклад, Методика,. Настанова, Навчання, Звіт, Примушування, Роз’яснення, Нарада.