
- •Тема 1. Сутнісна характеристика господарських рішень.
- •1. Сутність, зміст, функції господарських рішень
- •2.Класифікація господарських рішень
- •3. Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення.
- •4 Способи формалізації та реалізації господарських рішень
- •5. Основні параметри та показники якісного рішення. Види та принципи оцінювання ефективності господарських рішень.
- •Тема 2. Процес прийняття управлінського рішення.
- •1. Процес, етапи та стилі прийняття рішень та його елементи.
- •2. Характер прийняття господарських рішень. Основні чинники, що впливають на прийняття рішення
- •3. Закони й закономірності, що впливають на прийняття рішень.
- •Тема 3. Методичні основи розроблення та обґрунтування господарських рішень
- •1. Методи розроблення господарських рішень
- •2. Економічне обґрунтування господарських рішень
- •Література
- •Тема 4 планування та прогнозування господарських рішень План лекції
- •1. Сутність, підходи та основні завдання прогнозування
- •2. Класифікація прогнозів.
- •3. Етапи, методи та інструменти прогнозування господарських рішень.
- •Тема 5 невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності
- •1. Середовище прийняття господарських рішень
- •2. Сутність невизначеності та основні причини її появи. Видова класифікація невизначеності
- •3. Урахування чинника невизначеності в управлінні підприємством і засоби її зниження
- •Тема 6. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності (теорія корисності та її застосування у процесах прийняття рішень)
- •Критерії рішень в умовах невизначеності
- •6.1 Критерій байєса - лапласа
- •6.2 Критерій вальда (максі — міна)
- •6.3. Критерій сейвіджа (міна - максі)
- •6.4. Критерій гурвіца (максімакс і максімін)
- •2. Теорія корисності в системі процесів прийняття господарських рішень
- •Тема 7 підприємницькі ризики та їх вплив на прийняття господарських рішень
- •1. Природа та сутність ризику як економічної категорії
- •2. Класифікація ризиків
- •Тема 8. Прийняття рішень у конфліктних ситуаціях План лекції
- •1. Особливості прийняття рішень у конфліктних ситуаціях.
- •2. Сутність теорії ігор. Система понять теорії ігор.
- •3. Методи розв'язку парних стратегічних ігор
- •3.1. Розв'язок гри в чистих стратегіях
- •Тема 10. Оцінювання підприємницьких ризиків План лекції
- •1. Принципи оцінювання ризику
- •2. Статистичний підхід до оцінювання ризику
- •3. Аналітичні методи оцінювання ризику
- •3.1. Метод аналізу чутливості
- •3.2 Метод визначення точки беззбитковості
- •3.3 Метод корегування параметрів проекту
- •3.4. Метод аналізу доцільності витрат
- •4. Експертні та евристичні процедури оцінювання ризику
- •Тема 11 основи ризик-менеджменту План лекції
- •1. Загальна схема управління ризиками
- •2. Диверсифікація — метод управління ризиками
- •3. Самострахування та страхування ризиків
3. Урахування чинника невизначеності в управлінні підприємством і засоби її зниження
Процес прийняття управлінського рішення в умовах невизначеності/неясності можна зобразити узагальнено схемою як на рисунку 5.2.
Рис. 5.2. Алгоритм прийняття господарських рішень в умовах невиз6наченності
Аналіз факторів невизначеності у процесі прийняття управлінських рішень визначає вибір методів і підходів, які дають змогу ураховувати дані фактори.
Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень в умовах невизначеності необхідно опиратися на досвід, знання й інтуїцію особи, що приймає рішення, фахівців, експертів тощо. Найбільш поширеним інструментом прийняття господарських рішень в умовах невизначеності є методи експертних оцінок.
Методи експертних оцінок (група евристичних методів) - це методи організації роботи з фахівцями-експертами й обробки думок експертів, виражених у кількісній і/або якісній формі з метою формування сукупності знань для прийняття управлінських рішень особи, що приймає рішення. Для реалізації методу експертних оцінок створюють робочу групу, яка і організовує за дорученням особи, що приймає рішення діяльність експертів, об'єднаних (формально чи неформально) в експертну комісію.
Існують різні методи одержання експертних оцінок. В одних - з кожним експертом працюють окремо, він навіть не знає, хто ще є експертом, а тому висловлює свою думку незалежно від авторитетів (метод Делфі). В інших - експертів збирають разом для підготовки матеріалів для особи, що приймає рішення, при цьому експерти обговорюють проблему, вчаться один в одного, і помилкові думки відкидаються (метод «мозкового штурму»).
У результаті своєї роботи експертна комісія має надати інформацію для прийняття рішення особі, що приймає рішеня або проект самого рішення.
Застосування методів експертних оцінок для розроблення проекту господарського рішення ґрунтується на певних принципах:
«догма погодженості». Вважається, що рішення може бути прийнято лише на основі погоджених думок експертів. Тому виключають із експертної групи тих експертів, чиє думка кардинально відрізняється від думки більшості. При цьому можуть відсіватися як некваліфіковані особи, що потрапили до складу експертної комісії випадково, так і найбільш компетентні (без відповідного професійного рівня чи компетенції, найбільш оригінальні мислителі тощо);
«думки дисидентів». З метою штучно домогтися погодженості намагаються зменшити вплив думок експертів-дисидентів. Жорсткий спосіб боротьби з дисидентами полягає у виключенні їх зі складу експертної комісії. М'який спосіб боротьби з дисидентами полягає в застосуванні стійких статистичних процедур (ігнорування думки дисидента, якщо вона виходить за межі допустимого).
Основні стадії експертного опитування.
При проведенні експертних досліджень доцільно виділяти такі стадії експертного опитування:
формулювання особою, що приймає рішення цілі експертного опитування;
підбір особою, що приймає рішення основного складу робочою групою (звичайно - керівника і секретаря);
розроблення робочою групою і затвердження технічного завдання на проведення експертного опитування;
розроблення робочою групою докладного сценарію проведення збору й аналізу експертних думок (оцінок), включаючи як конкретний формат експертної інформації (слова, умовні градації, числа, ранжирування, розбивки або інші види об'єктів нечислової природи) і конкретні методи аналізу цієї інформації;
підбір експертів відповідно до їх компетентності. Проблема підбору експертів є однієї з найбільш складних. Очевидно, експертами необхідно залучати тих людей, чиї судження найбільше допоможуть ухваленню адекватного рішення. Часто для відбору експертів використовують методи взаємооцінки і самооцінки компетентності експертів, успішність участі в попередніх експертизах. Використання формальних показників (посада, вчений ступінь і звання, стаж, число публікацій тощо), має допоміжний характер. Досить поширеним у наборі експертів є метод «снігової кульки», коли від кожного фахівця-експерта одержують декілька прізвищ тих, хто може бути експертом у даній проблемі. Очевидно, деякі із цих прізвищ фігурували раніше в діяльності робочої групи, а деякі - нові. Процес розширення списку припиняється, коли нові прізвища перестають з'являтися.;
формування експертної комісії (доцільно укладати договори з експертами про умови їхньої роботи і її винагороди, затвердження особою, що приймає рішення складу експертної комісії);
проведення збору експертної інформації;
аналіз експертної інформації;
при застосуванні ітераційних процедур опитування - повторення двох попередніх етапів;
інтерпретація отриманих результатів і підготовка висновку (аналітична записка) для особи, що приймає рішення;
офіційне закінчення діяльності робочої групи (у тому числі підготовка й затвердження заключного (наукового і фінансового) звіту про проведення експертного дослідження, оплата праці експертів і співробітників робочої групи).