Відповідно до цього основними видами смислів є: знання цінності регулятиви
окремих осіб матеріальні правила
народу, (житло, одяг), або вимоги
людства духовні у відповідності
блага з якими людство
будує
свою поведінку та
діяльність
Регулятив (регулятивний смисл) – це правило або вимога, у відповідності з якою люди будують свою поведінку та діяльність. Наявні в культурі регулятиви визначають прийняті в даній культурі норми поведінки і діяльності, тобто вказують якими шляхами та засобами допустиме досягнення мети. Всі досягнення культури збережені в знаках, символах, системах Таким чином з інформаційно - семіотичної точки зору, світ культури постає у трьох основних аспектах: світ артефактів, світ смислів, світ знаків. Сукупність знаків утворює тексти, у яких міститься соціальна інформація.
Запитання для самоконтролю
Які основні функції культури?
В чому полягає роль пізнавальної функції?
Що входить в зміст оцінно- нормативної функції?
В чому суть світоглядної функції?
Яке місце відводиться інтегративній фунції?
Яку роль виконує комунікативна функція?
Що сприяли формуванню культури?
Що ми називаємо артефактами?
Що ми називаємо смислами?
Що відноситься до символів культури?
Яку роль в культурному пізнанні світу відіграють знаки і символи?
Завдання для самостійної роботи
1. Законспектувати тему №2.
2. Накреслити схему “Основні функції культури”.
3. Підготувати повідомлення на тему:”Роль знаків і символів в житті людини”.
Основні терміни та поняття
Артефакт – створене людиною, суспільством, продукт культури.
Культурогенез - процес зародження культури людства, пов’язаний зі становленням і розвитком знаряддєвої, комунікаційної та семантичної діяльності.
Механіцизм – світогляд, що пояснює розвиток природи і суспільства законами механічної форми руху матерії.
Список літератури
Основна література
1. Закович М.М., Зязюн І.А., Семашко О.М. та ін. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібн.- К: Т- во “Знання’’, КОО,2000.
2. Є.А. Подольська, В.Д. Лихвар, К.А. Іванова Культурологія: Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літуратури, 2003. – 288с.
Додаткова література:
1. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Підручник. За ред.
Горбача Н.Я. – Львів Каменяр. 1992
Тема № 3 Мистецтво. Види мистецтва. План
Мистецтво –як складова частина духовної культури.
Основні види мистецтва.
Мистецтво – як складова частина духовної культури.
Мистецтво одна із форм відображення людського життя. В основі мистецтва лежить художньо-образне відображення дійсності, мистецтво допомагає пізнати світ, формує духовний світ людей, їх почуття і думки, їх світогляд, виховує людину, розширює її кругозір, будить творчі здібності. Художній образ - засіб відображення дійсності чи вимислу, особливість якого в неповторній здатності кожного митця передавати, відтворювати події. Мистецтво завжди реалізується у нових формах, і існує постійно, тому що його постійна сутність – самодостатність, яка відтворюється нескінченно у нових творах мистецтва.
Саме мистецтво здатне увібрати і передати всі можливі ситуації взаємодії людини і світу без будь-якого обмеження. Відображенню мистецтвом доступні як матеріальні так і духовні сторони суспільного життя. Мистецтво цілісно відтворює дійсність, може у відтвореному вигляді зберегти матеріальну сторону життя і ті людські стани, види людського реагування на дійсність, які з ними пов’язані. Мистецтво є найдоступнішою формою засвоєння знань, оскільки воно сприймається у конкретній формі справжньої життєдіяльності. Велика роль мистецтва у розвитку людства полягала у тому, що воно сприяло розвиткові творчих засад в індивіді. Культурна еволюція з виникненням мистецтва – цього універсального методу збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління – набула незворотного і прискореного характеру.
Мистецтво - це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з’явились нові види і жанри. Культурна еволюція з виникненням мистецтва набула незворотного і прискореного характеру. Стали різноманітнішими художньо-відображувальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо втілити у мистецтві багатогранніше і досконаліше.
Стародавні греки називали мистецтвом вміння створювати речі у відповідності з існуючими правилами. До мистецтва вони відносили окрім архітектури і скульптури, також ремісництво, арифметику і взагалі будь-яку справу, у якій потрібно діяти за правилами. В XVII – XVIII ст. ремесла і наука поступово перестали називатися мистецтвом. Французький філософ Ш. Батте у XVIII ст., відзначаючи мистецтво як “створення прекрасного”, виділив сім видів “вишуканих мистецтв”: живопис, скульптуру, архітектуру, музику, поезію, красномовність, танок. У сучасному мистецтві цей список значно поповнився, особливо якщо взяти такі види мистецтва як музика, образотворче мистецтво, кіно, хореографія.
Отже, мистецтво – це складова частина духовної культури, один з напрямків духовної культури, це освоєння світу методом творчого перетворення суспільства і самої людини. В основі мистецтва лежить духовно-практична діяльність людини, відтворення світу митця.
