1. Космічне сміття;

2. Астероїди, астероїд Апофіс;

3. Зоря Бетельгейзе.

Що людство знає про космос? На жаль, поки що мало. З іншого боку, наших знань про Всесвіт вистачає, щоб ми могли хоча б уявити, що це таке. Якраз в цьому нам допомагає астрономія. Саме завдяки їй ми знаємо про рух, будову та розвиток небесних тіл та систем, про їх вплив на Землю. Астрономія допомагає розширити фізичну картину світу та тісно пов’язана з іншими фундаментальними науками.

Тому, виходячи з позицій сучасної астрономії та фізики, я постараюся розглянути ті космічні проблеми, з якими може зіткнутися людство в найближчому майбутньому.

2.1 Космічне сміття

Треба сказати, що, як мінімум, одну космічну проблему, яка уже сьогодні просто не дає спокою космонавтиці, людство створило виключно власними силами.

Саме тому розгляд, на мою думку, доцільно розпочати з наймолодшої та «найближчої» проблеми яку людство створило саме собі. Мова піде про космічне сміття.

Здавалося б, від початку польотів у космос минуло лише півстоліття, а уже здійснено близько чотирьох з половиною тисяч запусків ракет-носіїв, «околиці» нашої планети перетворилися на сміттєзвалище: маса сміття на низьких навколоземних орбітах становить уже приблизно 5 тисяч тонн. І саме через це кожна чергова космічна місія сповнена ризику.

Космічне сміття – це всі некеровані антропогенні об'єкти, які знаходяться на навколоземній орбіті або повертаються в атмосферу, включаючи фрагменти або частини тих об'єктів, які закінчили своє активне існування (наприклад залишки від супутників).

Особлива небезпека космічного сміття пов'язана з тим, що воно переміщається в просторі з величезною швидкістю. І тому зіткнення навіть маленької частинки космічного сміття становить серйозну загрозу для космічних апаратів. За різними даними у навколоземному космічному просторі знаходиться від 6 до 8 тисяч об’єктів штучного походження розміром понад 10 см, що спостерігаються з Землі. Частинок же менших розмірів значно більше.

Три головні джерела космічного сміття - це, по-перше, фрагменти космічних кораблів, по-друге - частинки шлаку від твердопаливних ракетних двигунів, і по-третє - краплі рідкого металу з ядерних реакторів.

Середня частота зіткнень космічних апаратів на висоті 400 км з тілом розміром 0,1 мм відбувається один раз на добу. Небезпеку цього сміття усвідомлюють фахівці в галузі космічних апаратів, оскільки зіткнення з ним в космосі стало реальною загрозою. Зараз вчені шукають різні варіанти знищення космічного сміття, оскільки пізніше загроза космічного сміття буде достатньо висока не тільки для космічних апаратів, а й для людей на землі. Були створені спеціальні комісії для вирішення цієї проблеми, але ефективного методу не було знайдено і його пошуки для вирішення цієї проблеми продовжуються.

Єдине, що поки можуть запропонувати учені, - ретельне картографування космічного звалища. Але відстежувати можуть частинки сміття більші за 10 см. А, як відомо, загрозою для космічного корабля є навіть частинки з розміром 1 см. Проте на сьогоднішній день тільки дві держави в світі здатні ефективно відстежувати поведінку космічного сміття - це Росія і США.

Ще однією проблемою, яку становить космічне сміття, є екологічна. Справа в тому, що досить часто на космічних апаратах, які з тих чи інших причин доводиться знищувати в космосі, залишається значна кількість ракетного палива, основу якого становлять вкрай отруйні речовини (наприклад гідразин).

На міжнародному рівні проблемами космічного сміття займається Міжагентський комітет з космічного сміття (МККС). Його призначенням є обмін інформацією між космічними агентствами щодо досліджень з проблеми космічного сміття, сприяння співробітництву у цих дослідженнях та виявлення можливостей для зменшення забруднення космічного простору. Сьогодні держави співпрацюють, попереджаючи інших про ризик падіння супутників, Однак, на жаль, точно вказати коли і де це станеться можна лише за добу до падіння.

Зараз ставиться питання про створення «орбіти захоронення» - місця, куди будуть скеровувати непотрібні супутники, Можна створити не одну таку «орбіту-кладовище». Однак це дозволить лише на деякий час відтягнути проблему космічного сміття. Але згодом і вони будуть заповнені. До того ж робочі орбіти уже простягаються на десятки тисяч кілометрів від Землі. Далі смітити уже нікуди!

Забрудненням навколоземного простору всерйоз займається ООН. Свідченням цього є прийняття в грудні 2007 року «Уставу позаземної чистоти», який був затверджений Генеральною асамблеєю ООН.

Головною причиною, яка не дає можливості країнам домовитися та узгодити свої дії, є мілітаризація космосу. Саме через це міжнародні правові акти, яких уже кілька, реально не обмежують гонку озброєнь на орбіті. Сьогодні практично будь-яка країна, яка вважає себе космічною , володіє космічними військовими потужностями. На жаль кількість цих країн весь час зростає. Як видно, гонка космічних озброєнь, якими володіють кілька держав, розвивається безконтрольно, а жертвами цих експериментів може стати все людство.

Все це наводить на думку про необхідність якомога швидшої демілітаризації космосу та більшої відкритості з усіх питань, які його стосуються.

Якщо міжнародні заклики або просто страх глобальних катастроф, викликаних космічним сміттям викличуть дію, то з космічним сміттям людство, на мою думку, справиться, чого аж ніяк не можна сказати про загрозу іншого типу: до Землі постійно наближаються «вічні» космічні мандрівники – астероїди та комети.

Разом з іншими проблемами виживання людства в сучасну епоху, в останні роки дуже серйозною стала астероїдно-кометна проблема. Накопичення та осмислення нових даних та теоретичних оцінок малих тіл Сонячної системи, свідчать про велике число космічних катастроф на поверхні Землі. Значно серйознішим став підхід до того, що падіння великих космічних тіл на Землю відігравали дуже важливу роль в розвитку життя на Землі в минулому та можуть відіграти вирішальну роль в майбутньому.