Билет№5

1. Теорії походження Київської держави. Суспільство Київської Русі. Адміністративний устрій і управління в Київській Русі.

Існують різні теорії східнослов’янського державотворення: норманська теорія (на підставі легенди Нестора літописця про запрошення новгородцями на княжіння Рюрика: Київську Русь створили варяги (нормани, вікінги), тому що слов’яни самостійно цього зробити не могли), автохтонна (утворення відбулося слов’янами завдяки глибинним економічним, соціальним та політичним процесам). Також існує Хозарська теорія походження Київської Русі.

Більшість істориків виділяє такі етапи:1) родоплемінний устрій 1-5 ст. н.е. (роди, племена, старійшини, народні збори та інше були елементами організації суспільства). Найвищого розвитку ці процеси досягли за антів.2) військова демократія 6-7 ст. – союзи племен (поляни, сивіряни) на чолі з військовими вождями:каганами, конунгами, найвідоміший з яких є Кий 3) протодержави (союзи союзів) 7-9 ст. Славія Артанія, Куявія, Полунія, Русь на чолі з князями з місцевих династій (Дір, Аскольд, Рюрик)

Суспільний лад – ранньофеодальне суспільство з пережитком родоплемінних стосунків та елементами рабовласницьких відносин, з соціальною нерівністю. Основу складала приватна власність на землю за військову та державну службу у вигляді умовного володіння (уділу) та безумовної спадковості (вотчини). Населення поділялося на 3 категорії: з вільних людей, напіввільних і невільних.

I. Вільні люди:

а) вища група:правляча верхівка - аристократія (князь з родинами та весь рід Рюриковичем), знать (бояри, дружинники, „старці”-урядовці, дрібні феодали), - міська знать -„патриції ” (вільні общинники, купці, „гості”-іноземці) =верхівка духовенства („чорні ”- ігумени монастирів, „білі ”- мирські церковники митрополіт, єпископ). Усі були юридично вільні, дієздатні та правоздатні

Все вільне населення називалося „люди” (б і в).

б)середня група - мешканці міст (міщани або горожами – ремісники (поділялися на майстрів і підмайстрів, гуртувалися в ремісничі корпорації), - дрібні торгівці, крамарі робочий люд). Вони несли основний тягар міських повинностей. Сплачували податки грішми, платили натурою (хлібом, пшоном, солодом), відробляли на будівництві й ремонті міських укріплень. Були юридично вільні, навіть рівноправні з боярами, але практично залежали від них

в)найнижча група - смерди (поземельна залежні селяни общинники. Отримували землю за що сплачували податки (данину), мали особисте майно, могли змінювати місце, звертатися до суду, відбували повинності. Були юридично вільні, але практично залежали від пана

II. Напіввільні люди - (закупи-смерди, які з різних причин тимчасово втрачали особисту волю „закуп за борги ”, при цьому могли її знову здобути).

III. Невільні люди (холопи-раби-соплемінники, челядь-раби з полонених). Юридично не вільні, виступали об’єктом права, прирівнювалися до майна, були власністю пана, який відповідав за їх злочини, не мали ніякої власності, могли дістати волю через самовикуп чи звільнення паном Джерело рабства: полон, шлюб та народження від раба, продаж при свідках за борги чи злочини. Окрема група ізгої – люди які за провини були вигнані з суспільства.