2. Система права, суди і процес у західноукраїнських землях доби австрійського панування.

Згідно з австрійським Положенням 1849 р. судова влада відо­кремлювалася від законодавчої і виконавчої і проголошувалася не­залежною. Колишні станові суди замінялися загальними судовими установами для всіх станів. За конституцією 1867 р. в Австрії було створено триступеневу систему загальних судів: одноособові по­вітові суди, колегіальні окружні (крайові) суди, колегіальні вищі крайові суди. У Галичині, на відміну від інших коронних країв, були створені два вищі крайові суди — у Львові і Кракові. Вищою судовою інстанцією в державі був Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні.

Крім загальних судів в Австрії і на західноукраїнських зем­лях, існували ще спеціальні суди (військові, промислові, торговель­ні та ін.), що, безперечно, було відхиленням від принципу рівності усіх перед законом. Для розгляду деяких кримінальних справ про злочини, за які передбачалося покарання не нижче п'яти років тю­ремного ув'язнення, при окружних судах створювалися суди присяжних. До їх складу входили три професійні судді і 12 присяжних засідателів. Списки останніх щорічно складалися адміністративни­ми органами з осіб, які відповідали вимогам майнового, вікового та освітнього цензів.

У процесі проведення буржуазних судових реформ у 1850 р. була заснована державна прокуратура. Вона створювалася для здійснення нагляду за законністю дій державних установ і окремих осіб, для участі у судових справах, нагляду за судами, слідством і місцями ув'язнення. Очолював прокуратуру генеральний прокурор при Верховному судовому і касаційному трибуналі, який підпоряд­ковувався у своїй діяльності міністру юстиції. При вищих крайових судах були засновані посади старшого прокурора і при окружних судах — державного прокурора.

У 1851 р. для захисту матеріальних інтересів держави при су­дах усіх інстанцій була організована фінансова прокуратура, яка підпорядковувалася безпосередньо міністру фінансів. Галицька фінансова прокуратура у Львові до 1867 р. поширювала свою дія­льність і на територію Буковини.

Інститут адвокатури був заснований у Галичині ще у 1781 р. У подальшому, згідно з австрійським Положенням, щоб бути адво­катом необхідно було мати ступінь доктора права, пройти семиріч­не стажування і скласти перед спеціальною комісією адвокатські іспити. Президія адвокатської палати, що обиралася адвокатами (в Галичині — у Львові), здійснювала нагляд за їх діяльністю. Однак загальний нагляд за роботою адвокатів здійснювався міністром юс­тиції.

3. Кодифікація права урср у 50–70-х роках.

В основному найбільших змін зазнали галузі Цивільного та Кримінально права.

Цивільне право.

Цивільне право багато займалося врегулюванням договірних відносин між підприємствами, господарськими організаціями. У травні 1955 p. Було знято заборону на продаж, обмін та відпуск на сторону обладнання і матеріалів. Цей акт усував серйозні перешкоди цивільному розподілу та перерозподілу об'єктів державної власності між їх володарями і доцільному, за прямим призначенням, їх використанню.

Основа цивільно-правового регулювання — право державної власності — залишилася непохитною. Як завжди, воно спрямовується на розвиток і зміцнення державної власності.

Зміни:

- Збільшилась кількість підприємств і організацій.

- Промисловість залишалась пріоритетною галуззю економіки.

- Старі підприємства модернізувались, будувалось багато нових.

- обсяг промислової продукції в Україні збільшився у чотири рази.

- розширюються житлові права громадян. Було скасовано адміністративне

виселення з будинків державних підприємств, установ і організацій

робітників і службовців, які припинили з ними трудові відносини.,

Кримінальне право

Головним завданням кримінального права була охорона суспільного та державного ладу, соціалістичної власності, особи та її прав і всього правопорядку від злочинних посягань. З особливою силою підкреслювалося завдання запобігання злочинності. Злочином вважалась дія чи бездіяльність, прямо передбачена чинним законом. Вік кримінальної відповідальності підвищувався до 16 років. За тяжкі злочини відповідальність наставала з 14 років.

Зміни:

- підставою кримінальної відповідальності є лише вина, без вини немає і не

може бути кримінальної відповідальності.

- звужували сферу кримінальної відповідальності,

- пом'якшували відповідальність за злочини, що не мали великої суспільної небезпеки,

- посилювали відповідальність за найбільш тяжкі злочини проти життя та

здоров'я громадян тощо.

- зменшилися й види покарань.

- поняття "ворог народу" вилучається з юридичної термінології.

- смертна кара — розстріл —допускалося лише за зазначені у законі найбільш тяжкі та

небезпечні для держави злочини.

- різко знижувався максимальний строк позбавлення волі — з 25 до 15 років.

- сувора кримінальна репресія не виключалась. Вона застосовувалась

за невелику кількість суспільне небезпечних діянь.