3. Зміни у суспільних відносинах України-Гетьманщини XVII—XVIII 3ст.

Замість польської еліти панівне становище посіли українські феодали,так звана нова шляхта. Внаслідок соціального відокремлення козацької старшини від основної маси козацтва виникло «знатне військове товариство», новий аристократичний прошарок суспільства, його складало «бунчукове товариство»,»військове т.» і «значкове т.».козацтво лишалося окремим станом суспільства з окремим обсягом правоздатності належних до нього осіб. Усі козаки вважалися реєстровими. Згодом їх було поділено на 2 категорії6 виборних і під помічників. Існували також збіднілі козаки-підсусідки. Селянство отримало волю. Проживали на землях що належали державі і сплачували за це податки. За правовим становищем були майже зрівняні з козацтвом. Але за універсалом Мазепи селянам була запроваджена панщина до 2 днів на тиждень міщани були юридично вільними але політично безправними людьми. Сплачували численні податки і повинності. Значно зросла чисельність магістратських міст,до кінця століття магдебурзьке право отримали майже всі міста Лівобережжя.

Билет №3

1. Джерела та головні риси права грецьких міст-полісів півдня України.

Право. Провідними галузями права можна вважати цивільне (право власності, володіння), зобов'язальне, родинно-шлюбне, карне. Джерелами права слугували правовий звичай, декрети (закони) народних зборів, ради міста, розпорядження (псефізми) колегії, магістратур. Закон і звичай часто ототожнювались, і лише наприкінці V ст. до н. е. почали віддавати пріоритет законам. Однак, ухвалюючи нормативні акти, органи державної влади не могли не рахуватися зі звичаями і традиціями місцевих племен. У свою чергу, звичаї і закони випливали з принципу широкої правової дієздатності громадян.

Найчастіше регламентувалися право власності, право володіння, зобов'язальне право, особисті відносини між громадянами і стосунки в родині. Норми права захищали державну й приватну власність на землю, речі, худобу, рухоме і нерухоме майно, особу, рабів. Найтяжчими вважалися злочини проти держави: змова з метою повалення демократичного ладу або спроба його ліквідації, розголошення державної таємниці, державна зрада; злочини проти власності, посягання на життя, честь і гідність. Вони зазвичай каралися смертю. За інші правопорушення застосовувалися конфіскація майна, кари на тілі, штрафи.

Судові функції у полісах виконували народні збори, рада міста, магістратури, колегії, урядовці. У судочинстві брали участь судді, обвинувачені, свідки, позивачі, відповідачі. Суди використовувалися як інститут забезпечення народного контролю як над посадовими особами, так і над самими законами. Судовий процес мав змагальний характер: позивач і відповідач самі захищалися, наводили докази, приводили свідків. Системи апеляцій та касацій не існувало, вердикт виносився голосуванням. Суд обмежувався голосуванням, спершу щодо наявності вини, а потім, якщо її доведено, стосовно винесення вердикту після того, як жодна зі сторін не запропонувала справедливого, на її думку, рішення.

Отже, в містах Північного Причорномор'я панувало рабовласницьке право з відповідними типовими ознаками, і за суттю, формою та змістом воно нагадувало правову систему афінської полісної демократії класичної доби.