Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ИДПУ Билеты.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
29.04.2019
Размер:
371.71 Кб
Скачать

3. Юридичне оформлення срср

25 грудня 1919 р. більшовицький уряд України проголосив федерацію з радянською Росією.

20 грудня 1920 р. підписано угоду між РСФРР та УРСР про військовий та господарський союз.

Враховуючи досвід національного державотворення у серпні 1922 р. в Москві створена комісія політбюро ЦК РКПб, яка розробила проект об’єднання УСРР, РСФРР, а також Білоруської СРР та Закавказької СФРР в одну державу на підставі автономізації – як автономій у складі Росії.

Але протидія проекту з боку республік призвела до виникнення ідеї союзу республік на підставі створення єдиних відомств (народних комісаріатів), які б мали безроздільну владу, однакову в усіх республіках, союзно-республіканських, що здійснюватимуть керування по лінії центр – конкретна республіка, та республіканських, котрі діятимуть автономно, кожне відомство лише в окремій республіці.

10 грудня 1922 р. 7 Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові схвалив проект основ Конституції Союзу РСР.

30 грудня 1922 у Москві відкрився 1 Всесоюзний з’їзд Рад, який 1. ухвалив утворити нову державу з 4 республік (БСРР, УСРР, ЗСФРР, ЗСФРР) під назвою СРСР 2. затвердив Декларацію про утворення СРСР 3. прийняв Союзний договір 4. створив комісію для розробки Конституції СРСР 5. створив органи влад нової держави: Всесоюзний ЦВК та Раднарком СРСР

Протягом 1923 йшла розробка та обговорення конституції союзної держави, її було ухвалено 2-им Всесоюзним з’їздом Рад 31 січня 1924 р. на підстав Декларації та Союзного договору зі змінами і доповненнями, внесеними союзними республіками

Вона остаточно закріпила державні основи Союзу РСР, а Українську СРР – у складі цієї держави аж до 1991 р.

Билет №9

1. Судова система і судочинство Литовсько-Руської держави.

Суд спочатку був аналогічний суду Київської Русі, але наприкінці XIV ст. окреслилась дещо інша судова система. Найвищою судовою інстанцією вважався великокнязівський суд, який мав необмежену компетенцію. Справи у звинуваченні князів, бояр, урядовців, справи про позбавлення феодалів честі, обвинувачення в антидержавних злочинах, а також скарги на рішення нижчестоящих судів князь розглядав одноособово і сам виносив рішення. Пізніше важливі справи почали розглядатися князем спільно з панами — радою.

Іноді пани-рада судили без князя, проте цей суд так і не сформувався в окрему судову установу. Через велику кількість справ князь доручав службовцям із найближчого оточення чинити суд, але ці суди (маршалкові, асесорські) мали тимчасовий характер. Існувала ланка територіальних судів, де судочинство здійснювали намісники, старости, воєводи. Діяли також церковні суди і суди феодалів — над залежним населенням. Привілеєм 1457 р. феодальні (доменіальні) суди були офіційно узаконені, а Судебник Казимира 1468 p. врегулював їх компетенцію. Від часів Київської Русі на великокнязівських землях існували "копні" (громадські, або колишні "вервні") суди."

У середині XVI ст. відбулася судова реформа. На Бєльському сеймі 1564 р. під натиском шляхти магнати зреклися права на привілейовану підсудність. Була створена нова система державних судів:

•    Гродські (або замкові), де розглядалися кримінальні справи усіх вільних станів (шляхтичів, міщан, селян). Судочинство здійснював одноособово намісник, староста чи воєвода. За дотриманням формальної сторони судової процедури стежив замковий суддя, судові книги вів судовий писар. Апеляційною інстанцією для цих судів був суд Великого князя.

•    Земські шляхетські суди (або шляхетські трибунали) обиралися шляхтою в кожному повіті. До їх складу входили судді, підсудки та писарі. Вони судили шляхтичів у всіх справах, крім значних кримінальних (убивство, розбій, підпал, зґвалтування тощо); засідання відбувалися тричі на рік і тривали два тижні. Апелювати на їх рішення можна було до суду Великого князя.

•    Підкоморські суди, які розглядали земельні справи. Судочинство здійснював підкоморій, котрий призначався Великим князем. Заступником його був коморник. Підкоморські суди відповідно до Другого Литовського статуту 1566 р. створювалися в кожному повіті.