11. 2. Аналітичний метод: принципи та використання при дослідженні економічних явищ та процесів

Як відомо, кожна наука вивчає всій предмет за допомогою сукупності методів, які можна поділити на загальні, тобто такі, які використовуються багатьма науками, та специфічні, які придатні для розв'язання вузького кола завдань і тому, як правило, використовуються в межах однієї дисципліни.

Найбільш загальним прийомом економічного аналізу є аналітичний метод. Він передбачає розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв'язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання проводиться з урахуванням певних правил, принципів:

1. Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, зв'язки, функції. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді.

2. Відокремлення частин, властивостей, ознак від предмета повинно здійснюватись послідовно, поетапно.

3. Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакову роль у його функціонуванні. Серед них обов'язково знайдеться один або декілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип використання аналітичного методу -принцип основної ланки.

4. Принцип ієрархії, який передбачає врахування системної побудови предмета.

5. П'ятий принцип визначає межі використання аналітичного методу. Кінцева зупинка в дослідженні, як правило, пов'язується з найбільш простими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості і ознаки всієї сукупності.

6. Шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу (математичний, економічний, структурний, тощо).

Таким чином, основним методом економічного аналізу є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність уявно розкладається на окремі, більш прості складові елементи, а потім вивчаються їх кількісні та якісні сторони, зв'язки, взаємодії.

11.3. Традиційні методи економічного аналізу

В процесі економічного аналізу, аналітичної обробки економічної інформації застосовується ряд спеціальних способів і прийомів. В них більшою мірою, аніж у визначенні, розкривається специфічність методу економічного аналізу, відбивається його системний, комплексний характер. Системність в економічному аналізі обумовлюється тим, що господарські процеси розглядаються як внутрішньо складні единства, які складаються з взаємопов'язаних сторін і елементів. В ході такого аналізу виявляються і вивчаються зв'язки між сторонами та елементами, встановлюється, яким чином ці зв'язки в результаті взаємодії призводять до цілісності процесу, що вивчається. Системність економічного аналізу проявляється і в об'єднанні всіх специфічних прийомів на основі власних досягнень і досягнень ряду суміжних наук (математики, статистики, бухгалтерського обліку, планування, управління, економічної кібернетики та ін.).

Способи і прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні і математичні. До першої відносяться такі способи і прийоми, які застосовувались практично з моменту виникнення економічного аналізу як відокремленої галузі спеціальних знань, як самостійного навчального курсу. Більшість математичних способів і прийомів увійшли до кола аналітичних розробок значно пізніше, коли було налагоджено випуск електронно-обчислювальних машин.

До числа основних традиційних способів і прийомів економічного аналізу можна віднести використання абсолютних, відносних та середніх величин; застосування порівняння, групування, індексного методу, елімінування, а також балансовий метод та деталізацію.

Використання абсолютних, відносних та середніх величин при аналізі економічних явищ та процесів

Аналіз тих чи інших показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з використання абсолютних величин (обсяги виробництва по вартості чи в натуральних вимірниках, об'єм товарообороту, сума виробничих витрат та витрат обігу, сума валового доходу та сума прибутку). Без абсолютних величин в аналізі, як і в бухгалтерському обліку та статистиці, обійтись не можна. Але якщо в бухгалтерії вони є основним вимірником, то в аналізі вони використовуються більшою мірою в якості бази для обрахунку середніх та відносних величин.

Неймовірно, але факт, що деякі відомі представники бухгалтерського обліку, наприклад, Чарльз Кухман (1921 p.), стверджували навіть, що "бухгалтерський облік знає лише абсолютні числа і не знає чисел відносних". Звичайно, це швидше афоризм, ніж істина. Але тим не менше можна з повною впевненістю говорити, що бухгалтерія має справу переважно з вимірниками абсолютними, а не відносними.

Інша справа в аналізі. Економічний аналіз починається по своїй суті з обрахунку величини відносної. Якщо, наприклад, бізнес-планом передбачалось випустити промислової продукції на 100 тис. гривень, а випущуно всього на 95 тис, то по відношенню до завдання це складає лише 95%. Аналітичний коментар тут напрошується сам собою.

Аналітичність відносних величин гарно проявляється і при вивченні показників структурного порядку. Відображаючи відношення частини сукупності до сукупності, взятої в цілому, вони наочно ілюструють як всю сукупність, так і її частину (наприклад, питома вага в валовій продукції готових виробів основного призначення і незавершеного виробництва).

Чисто аналітичний характер мають відносні величини інтенсивності (наприклад, випуск промислової продукції на 1000 грн. інвестиційних фондів, збір сільськогосподарської продукції з 100 га землі, сума роздрібного товарообороту на їм² торгової площі).

Не менш важливе значення, якщо не більше, мають в процесі аналізу середні величини. їх "аналітична сила" полягає в узагальненні відповідної сукупності типових, однорідних показників, явищ, процесів. Вони дозволяють переходити від одиничного до загального, від випадкового - до закономірного; без них неможливе порівняння ознаки, що вивчається, по різних сукупностях, неможлива характеристика зміни показника в часі; вони дозволяють абстрагуватись від випадковості окремих значень та коливань.

В аналітичних розрахунках застосовуються, виходячи з необхідності, різні форми середніх - середня арифметична, середня

гармонійна зважена, середня хронологічна моментного ряду, мода, медіана.

За допомогою середніх величин (групових і загальних), порахованих на основі масових даних про якісно однорідні явища, можна визначити загальні тенденції і закономірності розвитку економічних процесів.

Порівняння і групування як методи економічного аналізу

Порівняння - це найбільш ранній та розповсюджений спосіб аналізу. Починається воно із співвідношення явищ, тобто аналізу порівнюваних явищ та виділення в них спільного і відмінного. Виявлені в результаті аналізу спільні ознаки, в свою чергу, об'єднують, тобто синтезують, узагальнені явища. Порівняння як робочий прийом пізнання того чи іншого явища, поняття, співвідношення застосовується в багатьох науках. В економічному аналізі спосіб порівняння вважається одним з найбільш важливих: з нього починається аналіз. Існують декілька форм порівняння: порівняння з планом, порівняння з минулим, порівняння з кращим, порівняння з середніми даними.

Важливим завданням аналізу господарської діяльності є всестороння оцінка виконання бізнес-плану. Цим обумовлено значення способу порівняння фактичних показників з планом. Обов'язковою умовою такого порівняння повинні бути співставність, однаковість за змістом і структурою планових та звітних показників (по ціні, якщо аналізуються вартісні показники; по структурі випуску продукції і її реалізації, якщо аналізуються собівартість промислової продукції та рівень виробничих витрат). Виявлені в результаті порівняння звітних показників з плановими відхилення є об'єктом подальшого аналізу. При цьому встановлюються обставини, пов'язані з якістю самого планування. Зокрема, значні плюсові відхилення від плану можуть інколи виникати в результаті заниженого чи недостатньо напруженого плану. Для забезпечення співставності допускаються і розрахункові коректування планових показників. Так, можна і необхідно перераховувати планову суму витрат по витратних статтях, які залежать від обсягу промислової продукції, яка виробляється і реалізується.

Порівняння з минулим часом також широко застосовується в економічному аналізі. Воно проявляється у співставленні господарських показників поточного дня, декади, місяця, квартала, року з аналогічними попередніми періодами.

Порівняння з минулим пов'язано з велики труднощами, які викликані значним порушенням умов співставності. Економічно неграмотним буде, наприклад, співставлення валової, товарної і реалізованої продукції за ряд років в поточних цінах; невірним буде і динамічний ряд, який характеризує рівень витрат за 3-5 і більше років (а інколи і за суміжні роки), побудований без необхідних коректувань. Порівняння з минулим періодом вимагає перерахунку оборотів в однакові ціни (частіше за все в ціни базисного періоду), перерахунку ряду статей витрат із застосуванням індексу цін, тарифів, ставок.

Порівняння з кращим - з кращими методами роботи і показниками, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки - може здійснюватись як в рамках підприємства, так і поза ним. Всередині підприємства порівнюються показники роботи кращих цехів, дільниць, відділів, найбільш передових працівників. Великий ефект дає економічний аналіз показників даного підприємства шляхом порівняння їх з показниками кращих підприємств даної системи, які працюють приблизно в однакових умовах, з показниками підприємств інших відомств (власників).

В економічному аналізі показники підприємства досить часто порівнюються із середніми показниками виробничого об'єднання (концерн, акціонерне товариство, пайове товариство з обмеженою відповідальністю і ін.), але і тут повинні дотримуватись певні умови і вимоги. Якщо при обрахунку середнього показника беруться до уваги підприємства, які відрізняються за своїм виробничим профілем, то середні показники повинні вираховуватись по кожній групі підприємств.

Який би вид порівняння не застосовувався, правильність зроблених висновків залежить від співставності порівнюваних предметів, явищ, показників. Тому порівнюваність - одна із суттєвих проблем економічного аналізу. З метою її вирішення застосовують ряд допоміжних прийомів:

• Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).

• Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

• Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу).

• Використання при порівнянні однакових періодів часу.

• Перерахунок показників, що порівнюються відповідно до єдиної методики.

• Виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Групування - невід'ємна частина майже будь-якого економічного дослідження. Вона дозволяє вивчити ті чи інші економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, виявити вплив найбільш суттєвих факторів, виділити ті чи інші закономірності та тенденції, властиві цим явищам і процесам. Групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які їх обумовлюють.

Наукова класифікація економічних явищ, їх об'єднання в однорідні групи і підгрупи можливі лише на основі їх ретельного вивчення. Неможна групувати явища за випадковими ознаками; необхідно розкрити їх політико-економічну природу. Те ж саме можна сказати і про причини та фактори, що впливають на показники. За допомогою економічного аналізу встановлюються причинний зв'язок, взаємозалежність і взаємообумовленість, основні причини і фактори і лише після цього - характер їх впливу на основі побудови групових таблиць. Неможна будувати групову таблицю для виявлення другорядного фактору.

Групування як метод аналізу може широко застосовуватись в концернах, акціонерних товариствах, товариствах з обмеженою відповідальністю та інших асоціаціях.

Асоціації, особливо однотипних підприємств, які є якісно однорідними сукупностями, мають можливість широкого застосування типологічних, структурних та аналітичних групувань. При цьому об'єктами вивчення можуть виступати як самі підприємства чи їх внутрішні підрозділи, так і однотипні господарські операції.

Структурні групування використовуються, як показує їх назва, при вивченні складу самих підприємств (по виробничих потужностях, рівню механізації, продуктивності праці та інших ознаках), а також структури продукції, яку вони виробляють (по видах і заданому асортименту). Склад і структура можуть розглядатись як в статиці, так і в динаміці, що, звичайно, розширює межі економічного аналізу.

Аналітичні групування, які охоплюють, по суті, типологічні і структурні, призначені для виявлення взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємодії між явищами, об'єктами, показниками, що вивчаються.

При побудові аналітичних групувань з двох взаємопов'язаних показників один розглядається в якості фактора, що чинить вплив на інший, а другий - як результат впливу першого. Однак при цьому варто мати на увазі, що взаємозалежність і взаємний вплив факторної і результативної ознак для кожного конкретного випадку можуть змінюватись (факторна ознака може виступати в якості результативної і навпаки).

Групові таблиці можна будувати як за однією ознакою (прості групування), так і за кількома (комбіновані групування).

В якості інформаційної основи групування слугує або генеральна сукупність однотипних об'єктів, або ж вибіркова сукупність. В першому випадку використовуються переважно матеріали загальнодержавних чи регіональних переписів; в другому -типологічна вибірка.

Індексний метод та елімінування

Індексний метод базується на відносних показниках, які виражають співвідношення рівня даного явища до рівня його в минулому чи до рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази. Будь-який індекс вираховується шляхом співставлення звітної величини з базисною. Індекси, які виражають співвідношення двох величин, називаються індивідуальними, а ті, які характеризують співвідношення складних явищ - груповими.

Індексний метод дозволяє виявити вплив на сукупний показник, що вивчається, різних факторів. Статистика називає декілька форм індексів, які використовуються в аналітичній роботі (агрегатна, арифметична, гармонійна та ін.).

Динаміка обороту по реалізації промислової продукції повинна характеризуватись, як відомо, часовими рядами, побудованими за ряд минулих років з урахуванням зміни цін (це відноситься, звичайно, до заготівельного, гуртового і роздрібного оборотів).

Використавши індексні перерахунки і побудувавши часовий ряд, який характеризує, наприклад, випуск промислової продукції у вартісному вимірі, об'єм гуртового чи роздрібного товарообороту (в цінах базисного періоду), можна кваліфіковано проаналізувати явища динаміки.

Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити окремий вплив кожного з них. Для цього застосовується спеціальний метод - елімінування (від лат. eliminare - виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісними. Потім наводиться "добуток факторів", або результативний показник, і нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові чи базові показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д]) і плановим (Д_П) становить величину впливу першого фактора. Для розрахунку впливу другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається на фактичному півні), а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена якрізниця розрахункових добутків факторів.

Такий процес розрахунку наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових

підстановок

№ підста-новки	Фактори, які впливають на				Добуток	Величи-на
та назва фактора	показник				факторів	впли-ву фактора
	1-й	2-й	3-й	4-й
Нульова
підстановка	П	П	п	п	Дп	—
1-ша підстанов-
ка, 1-й фактор	Ф	П	п	п	Ді	Ді-Дп
2-га підстанов-
ка, 2-й фактор	Ф	Ф	п	п	Д2	Д2-Ді
3-тя підстанов-
ка, 3-й фактор	Ф	Ф	ф	п	Дз	Дз-Д2
4-та підстанов-
ка, 4-й фактор	Ф	Ф	ф	ф	Дф	Дф-Дз

В цій таблиці перші три фактори є кількісними, а четвертий -якісним. Фактичні значення позначені буквою Ф, а планові - П.

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина впливу кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунковим показником і попереднім.

При використанні методу ланцюгових підстановок дуже важливо забезпечити чітку послідовність підстановки, так як її довільна зміна може призвести до отримання неправильних результатів. В практиці аналізу в першу чергу виявляється вплив кількісних факторів (показників), а потім - якісних. Так, якщо необхідно визначити ступінь впливу чисельності робітників і продуктивності праці на обсяги промислової продукції, що випускається, то перш за все встановлюють вплив кількісного показника - чисельності працівників, а потім якісного - продуктивності праці. Якщо з'ясовується вплив факторів кількості і цін на обсяг реалізованої продукції, то спочатку вираховують вплив кількості, а потім - вплив гуртових цін. Перш ніж почати розрахунки, необхідно, по-перше, виявити чіткий взаємозв'язок між показниками, що вивчаються, по-друге, розмежувати кількісні і якісні показники, по-третє, правильно визначити послідовність підстановки в тих випадках, коли розглядається вплив кількох кількісних та якісних показників (основних і похідних, первинних і вторинних).

Довільна зміна послідовності змінює кількісну вагомість того чи іншого показника. Чим більш значним є відхилення фактичних показників від планових, тим більше і відмінностей в оцінці факторів, вирахованих при різній послідовності підстановки.

Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу використання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (таблиця 2).

Таблиця 2. Вихідні дані для розрахунку впливу факторів

Показник	За планом	Фактично	Відхиле­ння від плану	% вико­нання плану
1. Товарна продукція за місяць, тис. грн.	312,8	293,44	-19,36	93,81
2. Середньоспискова чисельність робітників	200	180	-20	90,0
3. Заг. кіл-ть відпра­цьованих усіма робітни­ками людино-годин	36800	30888	-5912	83,935
4.Заг. кіл-ть відпра­цьованих усіма робітни­ками людино-днів	4600	3960	-640	86,086
5.Середнє число днів роботи одного робітника (рядок 4: рядок 2)	23	22	-1	95,6
6.Середня тривалість роб. дня (рядок 3: рядок 4), год.	8,0	7,8	-0,2	97,5
7. Виробіток одного робітника:
А) середньоміс, грн.	1564	1630,2	+66,2	104,2
Б) середньодоб., грн.	68	74,1	+6,1	109,0
В) середньогод., грн.	8,5	9,5	+1,0	111,8

У таблиці перші чотири показники задані, п'ять останніх обчислюються на основі перших чотирьох. Як свідчать дані таблиці, обсяг товарної продукції не виконаний на 19,36 тис.грн. Це зумовлено дією середньоспискової чисельності робітників (1-й фактор), середнього числа днів роботи одного робітника (2-й фактор), середньої тривалості робочого дня (3-й фактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи таблицю 1 та дані таблиці 2, виконаємо відповідні розрахунки:

Таблиця 3. Розрахунок способом ланцюгових підстановок

№ під­становки і назва факторів	Чисель ність робіт­ників	Сер.к-ть днів од­ного ро­бітника	Сер. три­валість роб.дня, год.	Серед-ньогод. виробі­ток, грн.	Обсяг товарної продукції тис.грн.	Величина впливу фактора, тис.грн.
0-ва під­становка	200	23	8,0	8,5	312,8	—
1. Чис-ть ро­бітників	180	23	8,0	8,5	281,52	-31,28
2. Сер.к-ть днів роботи	180	22	8,0	8,5	269,28	-12,24
3. Сер. три­валість роб. дня	180	22	7,8	8,5	262,55	-6,73
4.Середньо-год. виробі­ток	180	22	7,8	9,5	293,44	+30,89
Разом						-19,36

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується, відхиленням його фактичної величини від планової (базової).

Використовуючи відхилення по кожному фактору, виконаємо розрахунок впливу факторів на результативний показник:

1. Вплив зміни чисельності робітників: (-20)*23*8,0*8₅5=-31,28 (тис.грн.)

2. Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робітником: (-1)*180*8*8,5=-12,24 (тис.грн.)

3. Вплив зміни тривалості робочого дня: (-0,2)* 180*22*8,5=-6,73 (тис.грн.)

4. Вплив зміни середньогодинного виробітку: 1,0*180*22*7,8=+30,89 (тис.грн.)

Загалом зміни чотирьох факторів спричинили недовиконання плану випуску продукції на 19,36 тис.грн.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб грунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок може здійснюватись як табличним, так і безтабличним способом. Використовуючи дані таблиці 2, проведемо відповідні розрахунки (таблиця 4).

Таблиця 4. Розрахунок способом відносних різниць

Показники	% викона­ння плану	Різниця суміжних показників	Назва фактора	Вплив фактора, тис.грн.
1.Середньосписко­ва чисельність ро­бітників	90,0	90-100=-10	Чисель­ність робітників	312,8* *(-10):100= =-31,28
2. Заг. кіл-ть від­працьованих усіма робітниками люди­но-днів	86,086	86,086-90= =-3,914	Середня кількість днів роботи	312,8* *(-3,914):100= =-12,24
3. Заг. кіл-ть від­працьованих усіма робітниками люди­но-годин	83,935	83,935-86,086=-2,151	Середня тривалість робочого ДНЯ	312,8* *(-2,151):100= =-6,73
4. Обсяг товарної продукції	93,81	93,81-83,935= =+9,875	Середньо- год. виробіток	321,8* *9,875:100= =30,89
Разом				-19,36

Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки грунтуються на одному і тому самому принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменш трудомісткий і надійний.

Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати від'ємно діючі фактори. В нашому прикладі три з чотирьох факторів мали негативний вплив на обсяг виробленої продукції і разом зменшили обсяг на 50,25 тис.грн. (31,28+12,24+6,73). Це і є резерви виробництва.

Крім того, слід пам'ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісним, а другий - якісним. У цьому випадку, якщо застосувати прийом абсолютних різниць, величина впливу кількісного фактора буде дорівнювати добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина впливу якісного - це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного. Сума впливу цих двох факторів завжди повинна дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника, на який вони сумісно здійснювали дію.