10.3. Методи вибіркового спостереження

Вибіркове спостереження дає змогу досліднику, не вдаючись до суцільного обстеження, отри­мати узагальнюючі дані, які правильно (достовірно, адекватно) відображають характеристики всієї сукупності предметів або явищ.

Всі сукупності, які вивчаються наукою, можна розподілити на генеральні, тобто повні, які охоплюють абсолютно всі наявні одиниці предметів чи явищ, та вибіркові, які стосуються лише час­тини генеральної сукупності, що підлягає вибірковому дослідженню.

Працюючи з вибірковими спостереженнями, дослідники обмежуються використанням двох базових показників — відносних та середніх.

Відносні величини (частка, питома вага) дозволяють дати зведену характеристику сукупності за альтернативними ознаками, показують частку елементів, які складають певну частину сукупності.

Середні величини необхідні для визначення середнього значення варіюючої ознаки всієї суку­пності, яка досліджується, — генеральної чи вибіркової.

Завданням вибіркового спостереження є, таким чином, на підставі питомих та середніх харак­теристик сформувати правильне уявлення про предмет або явище. Досліднику необхідно обов'язково враховувати, що під час формування та подальшого вивчення вибіркової сукупності можуть мати міс­це похибки реєстрації І& похибки вибірки (або репрезентативності). Перші пов'язані з неточністю ви­мірювання та документування даних, отриманих у процесі спостереження, їх причини — так званий людський фактор, неправильно вибраний критичний момент, недосконалі методика або технічні засо­би визначення кількісних чи якісних ознак тощо. Рівень похибок репрезентативності, як видно з на­зви, залежить від належного представництва у вибірковій сукупності елементів, які несуть на собі ха­рактерні риси генеральної сукупності. Цей тип похибок розраховується за допомогою показників се­редньої похибки вибірки, похибки частки альтернативної ознаки, похибки безповторної вибірки, граничної похибки вибірки, коефіцієнтів довіри. За їх допомогою, а також з урахуванням попередніх об­стежень та пробних вибіркових обстежень можна розрахувати необхідну кількість елементів вибірки. Вибіркові сукупності можуть формуватись за допомогою методів відбору:

• нерайонованого (відбір здійснюється із генеральної сукупності, яка не поділена на частини).

• районованого відбору (генеральна сукупність спочатку розподіляється на декілька груп, які повністю її охоплюють, з яких у подальшому обираються одиниці вибіркової сукупності);

• випадкового (без попереднього групування, визначення умов відбору, спеціальної послідовності тощо, як, наприклад, лотерея або жеребкування);

• механічного (здійснюють сортування всієї сукупності за будь-якою, навіть несуттєвою, ознакою або погоджуються з природною послідовністю елементів, визначають інтервал методом співвідношення чисельності генеральної та вибіркової сукупностей та формують нову сукупність необхідної кількості);

• типового (є синтезом районованого та механічного відборів з тією різницею, що групування обов'язково проводиться за суттєвою ознакою);

• багатостопного (типовий відбір, в якому послідовно відбувається групування за різними суттєвими ознаками на різних рівнях; на першому етапі — за однією, на другому — у визначених раніше сукупностях формуються групи за іншою ознакою і т. і.);

• багатофазного (типовий відбір, в якому послідовно відбувається групування за єдиним критерієм на всіх рівнях);

• комбінованого (вибірково-суцільного), згідно з яким зазвичай на перших стадіях досліджують повну нечисленну сукупність, а в подальшому, у міру її розвитку та зростання, застосовують ви­бірку за будь-яким доцільним методом або, навпаки, переходять від вибіркового дослідження до суці­льного. Логіка застосування цього методу є продовженням природної логіки розвитку економічних явищ;

• серійного (до складу досліджуваної вибірки включають не окремі елементи, а цілі серії);

• моментного (абсолютно всі елементи процесу, фіксуються та відбираються у певний мо­мент часу);

• малого (сукупність елементів вибраної групи не перевищує 20, але дає змогу судити навіть про численну генеральну сукупність).

Припустимість та достовірність результатів такої вибірки підтверджена розподілом Стьюдента.

Ті розділи математики і загальної теорії статистики, що займаються проблемами вибіркових спостережень, мають спеціальний науковий інструментарій для перевірки типовості вибіркових даних та способів їх поширення.

Спостереження та експеримент є елементами досліду — наукового вивчення явищ за допомо­гою доцільно обраних або штучно створених умов, що забезпечують "чисте" протікання тих процесів, дослідження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами та їхньою сутністю.

Вони готують емпіричний матеріал для теоретичних узагальнень і, водночас, є формою емпіричної перевірки теоретичних положень.