9.2. Дедуктивний метод

Дедуктивний метод іноді називають гіпотетико дедуктивним або фальсифікаціоністським підходом або методом припущення й спростування й зв'язують із критичним раціоналізмом. У той час як прихильники індуктивного методу шукають доказів для того, щоб підтвердити свої узагальнення (тобто, верифікація), прихильники дедуктивного методу намагаються спростовувати свої гіпотези - довести їхню невірність. Дедуктивний метод починається з питання, головоломки або проблеми, яку необхідно зрозуміти або пояснити.

Дедуктивний доказ починається з допущення (, що полягає із загальних/універсальних і приватних затверджень, напр., «Люди, довгий час, що залишаються без роботи, втрачають самоповагу» і «в Івана два роки немає роботи») і закінчується висновком, тобто приватним затвердженням («Іван втратив самоповагу»). Вірність допущення гарантує вірність висновку.

Суть дедуктивного методу можна коротко узагальнити в такий спосіб:

Починається з попереднього судження, припущення або гіпотези, з яких формується теорія (напр., через більш високий ступінь індивідуалізму й скорочення підтримки з боку родини й родички, рівень самогубств у західноєвропейських країнах вище, чим у Центральній Азії).

За допомогою інших раніше прийнятих гіпотез або за допомогою визначення умов, при яких гіпотеза повинна перевірятися, виводиться висновок.

Дана гіпотеза рівняється з існуючими теоріями (напр., більш високий рівень самогубств пов'язаний з бідністю) для того, щоб визначити ступінь наукової новизни.

Висновок перевіряється за допомогою збору відповідних даних (напр., даних про рівень самогубств у Європі й Центральної Азії).

Якщо висновок витримує перевірку, теорія тимчасово підтверджується, але її вірність не вважається доведеною.

Зверніть увагу на те, що теорії аналізуються як спекулятивні й попередні гіпотези (напр., індивідуалізм пов'язаний із суїцидом), вільно створювані людським розумом у спробі подолання проблем, що виникають при застосуванні раніше створених теорій, і для того, щоб адекватно пояснити дії деяких явищ (напр., різний рівень самогубств у різних країнах миру). Соціальні науки розвивається за допомогою проб і помилок, за допомогою висловлення й спростування гіпотез. Перевірку часом витримують тільки найбільш адекватні (напр., у якості пояснення - індивідуалізм краще, чим бідність).

Прихильники критичного раціоналізму пред'являють ще дві вимоги до даного методу. По-перше, для будь-якої теорії, щоб вважатися науковою, повинна існувати можливість, принаймні, принципова, її спростування. По-друге, чим вище ступінь потенційної суперечності теорії, тим краще.

Нижче приводиться дедуктивна реконструкція дюркгеймовского індуктивного підходу до вивчення суїциду.

У будь-якій соціальній групі рівень самогубств міняється в прямої залежності від ступеня індивідуалізму.

Ступінь індивідуалізму міняється в прямої залежності від ступеня поширення протестантизму.

Отже, рівень самогубств міняється залежно від ступеня поширення протестантизму.

Ступінь поширення протестантизму в Україні низька.

Отже, рівень самогубств в Україні низький.