VII. Діалектичний метод наукового пізнання.

7.1. Основні характеристики діалектичного методу пізнання.

7.2. Діалектика як метод та методологія.

7.3. Принципи діалектико-матеріалістичного методу пізнання.

Пізнання- процес цілеспрямованого активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людини. Він є предметом дослідження такого розділу науки як теорія пізнання. І, звісно, чи не найголовнішу роль в процесі даного дослідження відіграє діалектико-матеріалістичний метод пізанння. В даній роботі ми визначемо сутність поняття "діалектико-матеріалістичний метод пізанння", розглянемо категорії та принципи, які виступають невід'ємною частиною даного методу.

7.1. Основні характеристики діалектичного методу пізнання.

До вірного розуміння природи матеріалістичного діалектичного методу пізнання неможливо дійти, якщо розділяти діалектичний матеріалізм на дві частини- матеріалізм та діалектику та розглядати матеріалізм тільки в якості теорії, а діалектику в якості метода. В діалектичному матеріалізмі матеріалізм та діалектика органічно пов'язані між собою та органічно входять до теорії, що потім відображається у відповідних вимогах діалектичного методу.

Принципи діалектичного методу пізнання формулюються на основі об'єктивно діючих загальних законів та зв'язків завнішнього світу. Ми розглядаємо ці закони, властивості в якості об'єктивної основи діалектичного методу, під яким ми розуміємо вчення про загальні закони, властивості та зв'язки.

Закони та категорії діалектики не складають метод пізнання, який складають розроблені на основі діалектичних законів вимоги до мислячих суб'єктів, принципи здійснення ними пізнавальної діяльності.

Якщо діалектика має місце тільки в людській діяльності і нічого подібного в природі не існує, то діалектичний метод, який виражає в своїх вимогах цю діалектику, не здатний орієнтувати людей в напрямку пізнання та практичного діалектику, не здатний орієнтувати людей в напрямку пізнання та практичного перетворення не тільки природнього, а й людського світу. Діалектичний метод сприяє проникненню свідомості людини в об'єктивну дійсність і таким чином створює умови для вільної діяльності тільки тому, що що його принципи, вимоги базуються на пізнанні об'єктивних законів та зв'язків. Зовнішня дійсність, закони природи накладають свої обмеження на діяльність людини, позбавляючи останнього свободи тоді, коли вони ігноруються людиною , коли людина діє всупереч їм.

Слід зазначити, що багато філософів зводили діалектику до історії культури людини. Так, філософ Же, в своїй доповіді на конгресі, який був присвячений діалектиці, розмірковує;"... діалектика - це форма дидуктивного мислення. А природа - це сукупність явищ, котрі констатують самі себе. Як можна прийти до згоди між ними? Ця згода не виникає сама по собі, вона створюється. Роль діалектики заключається в тому, щоб слідувати тому способові, який сприяє цьому узгодженню послідовно здійснюватися в процесі розвитку культурної історії. І в цьому процесі не останню роль відіграє саме об'ктивність діалектико-матеріалістичного метода пізнання.

Являючись об'єктивніш за джерелом свого паохлдження в сутності, діалектичний метод одночасно включає в себе суб'єктивні моменти. Його суб'єктивність виражається в тому, що загальні форми буття, загальні закони дійсності відображаються в ньому не у вигляді наукових понять, гіпотез, пололжень і теорій, а у вигляді відповідних вимог до мислячого та діючого суб'єкту, що наділяє його відповідною формою поведінки. Ці вимоги включають в себе відповідну націленість на вирішення визначених задач, досягнення конкретного результату. Метод, за своєю природою, органічно зв'язаний з цілеспрямованою діяльністю людей, формується та розвивається у відповідності з потребами цієї діяльності, та складає в її структурі та сутності важливий момент, який впливає на її здійснення, визначає форму та послідовність здійснення розумових та практично-предметних операцій.

Суб'єктивність діалектичного методу пізнання проявляється в тому, що його вимоги відображають не тільки загальні властивості та зв'язки а і закономірності функціонування та розвитку суспільного пізнання та практики. Тому серед вимог діалектичного метода можуть бути виражені лише ті властивості та зв'язки об'єктивної дійсності, які осмислені людиною та війшли у зміст законів та категорій діалектики. А якщо це так, то по мірі виявлення все нових та нових законів об'єктивної дійсності, їх теоритичного осмислення та практичного втілення, ними уточнюються та конкретизуються існуючі принципи та вимоги діалектичного метода пізнання, формулюються нові. В результаті цього діалектичний метод розвивається, і стає відповідним досягнутому рівню наукового пізнання, філософії та практики перетворення дійсності.

Коли ми говоримо про зв'язки того чи іншого принципа діалектичного методу з відповідним ступенем розвитку суспільного пізнання та практики, яка представлена відомими категоріями, ми повинні мати на увазі не тільки те, що кожний принцип діалектичного методу пізнання , кожна його вимога формуються на визначеній сходинці пізнання дійсності, але й те, що використання вказаних принципів здійснюється на тій ступені розвитку пізнання, яка забезпечує виявлення загальних, які стали об'єктивною основою для формування вимог, що склали його зміст.

Принцип каузальності, який націлює суб'єкта пізнання на виявлення причини досліджуваних явищ, не може бути використаний, наприклад, на етапі виділеня об'єкту з маси інших, з яким він пов'язаний, виділення в нього одиничних та спільних властивостей,. Він може бути успішно застосований лише на слідуючій за вказаними ступенями стадії, коли буде вирішуватися задача пояснення виявлених спільних якостей. Далі, на ступені фіксації якісних та кількісних характеристик та виділення спільного в окремих, одиничних предметах неможливо застосувати принцип історизму, який вимагає розгляд об'єкту в русі та розвитку. Його застосування необхідне на більш високому етапі розвитку пізнання, коли перед нами постає проблема розкриття сутності досліджуваного об'єкту, пояснення притаманних йому необхідних властивостей та зв'язків з історії його формування та розвитку.

Таким чином, однією з найсуттєвіших рис діалектичного методу є єдність об 'єктивного та суб 'єктивного, наявність в сутності його принципів, сторін, які зумовлені загальними властивостями та зв'язками об'єктивної дійсності та закономірностями функціонування та розвитку пізнання, відображення його у вимогах відповідних загальних законах, у виконанні розумових та практичних операцій.

Іншою суттєвою рисою діалектичного методу пізнання є його практична спрямованість. Він одночасно виступає і як метод пізнання, і як метод практичної діяльності. Це пояснюється, по-перше, тим, що в його вимогах відображаються загальні властивості та зв'язки, які притаманні усім явищам об'єктивної дійсності. А якщо це так, то його вимоги здатні орієнтувати людей не тільки стосовто якогось об'єкту, а стосовно якоїсь дії, яка здійснюється суб'єктом по відношенню до об'єкту. І справді, такі вимоги як об'єктивність при оцінці існуючої ситуації, всебічність її аналізу, врахування всіх зв'язків по відношенню до об'єкта, розкриття в ньому протилежних сторін , виявлення тенденцій до змін, розвитку необхідно дотримуватися не тільки в процесі пізнання тієї чи іншої сфери дійсності, а і у випадку її зміни, перетворення.

По-друге, єдність пізнавальної та практичної спрямованостей діалектичного методу зумовлюються тим, що практика виступає у в якості основи та цілі пізнання.вона висуває перед пізнанням завдання отримання нових знань та є джерелом отримання інформації про той чи інший об'єкт дослідження. І дійсно, суб'єкт пізнання веде себе пасивно по відношенню до об'єкту, а активно впливає на нього, змінюючи його в тому чи іншому напрямку. І якщо це так, то здійснюється в органічному зв'язку з практикою, якщо отримання Істинного знання про об'єкт, розкриття його сутності передбачає активний вплив на нього, цілеспрямовану його зміну, то діалектичний метод пізнання повинен володіти здатністю орієнтувати людей не тільки на здійснення відповідних пізнавальних операцій, які спрямовані на виявлення та теоретичних осмислення тих чи інших властивостей та зв'язків досліджуваного об'єкту, але і в здійсненні дії будь-якої спрямованості.

Ще однією характеристикою діалектичного методу пізнання є його революційно-критична спрямованість. Відображаючи в своїх принципах загальні діалектичні закономірності, вказують на те, що матерія знаходиться в постійному неперервному розвитку, переходить від одних матеріальних утворень до інших. Володіючи революційно-критичнаою спрямованістю, діалектичний метод спрямовує людей розглядати дійсність не тільки з точки зору теперішнього, а і використовуючи можливі припущення та критичний аналіз.

Важливою характеристикою діалектичного методу пізнання виступає необхідний взаємозв'язок його принципів, те, що він представляє собою не тільки механічну сукупність вимог, а цілісну систему, в якій кожен принцип, кожна вимога займає визначене місце, застосовуються на відповідних ступенях розвитку пізнання, органічно пов'язані з принципами, що використовувалися на попередніх етапах розвитку. Співвідношення принципів діалектичного методу та послідовність їх застосування зумовлені співвідношенням загальних властивостей та зв'язків об'єктивної дійсності, на базі яких вони сформульовані, та закономірностями розвитку пізнання та суспільної практики.

Таким чином, використання діалектичного методу передбачає виявлення місця кожного принципу в пізнавальному процесі, його співвідношення з іншими пинципами, що регулюють пізнавальну діяльність. Діалектичний метод - не проста сукупність, а система необхідним чином пов'язаних принципів, які надають відповідного порядку здійснення дій, що спрямовані на пізнання та перетворення об'єкту.