2. Загальна характеристика основних типів озброєння ппо нато в Європі

Основні засоби ППО НАТО в Європі такі: винищувачі-перехоплювачі; ЗРК; ЗА.

Винищувачі-перехоплювачі виконують завдання щодо ураження (знищення) повітряних цілей у зонах своєї відповідальності або на висотах, які для них визначені. Як винищувачі-перехоплювачі застосовуються винищувачі, які знаходяться на озброєнні держав – членів НАТО.

Зенітні ракетні комплекси призначені для захисту особливо важливих (важливих) об’єктів від ударів з повітря та ураження (знищення) повітряних цілей у зонах своєї відповідальності або на висотах, що для них визначені.

У свою чергу ЗРК класифікуються за такими ознаками:

максимальна дальність стрільби (висота ураження) – ЗРК великої дальності – понад 200 км (понад 30 км); ЗРК середньої дальності – 50…200 км (20…30 км); ЗРК близької дії – 10…50 км (6…20 км); ПЗРК – до 10 км (до 6 км);

за типом цілей, що уражаються, – протилітакові ЗРК; протиракетні ЗРК;

за призначенням – наземні ЗРК; корабельні ЗРК;

за принципом розміщення – стаціонарні ЗРК; мобільні (рухомі) ЗРК; ПЗРК;

Загальні ТТХ основних типів ЗРК великої дальності, середньої дальності і близької дії подані у табл. 2.1.

Зенітний ракетний комплекс великої дальності Patriot (США) призначений для ураження (знищення) повітряних цілей на малих, середніх і великих висотах в умовах потужної вогневої та радіоелектронної протидії противника.

Основною організаційно-тактичною одиницею ЗРК Patriot є дивізіон, до складу якого входять шість вогневих і одна штабна батарея. Вогнева батарея здатна обстрілювати до 9-ти повітряних цілей.

До складу вогневої батареї входять:

командний пункт управління зброєю AN/MSQ-104, встановлений на автомобілі;

багатофункціональна РЛС AN/MPQ-53, яка розташована усередині причепа, що буксирується тягачем;

вісім ПсУ на причепах, що буксируються тягачами з ЗКР MIM-104 у транспортно-пускових контейнерах;

вісім радіорелейних станцій MRC-137 та апаратура зв’язку;

автомобіль з генераторами електроживлення для КПУЗ і РЛС.

Таблиця 2.1

Загальні ТТХ основних типів ЗРК великої дальності, середньої дальності і близької дії

Тип ЗРК	Дальність стрільби, км		Висота ураження, км		Максимальна швидкість, м/с		Час реакції, с	Кількість цілей, що обстрілюються одночасно	Ймовірність ураження цілі однією ракетою	Стартова маса ракети, кг	Система наведення
	максимальна	мінімальна	максимальна	мінімальна	ракети	цілі
Patriot (США)	100	3	25	0,06	1800	1200	8-15	9	0,8	907	Комбінована
Nike-Hercules (США)	160	11	30	1,5	1150	775	60	1	0,9	4800	Радіокомандна
Improved Hawk (США)	42	2,5	20	0,015	900	1125	12	3	0,8	625	Напівактивна радіолокаційна
Chaparral (США)	6	0,8	3	0,015	750	310	8,5	1	0,5	86	Пасивна інфрачервона
Avenger (США)	5,5	0,2	4,8	0,03	700	340	10	1	0,5	10,2	Пасивна інфрачервона
Rapier-FCS (Великобританія)	6,5	0,7	4	0,015	650	500	6-7	1	0,5-0,6	41	Радіокомандна
Roland 3 (Франція/ФРН)	6	0,5	5,5	0,015	500	450	4-12	1	0,5-0,6	63	Радіокомандна

Система управління ЗРК Patriot є комбінованою.

При розташуванні на місцевості вогневої батареї ЗРК Patriot організуються 3 позиції: стартова (ПсУ), управління (КПУЗ і РЛС) і технічна. Відстань між технічною позицією і позицією управління становить близько 300 м, між позицією управління і стартовою позицією – до 1000 м у бік ЛБЗ з противником.

Основі недоліки ЗРК Patriot такі: неможливість функціонування при виході з ладу КПУЗ чи РЛС; неможливість ураження цілей на висотах менше 60 м; збільшення нижньої межі зони ураження зі збільшенням дальності і кутів закриття позиції ЗРК; неможливість наведення ЗКР на ціль при радіальній складовій швидкості цілі менш 30 м/с; неможливість ураження цілей на відстанях менше 3 км від вогневої батареї.

Зенітний ракетний комплекс великої дальності Nike-Hercules (США) призначений для ураження (знищення) повітряних цілей на малих, середніх і великих висотах звичайним чи спеціальним зарядом.

Основною організаційно-тактичною одиницею ЗРК Nike-Hercules є дивізіон, до складу якого входять одна штабна і чотири вогневих батареї, кожна з яких має можливість обстрілювати одночасно тільки одну ціль.

Складові вогневої батареї дивізіону такі: три вогневі секції (по три ПсУ); командний пункт батареї із засобами автоматизації; одна РЛС цілевказівок типу AN/FPS-37 або її мобільний варіант AN/MPQ-43; одна РЛС цілевказівок типу AN/MSW-1; одна РЛС стеження за ціллю типу AN/MРА-4А; одна РЛС стеження за ЗКР типу AN/MРА-4В; одна РЛС визначення дальності типу AN/MPQ-37; засоби зв’язку; обладнання технічного обслуговування і ремонту та інше обладнання.

При розташуванні на місцевості вогневої батареї ЗРК Nike-Hercules організовуються 3 позиції: стартова (ПсУ) розмірами 1200×480 м, технічна розмірами 500×100 м і управління (КП і РЛС) розмірами 1500×250 м.

Відстань між стартовою позицією і технічною позицією управління становить 200…400 м, між технічною позицією і позицією управління – 1000…5000 м у бік ЛБЗ з противником відповідно до умов місцевості.

Слабкі сторони ЗРК Nike-Hercules такі: неможливість функціонування при виході з ладу РЛС стеження за ціллю або стеження за ЗКР; неможливість ураження цілей на висоті менше 1500 м; неможливість ураження цілей на дальності 11 км від вогневої батареї; зниження можливостей ураження цілей, які маневрують через періодичний вихід із зони ураження та у результаті розбіжності координат; значний час реакції комплексу та мала швидкострільність.

Зенітний ракетний комплекс середньої дальності Improved Hawk (США) призначений для ураження (знищення) повітряних цілей на малих і середніх висотах.

Основною організаційно-тактичною одиницею ЗРК Improved Hawk є дивізіон. На озброєнні держав – членів НАТО є самохідні дивізіони і дивізіони на механічній тязі. Самохідний дивізіон має у своєму складі штабну і три вогневі батареї. Дивізіон на механічній тязі має у своєму складі штабну і чотири вогневі батареї.

Система управління ЗРК Improved Hawk – напівактивна, радіолокаційна.

При розташуванні на місцевості вогневої батареї самохідного дивізіону ЗРК Improved Hawk у бік ЛБЗ з противником створюються позиції для 3-х вогневих взводів (150×300 м) за геометрією “умовного трикутника”, а також КП вогневої батареї (100×50 м) і технічної позиції (200×100 м), які розташовуються всередині “умовного трикутника”. Відстань між позиціями вогневих взводів, у залежності від умов місцевості, становить 1…10 км. На позиції кожного вогневого взводу розгортаються: кабіна управління вогнем взводу, три ПсУ, РЛС цілевказівок і РЛС огляду. На позиції КП вогневої батареї розгортаються: кабіна управління вогнем батареї, РЛС цілевказівок і РЛС визначення дальності. На технічній позиції розгортаються пункт технічного обслуговування і ремонту з відповідними засобами та додатковий комплект ЗКР.

Основні недоліки ЗРК Improved Hawk такі: залежність висоти низької межі зони ураження від рельєфу місцевості; наявність сліпих швидкостей зближення; схильність до активних перешкод ГСН та РЛС; неможливість ураження цілей на дальностях менше 2 км від вогневої батареї.

Зенітно-ракетні комплекси близької дії призначені для ураження (знищення) повітряних цілей на малих і середніх висотах. Основною вимогою до цих ЗРК є забезпечення надійного захисту угруповань військ і окремих об’єктів від засобів повітряного нападу, що летять низько. Засоби виявлення цілей ЗРК близької дії мають багато загальних конструктивних особливостей, що обумовлені такими специфічними факторами, як невеликі кутові швидкості переміщення цілей відносно РЛС, особливо вертикальні.

Зенітно-ракетний комплекс близької дії Chaparral (США) створений на базі гусеничного транспортера типу М-730 та має у своєму складі: ПсУ; удосконалену систему управління стрільбою і наведенням ЗКР Flier; чотири ЗКР МІМ-72G/J, які мають ГСН з розеточним скануванням і поліпшеною системою боротьби із засобами інфрачервоної протидії.

Зенітно-ракетний комплекс близької дії Avenger (США) створений на автотранспортній базі та має у своєму складі: ПсУ; систему управління стрільбою і наведенням ЗКР; чотири ЗКР FIM-92С Stinger. З метою надання здатності ураження цілей поза межами прямої видимості на ЗРК Avenger встановлена система розвороту ПсУ за зовнішніми цілевказівками STC (Slew-to-Cue), яка спрягається з РЛС AN/MPQ-64 або з іншими інформаційними засобами.

Зенітно-ракетний комплекс близької дії Rapier-FSC (Великобританія) створений на автотранспортабельній базі. У своєму складі він має: ПсУ; вісім ЗКР Rapier Mk.2; комплексну трьохкоординатну РЛС; універсальну оптоелектронну систему виявлення і супроводження цілей.

Зенітно-ракетний комплекс близької дії Roland 3 (Франція/ФРН) встановлюється на гусеничних шасі (БТР АМХ-30 чи Marder) або аеротранспортабельних контейнерах Carol. Склад комплексу такий: ПсУ; чотири ЗКР; цифрові системи управління BKS з оптоелектронним модулем Glaive.

Крім того, планується використовувати ЗКР VT-1, що дозволить збільшити дальність стрільби ЗРК до 12 км та поліпшить його завадозахищеність від впливу активних перешкод від засобів РЕБ противника.

Переносні зенітно-ракетні комплекси (MANPADS – Man-Portable Air Defence System) призначені для: прикриття від ударів з повітря важливих малорозмірних об’єктів (ПУ, вузлів зв’язку та ін.); прикриття військ у районах зосередження, при здійсненні маршу та веденні бойових дій; прикриття десантів у тилу противника; прикриття зенітних ракетних підрозділів, озброєних ЗРК великої і середньої дальності; автономних дій обслуг ПЗРК із засад.

Загальні ТТХ основних типів ПЗРК наведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2