
- •Історія герба України [ред.]Русь
- •[Ред.]Литовсько-польська доба
- •[Ред.]Військо Запорозьке
- •1708 (Гетьманщина)
- •1734 (Запорожжя)
- •[Ред.]Російська імперія
- •[Ред.]Імперія Габзбургів
- •[Ред.]Українська Народна республіка
- •[Ред.]Українська держава
- •[Ред.]Західно-Українська народна республіка
- •[Ред.]Кубанська народна республіка
- •[Ред.]Карпатська Україна
- •[Ред.]Герб в екзилі
- •[Ред.]Радянська Україна
- •[Ред.]Визвольний рух 1930-1950
- •[Ред.]Незалежна Україна
- •[Ред.]Проект великого герба [ред.]Конкурс 1991 року
- •[Ред.]Конкурс 1996 року
- •[Ред.]Конкурс 2007 року
- •[Ред.]Див. Також
- •[Ред.]Примітки
[Ред.]Конкурс 2007 року
Проект Великого герба України авторського колективу О.Івахненка (2009)
Міністерство культури України з 23 жовтня 2007 року по 1 вересня 2008 року проводило конкурс проектів Великого герба України. На конкурс приймали кольорові та чорно-білі ескізи на планшеті формату А3. Розмір малюнка — 100 мм у діаметрі. До ескізу потрібно додати пояснювальну записку з детальним описом проекту, а також інформацію про автора, його контакти, ідентифікаційний код та розрахункові дані. Надсилалися на адресу Міністерства культури (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19) з позначкою: «На конкурс кращого ескізу великого Державного герба України». За три кращих ескізи планували видати грошові премії: перша премія — 12 тисяч, друга — 8 тисяч та третя — 5 тисяч гривень. Очолює Комісію віце-прем'єр-міністр, до її складу входять міністр культури і туризму, міністр юстиції, представники центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, наукових установ, вищих навчальник закладів, а також творчих спілок, якщо з їхнього боку на це буде згода. Персональний склад Комісії затверджувався урядом. Діяльність Комісії здійснювалася на громадських засадах. Згідно з положенням, Комісія є консультативно-дорадчим органом при Кабміні, основним завданням якої є відбір проектів ескізів, поданих на конкурс на кращий ескіз великого герба України, і визначення його переможців. Як сказано у положенні, всі свої рішення Комісія з проведення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України приймає відкритим голосуванням простою більшістю. Рішення ж щодо підсумків конкурсу вона приймає таємним голосуванням двома третинами голосів присутніх на засіданні членів Комісії.
15 липня 2009 року Кабмін затвердив проект Великого Державного Герба України. Він включав зображення Малого Герба у центрі, по боках від нього — фігури лева і запорізького козака, знизу — синьо-жовта стрічка, а зверху — княжа корона. Малий Герб виконаний у кольорах національного прапора, а решта елементів — у жовто-червоних.
[Ред.]Див. Також
Прапор України
[Ред.]Примітки
↑ Конституція України. Стаття 20
↑ Archiwum Głόwne Akt Dawnych w Warszawie, Extranea IX: Polen, n.59, vol.90. Цитата за: Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
↑ Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
↑ Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
↑ О. Великий герб // Український дім. – 2002. – Жовтень-листопад. - № 6. – С. 7.
↑ а б Комплект із 33-х кольорових художніх листівок. К.: Абрис, 1991.
↑ Подібний голуб містився на шляхетському гербі І. Виговського
↑ Гай-Нижник П.П. З історії створення державного герба та печатки Української держави Павла Скоропадського // Архіви України. - №6, 2001
↑ Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою 13 листопада 1918 р.http://www.kmu.gov.ua/control%5Cuk%5Cpublish%5Carticle?art_id=1237881&cat_id=661234
↑ Кубанське козацтво в 1917-1920 рр.
↑ Československá republika, Státní znak České republiky, jeho předchůdci a současná podoba // SENÁT PČR
↑ 15-го березня 1939 (матеріали засідання Сойму Карпатської України) // Ґренджа-Донський В. С. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади / Упорядкування та примітки Д. М. Федаки; вступна стаття В. І. Ільницького, Д. М. Федаки. — Ужгород: Видавництво «Закарпаття», 2002.
↑ . Н. Полковник Микола Битинський (1893—1972). «Вісті комбатанта», 1973, № 1.
↑ Советская Украина