- •1. Державне управління: поняття та ознаки.
- •2. Виконавча влада: поняття та ознаки.
- •3. Співвідношення виконавчої влади з державним управлінням.
- •4. Адміністративна реформа в Україні та її напрями.
- •5. Предмет правового регулювання адміністративного права та його реформування.
- •6. Метод правового регулювання адміністративного права.
- •7. Принципи адміністративного права.
- •8. Система адміністративного права.
- •Підгалузі:
- •Правові інститути:
- •Субінститути:
- •9. Місце адміністративного права у правовій системі України. Співвідношення з іншими галузями права.
- •10. Норми адміністративного права: поняття, структура, особливості.
- •11. Види норм адміністративного права.
- •1. За спрямованістю змісту:
- •12. Джерела адміністративного права: поняття, види та особливості.
- •13. Систематизація адміністративного законодавства.
- •14. Адміністративно-правові відносини: поняття та ознаки.
- •15. Види адміністративно-правових відносин.
- •16. Поняття та структура адміністративної правосуб’єктності громадян України.
- •17. Основні права громадян як суб’єктів адміністративного права.
- •18. Основні обов’язки громадян як суб’єктів адміністративного права.
- •19. Особливості адміністративно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства.
- •20. Засоби та способи адміністративно-правового захисту прав громадян у відносинах з органами виконавчої влади.
- •22. Адміністративне оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів виконавчої влади.
- •23. Адміністративний позов на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів виконавчої влади.
- •24. Орган виконавчої влади: поняття та ознаки.
- •25. Система органів виконавчої влади.
- •26. Адміністративно-правовий статус Президента України.
- •27. Структура та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •28. Процедура діяльності Кабінету Міністрів України.
- •29. Центрацьні органи виконавчої влади. Їх види та відмінності у правовому статусі.
- •30. Місцеві органи виконавчої влади, їх види та повноваження.
- •31. Поняття, сутність та види державної служби.
- •32. Принципи державної служби.
- •33. Державні службовці: поняття та види.
- •34. Правовий статус та класифікація посад державних службовців.
- •35. Права і обов’язки державних службовців.
- •36. Способи набору на державну службу.
- •37. Проходження державної служби
- •38. Підстави припинення державно-службових відносин.
- •39. Особливості дисциплінарної та адміністративної відповідальності державних службовців.
- •40. Напрями реформування інституту державної служби в Україні.
- •41. Поняття та класифікація форм діяльності органів виконавчої влади.
- •42. Правові акти управління (адміністративні акти): поняття та ознаки.
- •43. Класифікація правових актів управління (адміністративних актів).
- •44. Відмінності правових актів управління від інших юридичних актів.
- •45. Вимоги, що ставляться до правових актів управління та наслідки невиконання вимог.
- •46. Процедури прийняття правових актів управління.
- •47. Зміна, призупинення та припинення дії правових актів управління.
- •48. Адміністративні договори: сутність та місце в системі правових норм діяльності органів виконавчої влади.
- •49. Адміністративний розсуд в діяльності органів виконавчої влади.
- •50. Методи діяльності органів виконавчої влади: загальна характеристика.
- •51. Переконання як метод діяльності органів виконавчої влади та його види.
- •52. Адміністративно-правовий примус: поняття та особливості.
- •53. Заходи адміністративного попередження.
- •54. Заходи адміністративного припинення.
- •55. Поняття адміністративно-правового режиму та його види.
- •56. Правовий режим надзвичайного стану.
- •57. Режимні обмеження при надзвичайному стані.
- •58. Правовий режим воєнного стану.
- •59. Режимні обмеження при воєнному стані.
- •60. Правовий режим секретності.
- •Особливості режиму секретності
- •Порядки забезпечення режиму секретності
- •61. Митний режим.
- •62. Режим охорони державного кордону України.
- •63. Поняття та основні риси адміністративної відповідальності.
- •64. Цілі та принципи адміністративної відповідальності.
- •65. Правові підстави адміністративної відповідальності.
- •66. Джерела законодавства, які встановлюють адміністративну відповідальність. Законодавчі основи адміністративної відповідальності:
- •67. Адміністративний проступок: поняття та ознаки.
- •68. Склад адміністративного проступку. Об’єкт та об’єктивна сторона адміністративних проступків.
- •69. Суб’єкти та суб’єктивна сторона адміністративних проступків.
- •70. Адміністративні стягнення та їх види. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних проступків.
- •71. Накладення адміністративних стягнень.
- •72. Структура адміністративного процесу.
- •73.Принципи адміністративного процесу (адміністративної процедури).
- •74. Стадії адміністративного процесу (адміністративної процедури).
- •75. Адміністративні послуги: поняття і види.
- •76. Провадження в справах про адміністративні правопорушення: поняття та основні завдання.
- •77. Обставини, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •78. Учасники провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •79. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •80. Процесуальні строки в справах про адміністративні правопорушення.
- •81. Способи забезпечення законності в державному управлінні.
- •82. Державний контроль, його завдання та види.
- •83. Президентський та парламентський контроль органів виконавчої влади.
- •84. Адміністративний нагляд та його види.
- •85. Суб’єкти здійснення адміністративного нагляду.
- •86. Судовий контроль за діяльністю виконавчої влади.
- •87. Нагляд прокуратури. Основні форми прокурорського реагування на порушення законності.
- •88. Система органів управління освітою.
- •89. Повноваження органів управління освітою.
- •90. Система органів управління охороною здоров’я.
- •91. Повноваження органів управління охороною здоров’я.
- •92. Система органів управління юстицією.
- •93. Повноваження органів управління юстицією.
- •94. Система органів внутрішніх справ.
- •95. Повноваження органів внутрішніх справ.
- •96. Державне управління у сфері оборони.
12. Джерела адміністративного права: поняття, види та особливості.
Джерела адміністративного права – зовнішні форми встановлення і вираження адміністративно-правових норм – акти правотворчості державних органів та організацій, органів місцевого самоврядування, прийнятті в межах їхньої встановленої законодавством компетенції, а також міжнародні угоди (договори) і міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною.
Джерела адміністративного права поділяються на:
1 – міжнародні:
міжнародні угоди (договори) України;
міжнародно-правові акти, що ратифіковані ВРУ.
2 – внутрішньодержавні:
Конституція України; Закони (кодифіковані та звичайні); підзаконні нормативно-правові акти;
адміністративні договори.
Підзаконні нормативно-правові акти – найбільш численна група джерел адмінправа іми основними видами є:
Постанови Верховної Ради України.
Укази Президента України. Розпорядження Президента України мають індивідуальний характер і норм права зазвичай не містять.
Постанови Кабінету Міністрів України. Розпорядження КМУ мають індивідуальний характер і спрямовані на вирішення конкретних управлінських справ.
Накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Нормативно-правові акти Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Акти місцевих державних адміністрацій – розпорядження їх голів.
Рішення місцевих рад.
Акти органів управління державних підприємств, установ, організацій – накази їх керівників.
Особливості джерел адміністративного права:
різноманіття – ними можуть бути як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти;
переважну більшість становлять підзаконні нормативно-правові акти;
містять як матеріальні, так і процесуальні норми права;
часте внесення змін і доповнень.
13. Систематизація адміністративного законодавства.
Різноманітні адміністративно-правові норми містяться в численних, прийнятих у різний час нормативних актах. Увесь цей нормативний матеріал потребує певної систематизації. Під систематизацією розуміють впорядкування й удосконалення чинного законодавства та іншого нормативно-правового матеріалу шляхом його оброблення й викладення за певною системою у вигляді збірників (довідників) актів (предметних, системно-предметних, хронологічних тощо) чи у формі зведених (зібраних) кодифікованих актів. Систематизації в праві досягають двома різноплановими способами: 1) кодифікацією права та 2) інкорпорацією чинних нормативно-правових актів. Кодифікація — це вид правотворчості, предметом упорядкування якого є не нормативно-правові акти, а безпосередньо юридичні норми. Кодифікацію як напрям систематизації адміністративного права здійснюють шляхом: а) об’єднання в єдиному акті адміністративно-правових норм, що містяться в різних нормативних документах, однак належать до одного правового інституту; б) вдосконалення змісту цих норм; в) усунення застарілих норм; г) заповнення прогалин у адміністративно-правовому регулюванні. Результатом застосування цього способу систематизації завжди виступають нові комплексні (єдині, юридично та логічно завершені, узгоджені всередині й за змістом) акти (як правило, кодекси). Кодифікація має офіційний характер, оскільки її здійснюють тільки державні органи, що мають відповідну компетенцію. На відміну від норм деяких галузей права, об’єднати всі норми адміністративного права в одному чи навіть у декількох комплексних (кодифікованих) актах неможливо з об’єктивних причин. Адміністративне право регулює широке коло суспільних відносин. Його норми містяться в численних актах різної юридичної сили. Крім того, нормотворчість в управлінській сфері характеризується високим рівнем динамічності, частим виникненням нових норм, що ускладнює зміст і структуру правового матеріалу й обмежує можливість його кодифікації. У зв’язку з цим упорядкування адміністративного права можуть здійснювати шляхом видання кодифікованих актів за окремими сферами та інститутами адміністративно-правового регулювання. Інкорпорація — це впорядкування чинних нормативно-правових актів шляхом їх розміщення за відповідною системою в єдиних збірниках або інших виданнях. Такий спосіб систематизації передбачає тільки об’єднання нормативних документів без обробки норм, що в них містяться, а тому його можуть здійснювати як компетентні органи за дорученням суб’єктів правотворчості, так і фізичні чи юридичні особи за власною ініціативою. Результатом інкорпорації є видання хронологічних, системно-предметних або предметних збірників, використання яких полегшить пошук нормативного матеріалу.