Практичне значення

Залізисті осадочні породи - цінна руда для одержання заліза. Промислові руди вміщають від 16 до 72 % заліза. Деякі руди є комплексними на залізо і марганець (при вмісті марганцю більше 5 %). Оксидні залізні руди використовують для виробництва мінеральних фарб (охра, сурик та ін.). Найбільшим родовищем осадочних залізних руд на Україні є Керченське в Криму. В Росії бурі залізняки є в Тульській і Липецькій областях, сидеритові - в Дагестані, Приураллі, шамозитові - Західному Сибіру та інших областях. Залізисті кварцити - Кривому Розі, в районі Курської магнітної аномалії.

Марганцеві породи

Марганцеві породи серед осадочних формувань мають обмежене поширення. До них належать породи з вмістом оксидів марганцю більше 10%. Головними мінералами в цих породах є оксиди марганцю: псиломелан , піролюзит , манганіт і меншою мірою карбонати - родохрозит і манганокальцит . В марганцевих породах часто в значних кількостях (до 20%) присутні глинисті мінерали, оксиди заліза, кремнезем, кальцит, сидерит та інші. Породи, які вміщають >10% сполук марганцю відносяться до руд, найбільш багаті руди вміщують до 35-40% марганцю.

Марганцеві породи забарвлені в чорний, темно-сірий, коричневий колір, а якщо присутні карбонатні марганцеві мінерали, то забарвлення у них світле, сіре з рожевим відтінком.

Структури порід - землисті, оолітові, бобоподібної, конкреційні, кристалічні. Текстури масивні, шаруваті.

За мінеральним складом марганцеві породи полімінеральні, серед них можна виділити оксидні і карбонатні.

Оксидні марганцеві породи - це суміш псиломелану, піролюзиту, манганіту з опаловим і глинистим матеріалом та оксидами заліза. Вони залягають тонкими шарами (до декількох сантиметрів), які чергуються з прошарками теригенного матеріалу. Окремі шари рідко мають товщину до 3-4 м.

Оксидні марганцеві породи формуються переважно в прибережно-морській зоні на мілководді, про що свідчить наявність в них спікул губок, залишків риб та інших організмів. Перенос марганцю в басейн седиментації може здійснюватись як в колоїдній, так і в іонній формах, хоча до кінця процес формування марганцевих порід ще не з'ясований.

За даними акад. Страхова ці породи сформувались хемогенним способом. Очевидно на стадії седиментогенезу формується перекис марганцю, а в діагенезі відбувається перерозподіл марганцю і перехід перекису в псиломелан, піролюзит та інші сполуки.

Карбонатні марганцеві породи представлені переважно вапняками і доломітами з розсіяними кристалами родохрозиту і манганокальциту з невисоким вмістом марганцю, не більше 15-20%, а частіше це одиниці процентів. Карбонатні марганцеві породи можуть вміщати залишки фауни і піщано - глинистий матеріал. Забарвлення порід сіре, світло-сіре. При виході на поверхню карбонатні марганцеві мінерали заміщаються оксидами, і породи набувають більш темного забарвлення.

Карбонатні марганцеві породи формуються у морському середовищі одночасно з іншими карбонатними породами, в лужному середовищі, при дефіциті кисню на дні.

На дні сучасних морів та океанів широко поширені залізо - марганцеві конкреції, розміром до декількох сантиметрів, у яких присутні гідроксиди три валентного заліза і чотири валентного марганцю у значних кількостях (до 65%). Сумарний вміст марганцю в конкреціях досягає 16-17%. В Індійському і Тихому океанах робились спроби промислового видобутку цієї сировини. Конкреції являють собою м’яку землисту, пористу масу чорно-коричневого або чорного кольору, зустрічаються і більш міцні форми розміром до декількох сантиметрів у діаметрі.