(Збільшення 45*, ніколі 11)

Складається з: 1 – уламків глинистих сланців; 2 – кварцитів;

3 – слюдисто – кварцитових сланців; 4 – глин;

5 – алевролітів, крихких порід.

Рисунок 5.4 – Пісковик крупносередньозернистий, грауваковий (збільшення 48*, ніколі 11 і + )

7) Характеристика цементу.

При описуванні цементуючої частини породи необхідно звернути увагу на такі ознаки: а) кількість цементу; б) особливості розподілу; в) мінеральний склад; г) структуру; д) тип цементу.

Перші дві ознаки вже розглядались при характеристиці уламкової частини, інші подаються нижче.

Мінеральний склад цементу може бути різний за складом. Найбільш поширений є глинистий (гідрослюдистий, полімінеральний) і кальцитовий цемент, крім них нерідко спостерігається доломітовий, ангідритовий, гіпсовий, опаловий, залізистий і рідше гематитовий, глауконітовий, фосфатний цемент. Досить поширені є змішані цементи при таких найбільш характерних асоціаціях: глина – кальцит, кальцит – доломіт, доломіт – ангідрит, (гіпс), глина – оксиди (інколи сульфіди) заліза.

Структура цементу. В багатьох випадках цемент уламкових порід є хемогенним матеріалом. Тому структура такого цементу і хемогенної частини аналогічні. Вони визначаються розміром і формою кристалів. Це можуть бути: крупно - , середньо - , тонкозерниста, мікрозерниста (пелітоморфна) структура при розмірах зерен або кристалів <0,01мм; різнозерниста, порфиробластова (коли на фоні рівномірнозернистої маси виділяються більш крупні зерна). При певній формі зерен та агрегатів можна виділити такі структури цементу: волокниста, орієнтована, невпорядкована, лускувата, оолітова (більше ніж 20 – 30% присутності ооліти – округлі зерна концентричної будови розміром 0,1-1 мм), сферолітова (подібна до оолітової, але в розрізі сфероліту видно радіальну будову); бобоподібна (зовні подібна до сферолітової, але бобовини мають однорідну, неконцентричну будову), аморфна – прозора, або забарвлена маса, яка має ізотропний характер в схрещених ніколях.

Глинистий та залізистий цемент часто мають пелітову структуру з різкою перевагою частинок <0,01 мм. Опаловий та фосфатний цемент мають аморфну структуру. В паралельному світлі, без аналізатора вони безкольорові, або слабо забарвлені в сірий, жовтий, коричневий кольори, в схрещених ніколях цемент повністю гасне (рис.5.5, 5.6 та 5.7).

Рисунок 5.5 – Пісковик дрібнозернистий, олігоміктовий з кальцитовим цементом

Рисунок 5.6 – Пісковик кварцевий з залізистим цементом

Рисунок 5.7 – Пісковик різнозернистий з глинистим цементом плівкового типу

Типи цементу. За кількісним співвідношенням уламкового та цементного матеріалу в породі виділяють п’ять основних типів цементу: базальний, поровий, контактовий, плівковий, згустковий (рис.5.8).

Базальний тип – спостерігається в уламкових породах з високим вмістом цементу (40 – 50%). Уламкові зерна ніби “плавають“ в масі цементу, не торкаючись одне одного.

а) базальний; б) поровий; в) контактовий; г) плівковий; д) згустковий

Рисунок 5.8 – Основні типи цементу

Поровий тип характерний для уламкових порід з вмістом цементу 20 – 40% (35 – 40% для слабоущільнених порід, 20 – 25% - для сильно ущільнених порід, які утворилися на великих глибинах або при низькій відсортованості уламкових зерен). Уламки зерен торкаються одне одного, а пустоти між ними заповнені цементом.

Контактовий цемент – розвинутий лишень в місцях торкання уламкових зерен. Більша частина простору між зернами - пори, які в природних умовах заповнені рідиною (водою, нафтою) або газом. Вміст цементу незначний, до 15%.

Плівковий тип – цементуючий матеріал покриває тонкою плівкою уламкові зерна, скріплюючи їх в місцях контактів. Значна частина простору між зернами заповнена рідиною або газом. Вміст цементу, як правило, менше 10 –15%.

Згустковий тип цементу є сукупністю описаних вище типів. Вміст цементуючого матеріалу коливається в широких межах. Частина породи може бути не зайнята цементом та уламковою частиною і є вмістилищем для нафти, газу та води.

Крім перерахованих типів цементу, що формуються в процесі седиментогенезу та діагенезу, частково катагенезу, виділяють декілька типів вторинних цементів, що розвиваються на стадіях катагенезу та метагенезу. Найбільш характерними серед них є корозійний, крустифікаційний, пойкілітовий і регенераційний (рис. 5.9).

а – корозійний; б – крустифікаційний; в – пойкілітовий; г - регенераційний

Рисунок 5.9 – Вторинні типи цементу

Корозійний цемент виникає в результаті часткового розчинення (роз’їдання) уламкових зерен і одночасного заповнення пустот, що утворилися, цементуючим матеріалом. Такий цемент може бути одночасно базальним, поровим і згустковим.

Крустифікаційний цемент – уламкові зерна покриті тонкою плівкою цементу, кристали якого мають інший, ніж уламковий матеріал, склад та оптичне орієнтування (інколи радіальне відносно уламків).Такий цемент є одночасно і плівковим.

Пойкілітовий цемент являє собою крупні кристали цементуючої речовини, в кожному з яких вміщується декілька зерен, уламків. Цей тип може об’єднувати базальний, поровий та згустковий типи цементів.

Регенераційний цемент в шліфах під мікроскопом виглядає як скупчення зерен, які щільно прилягають одні до одних по складних ламаних і кривих лініях. Утворюється такий цемент в наслідок розростання уламків кристалів, завдяки чому вони обрамляються оторочкою регенерації з такою ж оптичною орієнтацією, як і головне зерно.

Найбільш яскраво проявляється регенерація в кварцових, піщаних та алевролітових породах, в яких цемент був відсутній при діагенезі або розчинений на стадії катагенезу.