Психологічна думка XVIII ст.

139. Філософ епохи Просвітництва, який, аналізуючи структуру психіки людини, виділяє в ній два кола – велике і мале.

1. І.Ньютон;

2. Арістотель;

3. Дейвід Гартлі;

4. Ф.Бекон.

140. Філософ епохи Просвітництва, згідно з яким «все має існування тільки в Свідомості».

1. Леон Батіса;

2. Франческо Петрарка;

3. Гіппократ;

4. Джордж Берклі.

141. Девід Юм є - філософ епохи Просвітництва, який є:

1. Родоначальником агностицизму, вчення про непізнавальність світу;

2. Розробником теорії дитячого мислення;

3. Першим, хто виділив етапи процесу пізнання;

4. Розробником «теорії афектів».

142. Хто з філософів епохи Просвітництва відносить емоції до сфери особи, «я»?

1. Жан Піаже;

2. Девід Юм;

3. Мак Дуган;

4. Платон.

143. Хто з філософів епохи Просвітництва є автором роботи «Розмова Д’Аламбера з Дідро» (1769) ?

1. Д. Дідро;

2. Ч.Дарвін.

3. Френсіс Гальтон;

4. Ж.Б.Л. Д’Аламбер.

144. Хто з філософів епохи Просвітництва запропонував образ «людини-статуї», яка спочатку не володіє нічим, окрім здатності відчувати.

1. М. Мід;

2. Е. Кондільяк;

3. М. Мудров;

4. І. Кант.

145. Жульєн Офре де Ламетрі :

Запропонував образ «людини-машини»;

Запропонував образ «людини-статуї»;

Розрізняє в людині 3 аспекти: індивідність, індивідуальність, особу.

Розробив теорію «дружби»

146. Хто з філософів епохи Просвітництва вважав, що єдиною основою психічного життя є відчуття («психічна сприйнятливість» ).

1. Людвіг Феєрбах;

2. Томас Гоббс;

3. Клод Адріан Гельвецій;

4. Сократ.

147. Видатний просвітитель, крупний теоретик педагогіки, що висуває поняття «природної людини», що наділена різною моральною досконалістю.

1. Ян Амос Коменський;

2. Ерразм Роттердамський;

3. Л. Виготський;

4. Жан – Жак Руссо.

148. Філософ епохи Просвітництва, автор роботи «Критика практичного розуму» (1788).

1. Тихон Задонський;

2. Огюст Конт;

3. Ж. Ламетрі;

4. Імануїл Кант.

149. Хто є родоначальником агностизму – вчення про непізнаваність світу?

1. Дейвід Гартлі;

2. Девід Юм;

3. Денні Дідро;

4. Жан –Жак Руссо.

150. Які три види підстав описує Девід Юм, по яких здійснюється з’єднання ідей?

1. Схожість;

2. Суміжність в часі або просторі;

3. Причина і дія;

4. Гармонійне поєднання.

151. Що за Д. Юмом є первинним елементом психологічного досвіду?

1. Ідея;

2. Досвід;

3. Враження;

4. Мислення.

152. Всі ідеї відповідно до їх суспільної користі та повчальності Клод Адріан Гельвецій ділить на 3 класи:

1. Корисні;

2. Шкідливі;

3. Вимушені;

4. Байдужі.

153. Хто привів в цілісну картину все відоме до цього часу знання про природу дитини та створив першу розгорнену періодизацію розвитку дитини?

1. Арістотель

2. К. Гельвецій;

3. Ж.-Ж. Руссо;

4. Аввероес.

154. Яке поняття висуває Жан-Жак Руссо на позначення ідеального образу людини?

1. «Людина-машина»;

2. «Природна людина»;

3. «Душевна людина»;

4. «Людина-Бог».

155. Що є функцією мозку, на думку П. Кабаніса ?

1. Мислення;

2. Розум;

3. Чуттєвість;

4. Свідомість.

156. Співавтором якої праці був Денні Дідро?

1. «Елементи філософії»;

2. «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел»;

3. «Розум»;

4. «Природа душі».

157. У якому творі Ж. Ламетрі висловлює свої сенсуалістичні ідеї?

1. «Про розум»;

2. «Трактат про динаміку»;

3. «Природна історія душі»;

4. «Еміль».

158. Е. Кондільяк запропонував образ «людини-статуї»,яка спочатку не володіє нічим, окрім якої здатності?

1. Мислити;

2. Відчувати;

3. Бачити;

4. Розуміти.

159. Девід Юм в роботі « Трактат про людську природу» говорить про:

1. Необхідність застосування експериментального методу для вивчення людської природи;

2. Роль відчуттів як їх основного джерела;

3. Існування душі окремо від тіла;

4. Необхідність розгляду психічного розвитку індивіда з широкої біологічної та історичної точки зору.

160. Девід Гартлі засновник:

1. Зрівняльної психології;

2. Агностизму;

3. Асоціативної психології;

4. Антропоморфізму.

161. Жульєн Офре де Ламетрі запропонував образ:

1. «статуї», яка спочатку не володіє нічим, окрім здатності відчувати

2. Людини-машини, в якій всі психічні здібності є тілесно обумовленими

3. Людини, яка здатна аналізувати, мислити;

4. Природної людини, яка наділена природною досконалістю.

162. Представниками психологічної думки 18 ст. були:

1. Ян Коменський, Джованні Бокаччо, Леонардо да Вінчі

2. Сократ, Платон, Демокріт;

3. Фрідріх Шелінг, Фрідріх Гегель, Людвіг Феєрбарх;

4. Девід Юм, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо;.

163. Жан-Жак Руссо:

Керував проектом створення Енциклопедії в роботах «Думки про досягнення природи»;

Створив першу розгорнену періодизацію розвитку дитини;

Створив першу матеріалістичну теорію психічного;

Виділив три види підстав асоціації.

164. Девід Юм поділяє враження на:

1. Первинні, вторинні;

2. Прості, складні;

3. Первинні, вторинні, третинні;

4. Прості, складні, складені.

165. Поль Андрі Дітріх твердить що:

1. Душа існує окремо від тіла, вона не має ніяких відношення до психічних явищ;

2. Не існує душі, яка відокремлена від тіла;

3. Душа взаємодіє з тілом;

4. Душа відокремлюється від тіла після смерті.

166. Ломоносов Михайло Васильович вказував на роль:

1. Мови та мовного спілкування в процесі формування особистості;

2. Відчуттів як основного джерела знань;

3. Науки і знання в розвитку людини;

4. Зовнішніх продуктів мозкової діяльності – думок у словах, жестах.

167. Дейвід Гартлі стверджував що:

1. Первинним елементом психіки є враження, а ідеї – вторинними.

2. Психіка формується прижиттєво;

3. Розум – це сукупність ідей, що становлять суспільні інтереси;

4. Психіка формується під впливом продуктів мозкової діяльності.

168. Головним ідеалом епохи Просвітництва була:

1. Людина, яка має душу;

2. Вільна, самостійна особа, що наділена здоровим глуздом;

3. Людина, яка існує без взаємодії з душею;

4. Людина, яка відрізняється від тварин розумом і творчістю.

169. B епоху Просвітництва розвиток науки характеризується:

1. упадком інтересу до наукових досліджень

2. активним розвитком богословських орієнтації в психологічному пізнанні

3. перетворенням науки в самостійну сферу діяльності

4. зсувом інтересу з вивчення окремої людини до вивчення великих соціальних груп