міра вартості (здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів);
засіб обігу (здатність грошей виступати як посередник у сфері обігу);
засіб платежу (здатність грошей виступати як платіжні засоби);
Засоби нагромадження або утворення скарбів;
світові гроші (здатність грошей брати участь в обороті між країнами).
Сучасна економічна наука концентрує увагу на трьох основних, фундаментальних функціях: мірі вартості, засобі обігу і засобі платежу.
Безперервний рух грошей, що виконають функції засобу обігу та засобу платежу, утворює грошовий обіг.
Історично усталена й законодавчо встановлена державою у кожній країні форма організації грошового обігу називається грошовою системою.
В розвитку людського суспільства виділяють три основних системи грошового обігу:
біметалізм (використання як гроші двох металів - золота і срібла (XVI - XIX ст.);
монометалізм (використання як гроші тільки золота, а паперові й кредитні гроші вільно на нього обмінювалися (до 30-х років ХХ ст..);
кредитно-грошовий обіг (використання тільки замінників золота – паперових грошей (з 30-х років ХХ ст.).
Виходячи із специфічної природи грошей (золотих, паперових, кредитних) і тих функцій, що вони виконують, діють суворо визначені закони грошового обігу.
В умовах обігу золота, а також паперових та кредитних грошей при їх вільному обміні на золото кількість грошей, необхідна для обігу, визначається такою формулою (класичний підхід):
де Г - кількість грошей, необхідна для обігу;
Р - сума цін товару, які підлягають реалізації;
К - сума цін товару, проданих у кредит;
П - платежі, що настали;
ВП - взаємосплачувані платежі;
О - число оборотів однойменних грошових одиниць.
Більшість економістів Заходу користуються рівнянням обміну І. Фішера (неокласичний підхід):
M V = P Q, де
М - грошова маса;
V - швидкість обігу грошей;
Р - рівень товарних цін;
Q - кількість товарів, що перебувають в обігу.
Порушення даного рівняння приводить до інфляції.
Питання для самоконтролю
Сутність і функції грошей. Еволюція грошей.
Закони грошового обігу: класичний і неокласичний підходи.
Закон вартості та його функції.
Тема 5. Ринкова рівновага та ринкова ціна.
Ринкова економіка, господарство - це суспільна форма організації економіки, основана на товарному виробництві, що забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням шляхом ринку.
Перша необхідна умова ринкової економіки пов'язана з суспільним розподілом праці.
Також необхідне економічне відособлення товаровиробників як різних власників. Економічне відособлення може бути як в умовах приватної власності, так і в умовах колективної, общинної, корпоративної.
Ринок - це система економічних відносин між людьми, що охоплюють процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Функціонування ринкової економіки передбачає наявність певних її елементів, що в сукупності становлять ринкову систему. Першим і найважливішим елементом ринкової економіки виступають виробники і споживачі. Вони формуються у процесі суспільного розподілу праці, коли одні виробляють товар, а другі споживають його.
Конкуренція як форма взаємодії суб'єктів ринку забезпечує максимізацію прибутку і на цій основі розширення масштабів виробництва. А. Сміт назвав конкуренцію “невидимою рукою” ринку, завдяки якій егоїстичні спонукання окремих індивідів у вигляді власної економічної вигоди обертаються на благо всього суспільства, служать поступовому рухові економіки.
До числа найважливіших функцій ринку належать:
а) функція саморегулювання виробництва, що передбачає узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, а також підтримання збалансованості попиту й пропонування щодо обсягу і ціни;
б) стимулююча функція, яка полягає у спонуканні виробників до створення нової продукції з найменшими витратами на умовну одиницю і максимум прибутку.
Ринкова економіка - це економіка вільного підприємництва. Сенс ринкової економіки в тому, що вона утворює досить вільний, розкріпачений простір економічних дій. Головна ознака ринкової економіки базується на принципі свободи господарської діяльності. Це означає право будь-якого господарюючого суб'єкта, буде то людина, родина, група, колектив підприємства, вибирати бажаний, доцільний, вигідний, більш прийнятний вид економічної діяльності і здійснювати цю діяльність в будь-якій формі, яка не суперечить державному закону.
Принцип загальності ринку характеризує неминучість проникнення ринкових відносин у всі сфери суспільного виробництва. Економіку можна вважати ринковою тільки тоді, коли товарно-грошові відносини проникають у всі сфери економіки. Економічні права кожного суб'єкта, включаючи можливості здійснення господарської діяльності, обмеження, податки, пільги, санкції, повинні бути схожими, рівноцінними для всіх суб'єктів.
В ринковій економіці провідне місце займає вільне, ринкове ціноутворення. При вільному ціноутворенні ціна не скована зовнішніми обмеженнями. Вона формується в результаті торгу, взаємної угоди між продавцем і покупцем в підсумку взаємодії попиту і пропонування.
Ринковій економіці властиві процеси саморегулювання, які займають домінуюче положення в управлінні економічними об'єктами. Самофінансування в ринковій економіці є частиною принципу самозабезпечення економічних, господарюючих суб'єктів всіма необхідними ресурсами. Оскільки будь-які ресурси купуються за гроші, самофінансування асоціюється з самозабезпеченням і означає покриття всіх видатків на існування з власної кишені.
Для сучасної ринкової економіки характерні засоби соціального захисту населення від несприятливих або непередбачених наслідків.
Діють обмежувачі зарплати до певного мінімуму, а також податків максимально допустимими ставками оподаткування. Існує й мережа соціальних компенсаторів у вигляді пільг, субсидій, розстрочок, безплатних товарів тощо.
Ринковий механізм - це механізм взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку: пропозиції, попиту і ціни. Ціни на товар і послуги складаються на ринку, де діють попит і пропозиція.
Ринкова рівновага означає, що в умовах ринкової економіки конкурентні сили сприяють синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що приводить до вирівнювання обсягу попиту і пропозиції. Законом попиту називається кількість товару і послуг, наявна на даному ринку, що покупець готовий придбати по певній ціні незалежно від того, діє він раціонально чи під впливом середовища. Закон пропозиції - ця кількість даного товару, яку можуть і мають намір збути виробники на ринку по даній ціні. Рівноважна ціна - ціна, яка врівноважує функцію попиту і функцію пропозиції внаслідок дії конкурентних сил.