Найпростіші програми на мові Pascal. Структура Pascal-програми

Алфавіт мови Pascal складається із:

1. великих та маленьких латинських букв, які не розрізняються, та символа підкреслення;

2. десяти арабських цифр: 0..9;

3. спеціальних розділових знаків.

Із елементів алфавіту будуються всі конструкції мови.

Програма на мові Pascal має чітко організовану структуру. Вона починається із заголовка, потім розміщується описова частина, в якій визначаються дані, що використовуються в програмі, і, нарешті, - тіло програми, блок операторів, що послідовно виконуються. Оператори, що складають тіло програми, повинні бути заключені у операторні дужки begin i end. Після кожного оператора обов’язково ставиться крапка з комою, в кінці програми - крапка.

Загальний вигляд програми:

Program <ім’я програми>;

Label {блок описання міток};

Const {блок описання констант};

Type {описи нестандартних типів даних};

Var {блок описання змінних};

Begin {початок програми}

{тіло програми}

End. {кінець програми}

Найпростіша Pascal-програма матиме такий вигляд:

Program pr1;

Begin

Writeln (‘Моя перша програма’);

End.

Заголовок програми не є обов’язковим. Він використовується лише для того, щоб нагадати користувачу для чого була призначена дана програма. Описові розділи Const, Label, Type, Var також не є обов’язковими і використовуються лише при потребі описання констант, міток, нестандартних типів та змінних відповідно. Вони можуть записуватись в довільному порядку, повторюватись, але вони обов’язково мають бути розміщені перед ключовим словом Begin.

Розглянемо основні розділи Pascal-програми детальніше.

Блок описання констант починається із службового слова Const після якого вказується список імен констант та їхнє значення через знак “=”. Наприклад,

Const Pi=3.1415;

Step=2E-3; {Такий запис називається експоненціальною формою дійсного числа. Літера E означає множення на 10 у вказаному після неї степені. Тобто, 2E-3=0.002}

A=12;

B=12.0;

C=A+B;

Використання констант робить програму більш зручною для розуміння та внесення виправлень.

Блок описання міток, якщо вони використовуються в програмі, починається із службового слова Label, після якого вказується список імен міток через кому. Наприклад,

Label L1, lab;

Мітки використовуються для переходу з однієї частини програми в іншу, без послідовного виконання операторів. Використання міток не є хорошим стилем програмування.

Блок описання типів починається службовим словом Type.

У мові Pascal є ряд стандартних типів. Наприклад,

• Integer, Byte, ShortInt, Word, LongInt {цілі типи даних //1,100,-5};

• Real, Single, Double, Extended {дійсні типи даних // 2.005, -4.23924, 5e4};

• Boolean {логічний тип // true (істинне), false (хибне)};

• Char {символьний тип // ‘a’, ‘5’,’#’};

• String{рядковий тип // ‘Університет’, ‘Я студент 1-го курсу’}.

Всі типи змінних нестандартного типу повинні бути оголошені у розділі Type програми. Наприклад,

Type Ar=Array [1..10] of integer; {масив десяти цілих чисел}

Найважливішим серед описових розділів є розділ Var, у якому вказуються імена та тип змінних, що використовуються в програмі.

Змінна – це величина, звертання до якої проводиться по імені. Будь-яка змінна, що зустрічається у програмі повинна бути оголошена у розділі змінних Var. Наприклад,

Var a1, a2: Real; {оголошені дві дійсні змінні a1 та a2}

B: Integer; {оголошена змінна B цілого типу}

S, C: Char; {S та C оголошені як символьні змінні}

L: Boolean; {L оголошена як змінна логічного типу}.

Будь-які імена змінних, типів, констант являються ідентифікаторами.

Ідентифікатор – це послідовність латинських букв та цифр (може використовуватись також знак підкреслення), але першою обов’язково повинна бути буква. Кількість символів може бути довільною, але розрізняються лише перші 64.