1.Екологія Дністра.

1.1. Екологічні зони ріки.

Вже перші дослідження в експедиції То­ва­ри­ства Лева відповідно до яко­сті води річки дозволили диференціювати Дністер на окремі екологічні ді­лян­ки. Отже, в межах України ці ділянки такі :

1. Від с.Вовче до Старого Самбора. Це зона поміркованого забруднення головним чином орга­ні­кою внаслідок розташування населених пунктів безпосередньо на берегах Дністра в досить тісній гірській до­лині.

2. Від Старого Самбора до гирла р.Стрвяж. На цій ділянці води Дністра мають найвищу якість, що обумовлено практичною відсутністю забруднювачів та інтенсивними процесами самоочищення.

3. Від гирла Стрвяжа до гирла Стрия. Найбрудніша ділянка верхнього і середнього Дністра. Дуже багато органічних забруднень несуть в Дністер Стрвяж і Верещиця, натомість Тисмениця дуже за­бруд­не­на промисловими стоками Дрогобича, Борислава, Стебника. Крім того, на цій ділянці Дністер за­бруд­ню­ють побутові і промислові стоки міст Миколаєва і Нового Роздолу.

4. Від гирла Стрия до гирла Сівки. Гідрологічний режим Дністра тут в значному ступеню сприяє са­моочищенню. З впадінням Стрия, хоча і забрудненого відходами Жидачівського паперово-целюлозного ком­бінату, водність Дністра зростає майже вдвічі, а течія його тут спочатку дуже стрімка, а пізніше, в рай­оні Журавна вона стає майже непомітною, і річка має характер відстійника. Після впадіння дуже чис­тої і швидкої Свічі Дністер знову має стрімку течію, і процеси самоочищення ще більше ін­тен­си­фі­ку­ють­ся.

5. Від гирла Сівки до гирла Золотої Липи. Це ділянка складних процесів забруднення і са­мо­о­чи­щен­ня річки. Дуже забруднюють Дністер річки Сівка і Бистриця та промислові і побутові стічні води Ка­лу­ша. Натомість Лімниця із надзвичайно чистою і насиченою киснем водою дуже сприяє са­мо­о­чи­щен­ню річки.

6. Від гирла Золотої Липи до Мельниці-Подільської. Це ділянка значних органічних забруднень, які несуть в Дністер Золота Липа, Стрипа, Серет. Так само Дністер забруднюється органікою в районі с.Ко­стрижівка і м.Заліщики. На цій ділянці мінеральні сполуки розчиняються, а органічні поступово окис­люються, бо тут Дністер при великій ширині (до 200 м) є дуже плиткий, і все ще має достатню здат­ність до самоочищення.

7. Дністровське водосховище. Безпосередньо на водосховищі джерел забруднення практично нема. Во­досховище діє як гігантський відстійник і в нижній його частині вода практично є задовільною за усі­ма параметрами, хоча і з підвищеною мінералізацією. Тут найбільше у воді сполук сульфатного та гід­ро­кар­бонатного класів, натомість хлоридів та сполук азотної групи порівняно мало.

За другою греблею Дністровського водосховища течія Дністра поступово уповільнюється, і на те­ри­то­рії Молдови він вже є типово рівнинною рікою. Тут його здатність до самоочищення сильно змен­шу­єть­ся, тим більше що тут він повністю позбавлений чистих допливів, бо Реут і Бик, які втікають у Дні­стер на території Молдови, самі дуже забруднені і тільки погіршують становище. Між тим, у Молдові антропогенне навантаження на річку хоча є дещо нижче, ніж в Західній Ук­раїні, але все ж є досить велике через більшу густину населення і розташування просто на берегах Дні­стра значно більших, ніж в Західній Україні, промислових міст, таких як Тирасполь, Бендери та ін­ші. Тому тут річка вже не в стані позбавитися забруднення самостійно, якість води в Дністрі вниз за те­чією вже постійно погіршується, і в районі водозабору для Одеси біля села Біляївка переходить кри­тич­ні межі як за органічними, так і за мінеральними забрудниками.