2. Використання водних ресурсів у вгк Південного Бугу

У 2000 р. на потреби населення і галузей народного господарства в басейні з водних об'єктів забрано 955 млн. м³ води. З них 852 млн. м³ води з поверхневих і 103 млн.м³ з підземних джерел (табл. 1). Порівняно з 1990 р. загальний водовідбір зменшився у 2,6 рази.

Таблиця 1

Динаміка водокористування у ВГК Південного Бугу, млн. м³

	Роки			2000р. до 1999р., %
	1990	1995	2000
Забрано води	2527	1583	954	37
Використано води	2458	1539	897	36
у тому числі на потреби:
- госппитні	143	139	104	73
- виробничі	1797	1015	702	39
- зрошення	202	103	23	11
- с/г водопостачання	156	115	45	29
Скинуто води у водні об'єкти, разом	1836	1190	794	43
у тому числі забруднених, разом	83	73	146	176
без очищення	9	16	39	433
недостаточно очищених	74	57	107	145
Безповоротне водоспоживання	691	393	160	23

 

У галузевій структурі водокористування на комунально-побутовий сектор припадає - 11,6%, промисловість - 78%, в тому числі потреби енергетики Південно-Української АЕС і Ладижинської ДРЕС - 68%, зрошення - 2,6%, сільгоспводопостачання - 5%, рибне ставкове господарство - 2,4%.

Аналіз територіальної структури водокористування в басейні свідчить, що найбільшими водокористувачами в басейні є Вінницька (63% від загального об`єму) Кіровоградська (14%) і Миколаївська області (13%), на Хмельницьку припадає 5% водовідбору, на інші області - близько 1%.

Водними ресурсами Південного Бугу забезпечується 95% водопотреб Вінницької області, 27% - Хмельницької, 39% - Черкаської, 41% - Кіровоградської, 39% - Миколаївської, близько 1% - Одеської і Київської областей.

Обмежуючим фактором водокористування є втрати води на додаткове випаровування та фільтрацію, які становлять 220 млн. м³, а також обов`язкові екологічні витрати води у руслі річки, які у гирлі Південного Бугу складають 360 млн. м³/рік, або 25% річкового стоку у розрахунковий маловодний рік.

3. Вплив водокористування на ресурсний і екологічний потенціал

Стан водних ресурсів ВГК Південного Бугу в значній мірі залежить від негативних впливів, яких вони постійно зазнають в процесі водокористування і господарської діяльності на водозборі.

В останні роки, попри значного зменшення обсягів водокористування, залишаються досить високими безповоротні втрати води і скид забруднених стоків. Їх загальний обсяг досяг 23% річкового стоку розрахункового маловодного року. Такий рівень навантаження водокористування перевищує природну відновну спроможність водоресурсних джерел.

Основний вплив водокористування на ресурсний та відновний потенціал водних об'єктів зумовлюється безповоротним водозабором і скиданням забруднених вод. Критичний стан водних ресурсів настає тоді, коли об'єм річкового стоку не забезпечує принаймні 10-кратного розбавлення забруднених стоків. Критерієм, що визначає відновну спроможність водних ресурсів, є відношення об'єму річкового стоку маловодного року (1580 млн. м³) без урахування обсягу скинутих забруднених вод (146 млн. м³), безповоротного водовідбору (160 млн. м³), втрат води на додаткове випаровування і фільтрацію (220 млн. м³) до об'єму забруднених вод. За таких умов сучасна самоочисна здатність річкового стоку оцінюється кратністю розбавлення забруднених стоків 1:7 у маловодні роки, тобто знаходиться на критичній межі. В середні роки кратність розбавлення забруднених вод збільшується до 1:22.

В річки басейну Південного Бугу скидаються забруднені стічні води підприємств харчової і хімічної промисловості та комунального господарства. Органічні забруднення (їх концентрація досягає 39-64 норм ГДК) зумовлюються насиченістю території цукровими заводами. Скидаються в річки синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти та ін. Найбільші концентрації сполук азоту відмічались в районі міст Хмельницький (19 норм), Вінниця (14 - 17 норм), Первомайськ (1,2-3 норми), Кіровоград (2-10 норм).

Стічні води значно перевищують ГДК за показниками бактеріального забруднення перетворюючи воду приток Південного Бугу у потенційну епідеміологічну загрозу. Підтвердженням цьому є те, що у Бузькому лимані в межах міста Миколаїв та в пониззі р.Інгул неодноразово виявлено вібріон холери. Нижче міст Хмельницький, Вінниця, Ладижин, Вознесенськ індекс ЛКП (індекс лактозно-позитивної кишкової палички) перевищує ГДК у 5-9 разів.

За екологічною оцінкою, виконаною за показниками сольового складу, трофо-сапробіологічними та специфічними показниками токсичної та радіаційної дії за даними на 23 створах стан водних екосистем в басейні Південного Бугу характеризується як "задовільний" (порушення зв`язків екосистеми) - у 57% випадків; "перехідний" (випадіння окремих видів, монотипізація) - у 21% випадків; "поганий" (кризовий стан екосистеми) - у 21% випадків. "Доброго" стану не виявлено у жодному випадку.

Найбільші середньорічні концентрації сполук азоту відмічались в районі міст Хмельницький (19 норм), Вінниця (14 - 17 норм), Первомайськ (1,2-3 норми), Кіровоград (2-10 норм).

Нарешті відзначимо, що тенденція змін показників, які характеризують еколого-економічну ефективність водокористування зумовлена значною зношеністю і низьким технологічним рівнем галузевих систем водопостачання і водоохорони.