Екологія Південного Бугу

Південний Буг - єдина велика річка, водозбірна площа якої повністю розміщена в Україні. Її природні ресурси мають велике народногосподарське значення. В межах водогосподарського комплексу (ВГК) Південного Бугу повністю або частково розміщено 70 адміністративних районів, 35 міст, 65 селищ міського типу, 2,9 тис. сіл, в яких проживає 4,2 млн. чоловік.

Економічна криза 90-х років, характеризується, з одного боку, значним спадом виробництва і зменшенням обсягів водопотреб, а з другого - погіршенням показників еколого-економічної ефективності водокористування. При цьому, залишаються досить високими безповоротні втрати води та скиди забруднених стоків, які зумовлюють значне навантаження на водоресурсний потенціал.

За рівнем раціональності водокористування ВГК Південний Буг належить до відносно благополучних регіонів в Україні. Разом з тим за екологічною ефективністю систем водозабезпечення, технологій водокористування та водоочищення він потребує суттєвого вдосконалення.

В роботі аналізується територіально-галузевої структури ВГК та оцінюється еколого-економічна ефективність його функціонування.

Південний Буг є найбільшою річкою, басейн якої повністю розташований в межах України. Площа басейну річки - 63700 км2, довжина 806 км, середній похил – 0,40%.

Південний Буг бере початок на Волино-Подільській височині поблизу с. Холодець Хмельницької області і впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного моря.

Особливістю Південного Бугу є те, що ця річка фактично має лише одну велику притоку – р. Синюху, яка утворюється внаслідок злиття річок Тікич та Велика Вись.

Площа басейну Синюхи становить 16700 км2 (26% від усієї площі водозбору Південного Бугу). В Південний Буг Синюха впадає в межах м. Первомайськ.

Серед інших приток можна виділити річку Інгул (площа басейну – 9890 км2), яка насамперед відзначається своєю довжиною – 354 км. Фактично річка впадає в Бузький лиман в межах м. Миколаєва.

Характеристика основних приток Південного Бугу наводиться нижче.

Назва притоки	З якого берега впадає	Відстань від гирла, км	Довжина, км	Площа водозбору, км2
Бужок	Ліва	771	75		703
Вовк	Права	695	71		915
Іква	Ліва	669	57		505
Снивода	Ліва	614	58		906
Згар	Права	602	95		1160
Десна	Ліва	591	80		1400
Рів	Права	553	104		1160
Сільниця	Права	396	67		830
Соб	Ліва	395	115		2840
Удич	Ліва	347	56		861
Дохна	Права	330	68		1280
Савранка	Права	281	97		1770
Синиця	Ліва	274	78		765
Кодима	Права	201	149		2470
Синюха	Ліва	196	111		16700
Вилика Корабельна	Ліва	176	45		550
Бакшала	Права	140	57		766
Мертовід	Ліва	103	114		1820
Чичиклія	Права	75	156		2120
Гнилий Єланець	Ліва	61	103		1204
Інгул	Ліва	0	354		9890

Всього на території басейну Південного Бугу протікає 6594 річки, в т.ч. великих – 1, середніх – 11, малих – 6582 (з них 367- довжиною більше 10 км). Загальна

довжина річок в басейні становить 22,4 тис. км, густота річкової сітки - 0,35 км/км2.

Озера

В басейні річки Південний Буг окремі невеликі озера зустрічаються в Хмельницькій, Черкаській, Одеській, Кіровоградській і Миколаївській областях. Загальна площа озер в басейні складає 274 га.

Лимани

Дніпро-Бузький лиман є мілководною затокою Чорного моря, що відокремлений від нього Кінбурнською косою. Сполучається лиман з морем Кінбурнською протокою, через яку і здійснюється водообмін. На сході лиман межує з гирлом Дніпра, на півночі поступово переходить у р. Південний Буг.

За своїми розмірами Дніпро-Бузький лиман є найбільшим на Чорному морі. Його площа складає 800 км2, об’єм води – 3 км3. Лиман є мілководним, його середня глибина становить 3,5-4 м.

Дніпро-Бузький лиман інколи розглядають як дві водойми – Дніпровський та Бузький, але чіткої межі між ними немає. Якщо межі дніпровської частини лиману є

доволі чіткими, то верхня межа бузької частини є дискутивною. Найчастіше цю межу проводять по Варварівському мосту, що знаходиться в м. Миколаїв. Довжина Бузького лиману 47 км, ширина – 11 км, площа 162 км2. Ступінь мінералізації лиману – солонуватий.

Штучні водойми

Характерною особливістю басейну Південного Бугу, що виділяє його з поміж інших великих річок є дуже велика його зарегульованість. В басейні створено понад 8 тисяч штучних водойм, сумарний їх об’єм є близьким до 1,5 км3, що практично дорівнює стоку в маловодний рік 95% забезпеченості.

Водосховища. В басейні розташовано 188 водосховищ, загальною площею водного дзеркала 30,8 тис.га, сумарним об’ємом 897 млн.м3. На самій річці Південний Буг створено 16 руслових водосховищ, сумарний об’єм яких складає 303 млн.м3. Найбільша кількість водосховищ побудована в Кіровоградській (64) і Вінницькій (42) областях.

Ставки. В басейні розташовано 8437 ставків, загальною площею понад 48 тис.га та сумарним об’ємом 618,2 млн.м3. Найбільша кількість ставків побудована у Вінницькій, Кіровоградській та Черкаській областях.

На території басейну річки Південний Буг управління водними ресурсами у межах своїх повноважень здійснює БУВР Південного Бугу.

Одним з найважливіших і найскладніших ланок господарського комплексу країни є водогосподарський комплекс (ВГК). Це складне міжгалузеве, природно-господарське утворення, яке включає водні об`єкти (водний фонд), водокористувачів, органи управління і контролю і характеризується певною функціональною, галузевою і територіальною структурою. В результаті створення багатогалузевого господарства, великомасштабного гідротехнічного і меліоративного будівництва в Україні сформувалися складні регіональні ВГК з властивими їм територіальною, функціональною і галузевою структурами, органами управління і контролю.

Сучасне водне господарство характеризується наявністю ВГК багатоцільового призначення. Одна з його основних особливостей полягає в тому, що в результаті послідовного освоєння водних ресурсів окремі водосховища, водні об`єкти об`єднуються каналами чи водоводами, створюються каскади, які мають між собою як природний (гідрологічний і гідравлічний), так і штучний (водогосподарський і енергетичний) зв`язок і тому не можуть розглядатися відокремлено. Друга особливість ВГК полягає в наявності чисельних водогосподарських зв'язків, що обумовлені кількістю учасників, які ставлять суперечливі вимоги до режиму стоку, кількості і якості водних ресурсів. Аналіз та еколого-економічна оцінка функціонування ВГК дозволяє обґрунтувати управлінські рішення щодо ощадливого використання, відтворення та охорони водних ресурсів.