- •14. Філософ. Основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві
- •15 Творчість Ніцше концепція апполонівського та діонісійського початків у мистецтві
- •16 Специфіка мистецьких творів і літ.Процесу із застосуванням концептів Ніцше
- •17 Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання
- •18 Розвиток герменевтики як методології пізнання худ тексту
- •19 Концепти Інгардена щодо форми пізнання літ твору
15 Творчість Ніцше концепція апполонівського та діонісійського початків у мистецтві
Дмитро Чижеський висунув ідею про те, що в історії чергуються між собою 2 літературні стилі :
Аппол. Тяжіє до гармонійності у формі, до завершеності текстів, до упорядкованості мови худ текстів, до НЕзловживання всілякими фантастичними вигадками, діалектизмами
Діоніс дисгармонійні форми, незавершеність, фрагментарна форма, буяння почуттів, вживання різних мовленнєвих пошуків : діалект, жаргон, метафорика
Періоди : Античність (клас.) діон
Середньовіччя -(тексти ченців і священників) апол
-Фольклор діон
Відродження апол
Бароко діон
Просвітництво апол
Романтизм діон
Модернізм Діон
Постмодернізм апол
Ф. Ніцше вибудував свою концепцію міфу, запропонував свою інтерпретацію традиційних вартостей європейської культури та християнської релігії. У своїй роботі “Народження трагедії з духу музики”(1871) він висунув концепцію аполлонівського та діонісійського начал у грецькій культурі. Аполлонізм – це передусім гармонія, пропорція, стриманість, стрункість, а діонісизм – творчість спонтанна, “блаженне захоплення”, екстатичне самозабуття, тілесність, вільна гра життєлюбних сил, оргійне безумство, свято примирення природи зі своїм блудним сином – людиною. Ніцше висунув елітарну концепцію міфу, вважаючи, що міф не може бути правильно зрозумілим ні “натовпом”, ні нікчемними “декадентами” ( в тому числі і Р. Вагнером, з яким був близьким свого часу і чийого значного впливу зазнав сам, але згодом досить різко критикував ). Міфологічна стихія, що уособлює справжнє житття і протистоїть інтелекту, науці, моралі, характерна для душі “надлюдини”, “білявої бестії” (“Так сказав Заратустра”, “Воля до влади”, “Сутінки богів”). При всій своїй парадоксальності творчість Ф. Ніцше виявила значний вплив на загальний процес “реміфологізації” в західній культурології кінця ХІХ ст., оскільки передбачила деякі характерні тенденції проблеми “література і міф”. Зокрема, вчений досліджував значення ритуалів для виникнення художніх видів і жанрів, а також був творцем загальновідомої доктрини “вічного повернення” .
Спочатку з’явився Діоніс – сила- влада- порядок
Діоніс. Сила породжує людину
Геній посередник між людьми та вищим началом, геній продуктивна сила, музика поштовх до трагізму, світ це текст
Життя як експресія волі
Кожна людина є митцем, але в ній є також тваринне начало
Ніцше критикував християнство, але підносив теорію надлюдини
16 Специфіка мистецьких творів і літ.Процесу із застосуванням концептів Ніцше
Див. пит. 15 +
За «Народження трагедії» : Сновидіння – апполон, оп’яніння – діоніс,
Сновидіння Апполон – найвища істинність, символічна аналогія дара мовлення і мистецтв, що роблять життя можливим і достойним, у сні відкривається власний стан, тобто його єдність з першопочатком світу в символічній подобі сну
Діоніс Оп’яніння – містична самотність, одинокість в стороні від натовпу.
17 Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання
Інтуїція важливий фактор творчої свідомості, вона має безпосереднє відношення до пізнавального процесу; інтуїтивізм ґрунтується на абсолютизації інтуїції, як безпосереднього осягнення світу в творчій ді-ті в акті його естетичного сприйняття й оцінки; інтуїція вид інтелектуальної симпатії, що допомагає проникнути углиб предметів, злитися з їх індик. сутністю та самобутністю; інт. Доповнює інтелектуальне пізнання, допомагає розібратися в його природі, вказує шляхи та засоби поповнення та розширення наслідків інтел. Роботи, це безмежний творчий акт, в процесі якого інт. Може піднятись над інтелект., знищити його межі, але поштовх іде від інтелект.
Людство володіє 2 формами пізнання : інтелк. Та інтуіт., які діють в різних напрямках, треба чимось жертвувати і жертвується інтуіц.
Недоліки інтуіц. : короткочасне існування, раптовість появи, суб»активність
У процесі пізнання світу ми бачим та сприймаєм лише форму, колір, лінії, але ми не здатні схопити життя
