5. Забруднення водосховищ і його вплив на формування якості води .

Протягом усього періоду існування дніпровських водосховищ на них істотно впливав і впливає антропогенний прес. Окрім безпосереднього впливу зарегулювання стоку на розвиток фітопланктону, виникнення цвітіння води, перебудову біоценозів та інших екологічних наслідків, у водосховища потрапляють численні забруднюючі речовини. Великі міста (Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь) забруднюють водосховища неочищеними або не доочищеними стічними водами, що містять як комунально-побутові відходи, так і стоки різних підприємств, що зумовлюють сапробізацію, евтрофікацію та токсифікацію водосховищ.

Особливо негативну роль в екології водосховищ в 50-60 рр. ХХ ст. відіграло забруднення інсектицидами ДДТ і гексахлораном, що були в стічних водах одного з підприємств, сільського господарства. Отрутохімікати надходили також при пилових бурях, що піднімали забруднені маси грунту з поверхні землі. Вони накопичувалися в донних відкладеннях, передавалися по трофічних ланцюгах і акумулювалися в хижих рибах.

Впровадження синтетичних миючих засобів у побуті та на виробництві призвело до забруднення водосховищ цими токсикантами, що увійшли до складу стічних вод. Судноплавство та масовий розвиток моторного човнярства стало причиною значного нафтового забруднення водосховищ, а також їх притоків.

Значна кількість забруднюючих речовин надходить у водосховища із сільськогосподарських орних земель, тваринницьких комплексів, приватних садиб, територій населених пунктів.

Найбільш забруднені водосховища – Дніпродзержинське, Запорізьке та Каховське. В них протягом десятків років надходять стічні води всього комплексу підприємств південної металургії, коксохімічної, гірничо-видобувної, хімічної та інших галузей промисловості. В складі цих стічних вод – елементи практично всієї таблиці Менделєєва, тисячі органічних сполук (ціаніди, роданіди, сполуки миш’яку та ін.)

Забруднення позначається перш за все на рибах. Розвиваються хвороби риб, риби більше підпадають впливу паразитів, а ті, що накопичили у своєму тілі токсичні речовини, можуть бути причиною отруєння людей. Тому найбільші втрати від забруднень несе рибне господарство. У другій половині ХХ ст. важливого значення як фактор антропогенного впливу набуло надмірне спрацювання водосховищ внаслідок перенапруженої роботи дніпровських ГЕС. Воно призводить до осушення мілководь, а з цим пов’язане відмирання великих масивів водяної рослинності і втрата нерестових площ фітофільних риб, що теж є серйозним фактором підриву рибних запасів Дніпра.

На формування якості води впливає стан прилеглих територій, зокрема підтоплення земель, ерозійні процеси та руйнування берегів. Для захисту цих земель створюються водозахисні споруди, що запобігають поширенню підтоплення земель. Із загальної довжини берегової лінії дніпровських водосховищ 3079 км на площі 760 км кв. побудовано такі захисні споруди.

Забруднення і погіршення якості води вимагає додаткових витрат н її обеззараження та очищення на водогонах централізованого міського водопостачання та системах зрошувального землеробства. Вода, що використовується для зрошення і яка забруднена стійкими токсичними речовинами, може переносити їх на сільськогосподарські угіддя, де вони можуть накопичуватися в ґрунтах, а далі надходити до культивованих рослин, надаючи токсичних властивостей сільськогосподарській продукції.

На межі тисячоліть екологічне оздоровлення басейну Дніпра стало одним із пріоритетних напрямків природоохоронної діяльності уряду України.