4. Основні угрупування тваринного населення

Зоопланктон. Формування зоопланктону пов’язане з динамікою фітопланктону як основного первинного продуцента органічних речовин. Другим важливим біотичним фактором, що впливає на літоральний зоопланктон, є утворення біоценотичного покриву – заростів макрофітів. Серед них розвивається досить численне угрупування фітофільних безхребетних (зоофітос) – 1000 видів. Серед них представники інфузорій, коловерток, гіллястовухих і веслоногиз ракоподібних, личинки молюсків. Характерним для водосховищ є зростання видового різноманіття і підвищення біомаси зоопланктону у перші роки їх утворення.

Формування зоопланктону у новостворених дніпровських водосховищах відбувалося на основі біофонду залитих заплавних водойм та річкових популяцій. У міру стабілізації гідрохімічного режиму, формування донних грунтів і заростання мілководь вищою водяною рослинністю відбувалася і стабілізація угрупувань зоопланктону, дещо зменшувалося їх видове різноманіття.

У дніпровських водосховищах описано більше 650 видів планктонних і бентосних інфузорій. Живлячись бактеріями і детритом, інфузорії відіграють важливу роль у процесах самоочищення водосховищ і тому істотно впливають на освітленість і прозорість води та на продукційно-деструкційні процеси водосховищ. Вони є важливим компонентом корму безхребетних та риб на ранніх стадіях розвитку. Основні представники зоопланктону водосховищ - це гіллястовухі ракоподібні дафнії, бос міни, хідоруси, лептодора. З веслоногих поширені циклопи, з коловерток – брахіонус, кератела тощо. Аналіз видового різноманіття і чисельності біомаси безхребетних свідчить про те, що домінуючими серед пелагічного зоопланктону водосховищ є нижчі ракоподібні озерного та річкового комплексів.

Фітофільні угрупування безхберетних. Серед фауни заростей або зоофітосу зустрічаються різні екологічні угрупування. Сюди належать гідри, нематоди, олігохети, мохозватки, молюски, п’явки, ракоподібні, личинки деяких комах, водяні кліщі тощо.

Мікрозообентос. До його складу входять дрібні водяні тварини, які перебувають на поверхні донного грунту та такі, що поселяються між окремими частинками мулу. Найважливіші представники мікрозообентосу – джгутикові, інфузорії, корененіжки, коловертки, нематоди, турбелярії. До мезозообентосу належать донні організми, які постійно перебувають на поверхні донних грунтів. Переважно це бентосні гіллястовусі та веслоногі рачки, черепашкові рачки, дрібні вили олігохет.

Серед основних факторів, які визначають видовий склад мікро- і мезофауни водосховищ, важливим є характер донних грунтів, глибина водойм, швидкість течії, коливання рівня води та інтенсивність заростання мілководь.

До найбільш поширених представників мікро- і мезозообентосу, належать черепашкові корененіжки, гіллястовусі, нематоди, личинки комах. У дніпровських водосховищах організми мезозообентосу відіграють важливу роль як кормові об’єкти для більшості промислово цінних видів риб.

Макрозообентос. На особливу увагу заслуговує поширення в усіх дніпровських водосховищах гідробіонтів каспійського фауністичного комплексу. Протягом 1950-60 рр. у водосховища з метою збагачення природної кормової бази риб були внесені бентосні організми, які до того жили лише в пониззі Дніпра і були пристосовані до чергування прісних і слабо солоних вод. Вони добре акліматизувалися і протягом 15-20 років поширилися в усіх водосховищах Дніпра, а по системі каналів розселились і в інших водоймах. Крім дрейсени бузької також сформувалися популяції молюска гіпаніса або моно дакни. Значного розвитку серед макрозообентосу набули такі представники вищих ракоподібних, як гамариди, корофіїди, мізили та ін. На сучасному етапі зообентос дніпровських водосховищ стабілізується за видовим різноманіттям, чисельністю і біомасою. Біопродуктивність макрозообентосу може змінюватися в залежності від кліматичних умов, але такі коливання відбуваються в межах постійних угрупувань основних бентос них популяцій.

Переважна більшість планктонних і бентосних організмів відіграють важливу роль у живленні риб і формують їх природну кормову базу. Так, коловертками живляться личинки судака, плітка, в’яза, ляща. Дорослі риби живляться переважно олігохетами. Як кормовий ресурс риб заслуговують на увагу молюски. Основними споживачами молюсків є плітка, сазан, лящ, лиш, окунь та деякі інші риби. До раціонів різних видів риб входять також такі мешканці літоральних зон, як водяний віслюк, личинки багатьох комах, але їх питома вага в раціонах становить незначний відсоток.

Іхтіофауна водосховищ. Із 67 видів і підвидів риб, які зустрічалися у Дніпрі до його зарегулювання, 28 мали промислове значення. Серед них такі цінні риби, як білуга, осетер, оселедець, щука, плітка, ялець, головань, в’язь, краснопір, жерех, лин, карась, сазан, сом, судак. Після побудови Дніпрогесу у 1934 році в новоутворених водосховищах сформувалися популяції риб, які об’єднуються у 9 генетично однорідних фауністичних комплексів. Після зарегулювання Дніпра основними промисловими об’єктами у водосховищах стали риби понто-каспійського прісноводного комплексу: краснопір, жерех, лин, підуст, уклея, плоскирка, лящ, синець, чехоня, судак. До риб кореального рівнинного комплексу належать щука, в’язь, карась, окунь. Дуже численною в останні роки ХХ століття стала тюлька з родини оселедцевих.

У перші роки після утворення водосховищ знизилася кількість видів і підвидів риб на 7-11 таксонів. Зі складу іхтіофауни практично випали такі прохідні риби як білуга, осетер, севрюга, вугор звичайний та ін. До умов водосховищ і їх великими площами мілководь та заростями з вищих водяних рослин добре пристосувалися такі лімнофільні риби, як плітка, плоскирка, лящ, карась, сазан, судак, окунь. Зараз в них налічується 61 вид і підвид риб. Найбільше промислове значення має 21 вид. Серед них основними об’єктами промисловості є лящ, сазан, судак, щука, синець, уклея, окунь, тюлька, а також інтродуковані товстолоби.