2.Особливості формування екосистем

Формування екосистем дніпровських водосховищ з моменту їх утворення і до встановлення стабільного стану проходило через кілька етапів. Перший етап починався після залиття чаші водосховища і тривав у різних водосховищах різний час. Основна його риса – створення нових екологічних ніш та збагачення водних мас біогенними речовинами, що призводить до інтенсивного розвитку бактерій, водоростей тощо. Антропогенний тиск одразу ж позначився на складі гідро біоценозів. Почали вимирати види, пристосовані до умов життя в проточній воді. А на їх місце як домінанти вийшли лімнофіли, здатні виживати і розмножуватися в стоячих водах. Найяскравіше ці зміни виявилися в «цвітінні» води синьо-зеленими водоростями, що приймало щороку надзвичайні масштаби і створювало складні проблеми для водокористування і рибного господарства. Серед екологічних чинників цвітіння води і дніпровських водосховищах найважливіші – ще зниження водообміну і проточності води, виникнення застійних зон, досить висока температура води протягом травня – вересня, накопичення біогенних елементів і органічних речовин, наявність важливих для фотосинтезу елементів. У різних водосховищах каскаду цвітіння мало певні особливості, першими зацвіли Каховське і Кременчуцьке водосховища.

В пелагіалі водосховищ і на мілководдях формування біоценозів йшло різними шляхами. На мілководдях другий етап характеризувався формуванням вищої водяної рослинності. У подальшому процес заростання супроводжувався ущільненням травостою, розширенням площ та ускладненням структури фітоценозів. Цей процес відігравав важливу екологічну і середовище утворюючу роль, сприяючи накопиченню органічних речовин у донних гуртах, збагаченню мулів азотом та іншими біогенними елементами. Третій етап характеризувався зниженням інтенсивності цвітіння води і зменшенням ролі синьо-зелених та підвищенням ролі діатомових і зелених водоростей у формуванні біоресурсів водосховищ. Ознаками клімактеричного стану на мілководдях може служити завершення формування заростей вищих водяних рослин. В озерній частині - це зниження чисельності та біомаси фітопланктону при збереженні первинної продукції за рахунок дрібноклітинних видів водоростей та зміни домінуючих видів. Загалом сукцесії у дніпровських водосховищах відбувалися більш прискорено і порівнянні з природними водоймами внаслідок дії антропогенного чинника – гідротехнічного будівництва. Четвертий етап можна характеризувати як досягнення стабільного стану екосистеми всього дніпровського каскаду. Проте поки існуватимуть водосховища зміни в їх екосистемі будуть відбуватися, і тому числі і пов’язані із заболочуванням мілководь.

3.Основні угрупування водоростей і бактерій та їх роль в екосистемах.

3.1.Фітопланктон

Зіставлення структури фітопланктону дніпровських водосховищ до і після зарегулювання стоку Дніпра свідчать про значні зміни видового різноманіття, адже воно викликало суттєві зміни гідрологічного і гідрохімічного режимів, які істотно вплинули на характер його розвитку. Видовий склад угрупувань водоростей формувався на основі різноманіття в річці до зарегулювання, в затоплених заплавних водоймах, а також фітопланктону, який вносився в новоутворені водосховища з водою притоків та водозбірної площі. Багаторічну сукцесію можна розглядати на прикладі Кременчуцького водосховища. Після його створення різноманіття фіто планктону формувалося на основі біофонду водоростей, що існував раніше. Це обумовило початкове підвищення загальної кількості видів, але поступово видовий склад зменшувався за рахунок випадіння річкових форм. У процесі формування екосистеми водосховища та заростання мілководь вищою водяною рослинністю видове різноманіття зменшувалось. Після 20-ти років існування у фітопланктоні Кременчуцького водосховища налічувалося близько 260 видів водоростей. На цьому етапі в складі фітопланктону переважали зелені і діатомові водорості.

Епіфітон утворює обростання на вищих водяних рослинах. До зарегулювання Дніпра він налічував 340 видів, а після нього – 543 таксони. Основну масу епіфітону утворюють діатомові і зелені водорості. Найбільша чисельність діатомових, синьо-зелених та зелених водоростей. Фітомікробентос складається в основному з синьо-зелених, діатомових, зелених, а також евгленофітових криптофітових тощо водоростей.