4. Режими адресації

Для взаємодії з різними модулями в ЕОМ повинні бути засобу ідентифікації осередків зовнішньої пам'яті, осередків внутрішньої пам'яті, регістрів МП і регістрів пристроїв введення / виводу. Тому кожній з запам'ятовуючих осередків привласнюється адреса, тобто однозначна комбінація біт. Кількість біт визначає число ідентифікованих осередків. Зазвичай ЕОМ має різні адресні простори пам'яті і регістрів МП, а іноді - окремі адресні простори регістрів пристроїв введення / виводу і внутрішньої пам'яті. Крім того, пам'ять зберігає як дані, так і команди. Тому для ЕОМ розроблена безліч способів звертання до пам'яті, що називаються режимами адресації. 

Режим адресації пам'яті - це процедура або схема перетворення адресної інформації про операнді в її виконавчий адресу. 

Усі способи адресації пам'яті можна розділити на: 

1) прямий, коли виконавча адреса береться безпосередньо з команди або обчислюється з використанням значення, зазначеного в команді, і вмісту якого-небудь регістра (пряма адресація, реєстрова, базова, індексний і т.д.); 

2) непрямий, який передбачає, що в команді міститься значення непрямого адреси, тобто адреси комірки пам'яті, в якій знаходиться остаточний виконавчий адреса (непряма адресація). 

У кожній мікроЕОМ реалізовані тільки деякі режими адресації, використання яких, як правило, визначається архітектурою МП. 

Висновок

Число персональних комп'ютерів як у світі, так і, зокрема, в Росії стрімко зростає; ринок ПК - найперспективніший і прибутковий серед інших ринків обчислювальної техніки. У північній Америці та Західній Європі відсоток сімей, що мають ПК, наближається до 30. Без сумніву, в наші дні кожен повинен вивчити і зрозуміти комп'ютер не тільки теоретично, але, що найбільш важливо, і практично. 

Аналіз нових рішень побудови структури комп'ютера показує, що процесор, пам'ять, пристрої введення - виведення складають основу будь-якого комп'ютера. Розглянемо найбільш поширену структурну схему, яка лежить в основі найбільш часто зустрічаються моделей комп'ютерів, зокрема персональних. 

Сучасний комп'ютер можна представити у більшості випадків спрощеною структурною схемою, де виділені центральна та периферійна частини. До центральної частини належать процесор і внутрішня пам'ять, до периферійної частини - пристрої введення-виведення і зовнішня пам'ять. В основу спрощеної структурної схеми закладені принципи магістрального, модульності, мікропрограммірумостью. 

Не слід сподіватися, що розвиток обчислювальної техніки якось кардинально змінить наше існування. Комп'ютер не більш (але й не менше) ніж один із потужних двигунів прогресу (як енергетика, металургія, хімія,машинобудування), який бере на свої "залізні плечі" таку важливу функцію, як рутину обробки інформації. Ця рутина завжди і скрізь супроводжує найвищі польоти людської думки. Саме в цій рутині дуже часто тонуть зухвале рішення, недоступні комп'ютера. Тому так важливо "звалити" на комп'ютер рутинні операції, щоб звільнити людину для його дійсного призначення-творчості. 

Майбутнє мікропроцесорної техніки пов'язано сьогодні з двома новими напрямами - нанотехнологіями та квантовими обчислювальними системами. Ці поки ще головним чином теоретичні дослідження стосуються використання в якості компонентів логічних схем молекул і навіть субатомних частинок: основою для обчислень повинні служити не електричні ланцюги, як зараз, а положення окремих атомів або напрямок обертання електронів. Якщо "мікроскопічні" комп'ютери будуть створені, то вони обійдуть сучасні машини по багатьом параметрам. 

8