4. Види перестрахових угод

У кожному окремому випадку перестрахові операції мають свої особливості, розрізняючись по частках участі перестрахувальників у угодах, по ставках премії, власному утриманню перестрахувальника, комісійним відрахуванням, свободі сторін у прийнятті рішень і т.п. Але все-таки перестрахові операції можна класифікувати.

В залежності від ступені свободи страховика, його залежності від перестраховика, вирізняють факультативне й облігаторне перестрахування. На практиці також зустрічається факультативно-облігаторне перестрахування.

Договір факультативного перестрахування являє собою індивідуальну угоду, що стосується, як правило, одного ризику. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу сторонам: , що беруть у ньому участь: цеденту - у рішенні питання, скільки варто лишити на власному ризику (власне утримання), перестраховику - у рішенні питань прийняття ризику в тому або іншому обсязі. З урахуванням наданої свободи прийняття рішень при укладенні кожної угоди перестрахування перестрахові платежі стягаються індивідуально, незалежно від суми страхових платежів, отриманих цедентом.

Договір облігаторного пєрестрахува.ння зобов'язує цедента до передачі визначених частин у всіх ризиках, прийнятих на страхування. Передача цих частин ризиків перестрахувальнику відбувається тільки в тому випадку, якщо їх страхова сума перевищує визначену заздалегідь власну участь страховика. На практиці також зустрічається змішана (перехідна) форма угоди перестрахування. Ця форма угоди перестрахування називається угодою «відкритого покриття». Вона дає цеденту свободу прийняття рішень у відношенні яких ризиків і в якому розмірі потрібно їх передати перестрахувальнику. У свою чергу перестрахувальник зобов'язаний прийняти цедовані частки ризиків на заздалегідь обговорених умовах.

У залежності від системи розподілу ризиків між перестраховиком і перестрахувальником виділяють пропорційні і непропорційні угоди.

Пропорційними угоди названі тому, що премія і збитки по ним розподіляються пропорційно участі перестрахувальників у угоді. У непропорційних угодах розмір премії перестрахувальника не залежить від його частки участі в угоді.

У практиці страхової роботи сформувалися такі форми угод пропорційного перестрахування: квотна, ексцедентна, квотно-ексцедентна або змішана.

Названі угоди є базисними. На практиці застосовуються кілька модифікацій цих основних, базисних форм перестрахових угод. Ексцедентне перестрахування складніший вид пропорційного перестрахування. Такий вид перестрахування використовується в тих випадках, коли застраховані ризики різні за страховими сумами. Договір ексцедента суми передбачає передавання цедентом обумовленої частини ризиків понад власне утримання. Отже, цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми, що менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик — за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента. Ексцедентний договір - найбільш поширена форма пропорційних угод. Ексцедентна форма перестрахування надає велику можливість страховику для створення страхового портфеля, що складається зі значної кількості однорідних по розміру ризиків.

Договір змішаного перестрахування (квотно-ексцедентний) застосовується на практиці досить рідко. Він являє, собою сполучення двох перерахованих вище видів перестрахових угод. Портфель даного виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад установлену квоту (норми) у свою чергу підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентної угоди.

Непропорційне перестрахування відомо з XIX в. У практиці непропорційного перестрахування не застосовується принцип участі перестрахувальника в платежах і виплатах страхового відшкодування виходячи з відсотка перестрахування Договір ексцедента збитків - найбільше поширена форма непропорційного перестрахового покриття, служить для захисту від найбільш значних і непередбачених збитків по окремих видах страхування. Перестрахування на умовах ексцедента збитків значно відрізняється від перестрахування на умовах ексцедента сум (пропорційне перестрахування). По перестраховій угоді на умові ексцедента збитків перестраховик приймає на себе відповідальність по кожному і всякому збитку, понесеному компанією -цедентом, що перевищив заздалегідь зафіксований рівень у межах визначеної суми (ліміту). Відповідальність перестрахувальників (за умовами цієї угоди) наступає тільки тоді, коли остаточна сума. збитку по застрахованому ризику в результаті страхового випадку і ряду випадків, що є наслідком дії тієї самої події, перевищить обумовлену суму. Відповідальність перестраховиків понад цю суму, у свою чергу обмежується визначеним лімітом. ряду збитків, викликаних одним випадком». Обслуговування угод перестрахування Договір ексцедента збитковості (“стіп лосс”), - форма перестрахового покриття, що відрізняється від розглянутих угод ексцедента сум і ексцедента збитків тим, що вона покриває не окремі збитки, а весь або частину рахунку компанії або навіть пула, у виді так званої «парасольки», надаючи покриття після інших форм перестрахування на суму збитків, що перевищують визначений відсоток заробленої премії.

Активне і пасивне перестрахування

У залежності від того, яку роль відіграють цедент і цесіонер в укладеній між ними угоді, перестрахування поділяється на активне і пасивне. Активне перестрахування полягає, в передачі ризику, пасивне перестрахування - у прийомі ризику.

У практиці страхової справи прийнято позначати страхове товариство, що передає ризик у перестрахування, як таке, що веде активне перестрахування, а страхове товариство, що приймає ризик - як таке, що веде пасивне перестрахування. Передача ризику є передача відповідальності, прийом ризику є прийняття відповідальності.

На практиці часто активне і пасивне перестрахування проводиться тим самим страховим товариством одночасно. У результаті страхове товариство може виступати одночасно в трьох функціях: прямого страховика, перестрахувальника і цедента.

Численні взаємозв'язки, що виявляються на міжнародному перестраховому ринку, здійснюються за принципом так званого «обміну інтересами». Це означає, що активне і пасивне перестрахування, здійснюване перестрахувальником, повинно бути урівноважено за заданий проміжок часу. Іншими словами - інтерес, переданий у перестрахування, залежить від розміру оплаченого перестрахового внеску, він повинен бути приблизно рівний інтересу, отриманому замість, або розміру перестрахового внеску, отриманого за надані перестрахові гарантії.

Переданий перестраховий інтерес зветься алімент, а отриманий перестраховий інтерес - контралімент. Принцип взаємного обміну інтересами в перестрахових відносинах означає, що алімент, переданий даним перестрахувальником іншим контрагентам, повинен приблизно дорівнювати отриманому контраліменту.