2.2.8. Мотиви навчання

Мотив навчання (від фр. motif — рухаю) — внутрішня спо­нукальна сила, яка забезпечує рух особистості до пізнавальної діяльності, активізує розумову активність. Мотивами можуть бути потреби й інтереси, прагнення й емоції, установки й ідеа­ли. З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності. Від рівня сформованості мотивів багато в чому залежить успішність і результативність учіння.

Доцільно виділити кілька груп мотивів.

1. Соціальні, які мають широкий спектр свого прояву. Перед­усім це прагнення особистості шляхом учіння утвердити свій соціальний статус — у суспільстві в цілому, у певному соціаль­ному колективі (сім'ї, класі та ін.).

2. Спонукальні: пов'язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колекти­ ву однолітків та ін.

3. Пізнавальні: проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Тому формування в учнів пізнавальних мотивів — провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природ­ на потреба людини.

4. Професійно-ціннісні: відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають у дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою.

5. Меркантильні: пов'язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибір­ ково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. Хоча в умовах розвитку ринкової економіки не варто нехтувати ними. Структуру мотивів подано на рис. 2.13.

Рис. 2.13. Структура мотивів навчання

Педагог, дбаючи про організацію і керівництво пізнавальним процесом, має цілеспрямовано працювати над формуванням в учнів дієвих мотивів.

2.2.9. Оптимізація процесу навчання

Оптимізація (від лат. optimus — найкращий, найзручніший) — процес надання будь-чому найкращих, найзручніших умов для діяльності. Під оптимізацією навчального процесу треба розу­міти створення найбільш сприятливих умов (добір методів, за­собів навчання, створення санітарно-гігієнічних умов, емоцій­них чинників) для отримання бажаних результатів без додат­кових витрат часу і фізичних зусиль.

До критеріїв оптимальності навчання Ю.К. Бабанський за­раховує ефективність і результативність навчального процесу; витрати часу та зусиль педагогів і школярів для розв'язання навчальних завдань.

Вибір оптимальних варіантів навчального процесу передба­чає у діях педагога дотримання певних етапів:

1. чітке формулювання дидактичних завдань відповідно до певних форм організації навчання;

2. вибір і конкретизація змісту навчання;

3. вибір найбільш доцільних форм організації навчання;

4. визначення доцільних методів та засобів навчання;

5. забезпечення планування навчального процесу;

110

111

6. створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов для проходження навчального процесу;

7. забезпечення керівництва навчальним процесом на уроці на достатньому науковому рівні;

8. аналіз результатів навчальної діяльності з метою її кори­ гування у перспективі.

Організація навчального процесу на засадах оптимізації ви­магає ґрунтовної наукової підготовки учителів.