
- •Лекція 1: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.
- •1.1 Небезпека .Класифікація небезпек.
- •1.2. Основні джерела та чинники небезпеки.
- •1.3. Прогнозування небезпек та захист від їх дії.
- •1.4. Ризик. Визначення величини ризику.
- •1.5. Види ризиків.
- •Лекція 2. “Безпека життєдіяльності в системі
- •2.1. Аспекти взаємодії в системі „ Людина – природне середовище”.
- •2.2. Основні причини виникнення екологічної кризи.
- •2.3. Наслідки забруднення навколишнього середовища.
- •Лекція 3. Безпека життєдіяльності в системі
- •3.1. Вплив виробничого середовища на здоров’я та працездатність людини.
- •3.2. Характеристика видів виробничої діяльності.
- •3.3. Вплив мікроклімату на працездатність людини.
- •3.4. Метеорологічно небезпечні явища
- •3.5. Вплив шкідливих речовин на організм людини.
- •3.6. Виробниче освітлення
- •3.6.1. Природне освітленення
- •3.6.2. Штучне освітлення
- •3.6.3. Джерела штучного освітлення та світильники
- •3.7. Інфразвук
- •3.8. Виробничий шум
- •3.9. Ультразвук
- •3.10. Виробнича вібрація
- •3.11. Електричний струм
- •3.12.Статична електрика
- •3.13. Електромагнітні поля
- •3.14. Іонізуючі випромінювання
- •3.15. Ультрафіолетове випромінювання
- •3.16. Лазерне випромінювання
- •3.17. Ергономіка як наукова дисципліна.
- •4.1. Побутовий травматизм. Статистика та основні причини побутового травматизму.
- •4.3. Утоплення
- •4.4. Отруєння
- •4.4.1. Харчові отруєння
- •4.4.2. Отруєння грибами
- •4.4.3. Медикаментозне отруєння
- •4.4.4. Отруєння отрутохімікатами
- •4.5. Побутові предмети, та засоби побутової хімії, як джерела небезпеки
- •4.6. Основні правила безпеки в побуті
- •4.7. Місто – як джерело небезпеки.
- •4.8. Витік газу
- •4.9. Руйнування помешкання внаслідок землетрусу, вибуху іноді через недоліки будівництва.
- •4.10. Надзвичайні ситуації на транспорті (автобус, тролейбус, трамвай)
- •Що робити при пожежі в транспорті?
- •4.11. Аварія автомобіля
- •4.12. Аварія поїзда і пожежа
- •4.13. Аварія літака
- •Лекція 5. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій
- •5.1 Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій
- •5.2. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •5.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •5.3.1. Транспортні аварії (катастрофи)
- •5.3.2. Радіаційно небезпечні об’єкти (рно)
- •5.3.3. Пожежо - та вибухонебезпечні об’єкти.
- •5.3.4. Газо -, нафто- та продуктопроводи
- •5.3.5. Об’єкти комунального господарства
- •5.3.6. Гідродинамічні аварії
- •5.4 Надзвичайні ситуації природного характеру
- •5.4.1. Геологічно небезпечні явища
- •5.4.2 Гідрологічні надзвичайні ситуації
- •5.4.3. Масові інфекційні захворювання та отруєння людей.
- •5.5. Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях .
- •5.5.1. Заходи щодо життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях .
- •Лекція 6. Тероризм. Співробітництво держав у боротьбі з ним.
- •Лекція 7. Принципи надання першої долікарської допомоги.
- •Долікарська допомога при ураженні електричним струмом
- •Перелік медичних засобів першої допомоги
- •Список використаної літератури:
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Питання для обговорення на семінарських заняттях
- •5.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх - негативних наслідків
- •5.2. Надання першої долікарської допомоги потерпілому
- •Теми для доповідей. Рефератів і контрольних робіт
- •З дисципліни „Безпека життєдіяльності”
4.4.2. Отруєння грибами
Отруйних грибів у Європі налічується близько 80 видів, з них дуже небезпечних – 20 – 25.
Залежно від складу і вмісту отруйні гриби здебільшого викликають легкі нетривалі захворювання, з яких найчастішим є розлад шлунково-кишкової діяльності, що закінчується одужанням. Але вони можуть спричинятися й до тяжких, смертельних отруєнь. При отруєнні грибами в жодному разі не можна вживати алкоголь, оскільки він сприяє більш швидкому всмоктуванню в організм грибної отрути.
Отрути, які містяться в грибах, поділяються на три групи.
Першу становлять отрути місцевої збудженої дії (деякі сироїжки печериця рудіюча отруйна, недоварені опеньки осінні справжні). Вони спричиняють лише порушення травлення. Їхня дія проявляється через 1 – 2 години після споживання.
Друга група отрут (мухомори червоний, пантерний) діє на нервові центри. Відчувається отруєння через 0,5 – 2 години в формі сильної нудоти, блювання, поносу з болями, запаморочення, втрати свідомості, надмірного потіння, сп’яніння, приступів сміху, плачу, галюцинацій. Звичайно отруєння минає, але в деяких людей перебіг його тяжкий. Хворому неодмінно потрібна лікарська допомога і постільний режим.
Третя група отрут (бліда поганка та деякі мухомори) спричиняє найтяжчі, смертельні отруєння. Дія їх проявляється дуже пізно – через 8 – 48 годин. Виявляється отруєння лише тоді, коли речовини досягли мозку і впливають на нервові центри, що регулюють діяльність певних органів. Після цього від посилення діяльності мускулатури шлунка надмірно виділяються шлунковий сік і слиз, що є причиною сильного блювання, поносу. Організм збезводнюється, згущується кров, настає нестерпна спрага, синіють губи, нігті, холонуть руки і ноги, виникають судороги. Згодом отрута паралізує нерви, які регулюють роботу кровоносних судин. Судини розслаблюються, в них затримується кров. Кров’яний тиск падає. Коли організм переборює цю стадію отруєння, стан хворого погіршується, і майже завжди настає смерть.
4.4.3. Медикаментозне отруєння
Відомо, що медикаментозні препарати, що приймаються людиною за певних обставин у відповідних дозах сприяють відновленню різноманітних функцій організму, тобто мають лікувальну дію. В той же час завищені дози таких препаратів часто спричинюють гострі отруєння. Таким чином один і той же медикаментозний препарат може бути і ліками і отрутою. Ще відомий лікар епохи Відродження Парацельс сказав: “все є ліки і все є отрута – лише доза робить речовину отрутою чи ліками”.
Найбільш часті випадки медикаментозного отруєння снодійними та заспокійливими препаратами.
Невдовзі після того, як хворий прийняв більшу дозу снодійного в нього появляється слабкість, сонливість, почуття важкості в голові, а у декого, навпаки – психічне збудження, подібно до алкогольного сп’яніння. Потім наступає сон, який може перейти у втрату свідомості. Якщо отруєння легке, то людина не втрачає свідомості, однак тривалий час знаходиться в стані глибокого сну.
Для отруєння заспокійливими (седативними) препаратами характерні дві фази. В першій визначається збудження, втрата орієнтації; хворий підскакує, поривається бігти, рухи його хаотичні, шкіра бліда, пульс частий, дихання з шумом. В другій фазі отруєння (якщо вона має місце) настає втрата свідомості. Як правило, найбільш важко переносять передозування снодійних та заспокійливих засобів люди похилого віку, а також ті, хто страждає захворюваннями серця та судин, органів дихання. При підозрі такого отруєння потрібно негайно викликати швидку допомогу і по можливості надати допомогу потерпілому.
Для профілактики медикаментозних отруєнь у дітей необхідно всі медикаменти зберігати у недоступному для них місті, бажано під замком. Недопустимо зберігати ліки без етикеток, в іншій упаковці, або в посуді з - під напоїв. В домашній аптеці повинні знаходитись лише засоби для надання першої допомоги та ліки, призначенні для лікування хвороби, наявної в даний момент часу.
За будь-яких обставин слід пам’ятати, що самолікування – це завжди небезпека, на яку людина себе добровільно наражає, приймаючи невідомі медикаменти без попередньої консультації з лікарем.