Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lekciji_BZHD_brosh.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
715.26 Кб
Скачать

3.15. Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетове випромінювання це невидиме оком електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 0,0136 до 0,4 мкм. Біологічно активна частина УФ - випромінювання побілюється на три частини: випромінювання 0,4-0,315 мкм має слабку біологічну дію; випромінювання з довжиною хвилі 0,315-0,28 мкм справляють сильну дію на шкіру і мають антирахітну дію; випромінювання з довжиною хвилі 0,28-0,2 мкм має бактерицидну дію.

Надлишок або нестача цього виду випромінювань є небезпечним для організму людини. УФ- промені сонячного світла є життєво необхідними, вони стимульовано впливають на організм. Під впливом УФ випромінювання більш інтенсивно виводяться з організму хімічні речовини, знижується їх токсична дія. Вплив на шкіру великих доз УФ випромінювань викликає шкірні захворювання дерматити.

УФ випромінювання з довжиною хвилі менше 0,32 мкм, впливаючи на очі, викликає електороофтальмію. Відчуття стороннього тіла або піску в очах, погіршення зору, страх світла, сльозотеча, біль голови. До хронічних уражень відносяться хронічний кон’юктивіт та блефарит, катаракта кришталика.

Оцінка ультрафіолетового опромінення здійснюється за величиною еритемної дози. Одиницею еритемної дози є 1 ер, котрий дорівнює 1 Вт потужності УФ- випромінювання з довжиною хвилі 0,297 мкм. Для профілактики достатньо є 0,1 еритемної дози.

Проблема ультрафіолетового опромінення пов`язується з проблемою забруднення довкілля, оскільки забруднення атмосфери великих міст, небажане з токологічної точки зору, спричиняє зниження ультрафіолетової радіації.

3.16. Лазерне випромінювання

Лазерним випромінюванням (ЛВ) називають електромагнітне випромінювання в діапазоні довжин хвиль 0,1-1000 мкм.

Ступінь впливу лазерного випромінювання на організм людини залежить від інтенсивності випромінювання, довжини хвилі, тривалості імпульсу, частоти повторення імпульсів.

Розрізняють кілька видів дії лазерного випромінювання на біологічну тканину: теплову, ударну, світлову а також утворення мікрохвильового електричного поля на рівні клітини.

Неперервне ЛВ викликає переважно теплову дію, котра супроводжується коагуляцією (згортанням) білка. Потужне ЛВ викликає випаровування біологічної тканини.

Найбільш уразливими до дії ЛВ є очі, оскільки оптична система очей збільшує потужність випромінювання видимого та ближнього інфрачервоного випромінювання в 6*104 разів.

На очі, зокрема на сітківку, найбільше впливає ЛВ з довжиною хвиль 0,4-1,4 мкм. Може бути кілька видів ураження сітківки від незначних опіків до суттєвих ушкоджень і повної втрати зору. Клітини сітківки після їх ушкодження не відновлюються.

Ступінь ушкодження райдужної оболонки лазерним опроміненням суттєво залежить від її кольору. Наприклад, зелені та блакитні очі ушкоджуються більше ніж карі.

Під впливом ЛВ можуть відбуватися функціональні зміни серцевої судинної системи, зміни артеріального тиску, підвищення втомлюваності, зниження працездатності.

3.17. Ергономіка як наукова дисципліна.

Впровадження та експлуатація нової техніки та технології якісно змінюють характер праці, взаємовідносини людини та техніки у виробничому середовищі. Тому великого практичного значення набуває вивчення системи – “Людина-машина-середовище” (ЛМС). Цими питаннями займається відносно молода наукова дисципліна „ Ергономіка”, завданням якої є оптимізація взаємозв’язків у системі ЛМС, створення для людини найбільш сприятливих умов праці.

В ергономіці, як і в інших прикладних дисциплінах, реальні проблеми не можливо вирішити, залишаючись в рамках лише якоїсь однієї науки. З огляду на це ергономіку слід розглядати як комплексну наукову дисципліну, яка займається вирішенням різноманітних аспектів система ЛМС в процесі проектування: проектування системи, робочих місць , устаткування, виробничого середовища, засобів взаємодії в системі „людина машина” та організації праці.

Проектування системи засноване на принципі, згідно з яким людина є складовою частиною системи “людина-машина”. Основна проблема проектування пов’язана із раціональним розподіленням функції між людиною та машиною.

Проектування робочих місць полягає в тому, щоб фізичне оточення відповідало характеристикам людського тіла і роботу можна було виконувати без надмірних зусиль, перебуваючи у зручній позі -„сидячи” чи „стоячи”. Включає проектування робочого крісла, стола, раціонального розміщення знарядь та предметів праці, використовуваних матеріалів пристосувань.

Проектування виробничого устаткування передбачає створення такої техніки, яка забезпечує зручність в процесі праці, високу працездатність, збереження сил людини, безпеку для її здоров`я життя.

Проектування виробничого середовища ставить перед собою завдання щодо приведення освітлення, параметрів мікрокліматів, вентиляції, шуму, вібрації, різноманітних випромінювань та інших чинників виробничого середовища у відповідність із вимогами працівника, враховуючи специфіку його трудової діяльності.

Проектування засобів взаємодії в системі „людина-машина” передбачає, що інформаційний обмін між складовими системи відбувається в обох напрямках: засоби відображення інформації надають людині потрібну інформацію про машину, а остання одержує інформацію від людини через органи керування.

Проектування організації праці передбачає розгляд таких питань: психофізіологічні можливості працівника щодо інтенсивності виконання певних видів робіт, режими праці та відпочинку.

Продуктивність праці людини неоднакова протягом робочої зміни, різна в першій, другій та третій зміні, змінюється також і протягом робочого тижня .Такі зміни обумовлені станом організму людини. Функція продуктивності має свої закономірності та особливості. Перші 30-40 хвилин роботи продуктивність наростає до максимуму ( період втягування в роботу), наступні 2,5-3 години утримується високий рівень (якщо відсутні несприятливі впливи на організм людини), а до обідньої перерви знижується. В другій половині робочого дня зміни продуктивності повторюють першу половину дня і лише в останні години роботи різко падає.

Досягти більш стабільної та високої продуктивності можна за рахунок підвищення працездатності людини (професійна підготовка, тренування, застосування спеціального харчування та відповідних медичних засобів), покращенням його функціонального стану (зняття залишкової втоми, відсутність стресових ситуацій) та зниження втомлюваності шляхом оптимізації умов праці (зниження шуму, покращення освітленості, створення оптимальних мікрокліматичних умов).

З точки зору ергономіки продуктивність праці людини визначається її працездатністю, яка, в свою чергу, залежить від функціонального стану організму людини, накопичення втоми.

Лекція 4. Безпека життєдіяльності в системі

Людина – побутове середовище”

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]