3. Ринок облігацій. Класифікація облігацій

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Дата, яка встановлена умовами випуску як дата відшкодування вартості облігації, називається датою погашення, а вартість, за якою погашається облігація, – вартістю погашення. Як правило, вартість погашення дорівнює номінальній вартості об­лігації. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій – в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж 1 копійка.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Розрізняють:

• процентні – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів. За процентними облігаціями періодично через певний тер­мін має сплачуватись визначений в умовах випуску процент, який називають купонним. Якщо процентна облігація запропонована для відкритого продажу з подальшим вільним обігом, вона повинна ма­ти купонний лист на виплату процентів. Купони на виплату процентів на дату чергового платежу відрізаються і пред’являються для оплати. Частіше за такими облігаціями сплачується фіксований процент, який визначається емітентом в умовах емісії, хоча може сплачуватись і змінний процент, який підлягає зміні через визначені інтервали часу;

• цільові – облігації, за якими не здійснюються процентні виплати, але при закінченні тер­міну обігу надаються визначені в умовах емісії товари чи послуги;

• дисконтні (безпроцентні або "з нульовим ку­поном") – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Абсолютна величина доходу за процентною облігацією дорівнює сумі отриманих процентних виплат та різниці цін купівлі та прода­жу цієї облігації, за безпроцентною облігацією – це додатна різниця цін купівлі та продажу цієї облігації.

Облігації випускаються іменні та на пред’яв­ника. Облігації підприємств можуть бути як іменними, так і на пред’явника, а облігації внутрішніх державних та місцевих позик випускаються тільки на пред’явника.

Залежно від рівня і характеру забезпечення облігації поділя­ють на забезпечені та незабезпечені. Забезпечені облігації характеризуються тим, що зобов’язання емітента щодо виплати процентів та основної суми боргу за ними підкріплюється відповідним обсягом матеріальних активів або цінними паперами. Незабезпеченими називають облігації, не підкріплені відповідною заставою. Їх випускають емітенти, кредитоспроможність яких не викликає сумніву, або активи яких настільки малі, що не мо­жуть слугувати заставою позики.

Незабезпечені короткострокові боргові зобов’язання корпорацій та фінансово-кредитних установ називають комерційними цінними паперами. Їх емітентами є промислові корпорації, іпотечні банки, ощадно-кредитні асоціації тощо. Термін обігу таких боргових зобов’язань найчастіше становить 30-45 днів, а максимальний строк не перевищує 9 міс.

За умовами погашення розрізняють облігації з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску; з правом дострокового викупу, а також серійні облігації, що випускаються серіями з різними термінами погашення. Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій

Існують також конвертовані та обмінювані облігації. Конвер­товані – це облігації, які можуть за бажанням власника бути об­міняні на певну кількість акцій того самого емітента. В інформації про емісію конвертованих облігацій в обов’язковому порядку об­умовлюються пропорції обміну (коефіцієнт конвертації), терміни конвертації, порядок та розмір виплат. Обмінювані облігації схожі на конвертовані, але вони обмінюються на акції іншої компанії, якими володіє компанія-емітент об­мінюваних облігацій.

Залежно від статусу емітента облігації є корпоративні, державні та муніципальні.

Облігації підприємств, або корпоративні облігації, є одним із способів формування позико­вого капіталу. Емітен­тами облігацій можуть виступати підприємства всіх пе­редбачених законом форм власності. Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує 3-кратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Корпоративні облігації є фінансовим інструмен­том, як правило, з фіксованим доходом. При падінні процентних ставок на ринку ціна на такі облігації зростає, а при зростанні таких ставок – спадає.

Корпоративні облігації є інструментом довгострокового фінансу­вання для підприємств-емітентів. Терміни погашення перебувають у межах від 3-5 до 10 років і більше.

Акціонерні товариства в Україні є найбільш надійними емітента­ми корпоративних облігацій, оскільки лише для них встановлено обмеження на розмір емісії облігацій, а отже, і на розмір боргового капіталу. Вони можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 25% розміру статутного фонду.

За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок кош­тів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. Забезпечуються корпоративні облігації в більшості випадків майном та доходами корпорації-емітента. Тобто гарантією повернення коштів для інвестора, що придбав корпоративні облігації, є рухоме, нерухоме майно або цінні папери, якими володіє компанія-емітент.