2. Ринок акцій. Класифікація акцій

Акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини при­бутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Отже, акція – безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути тільки акціонерне товариство. Власник акції є співвласником акціонерного товариства. Він приймає на себе і поділяє з іншими акціонерами всі підприємницькі ризики цього товариства. У разі по­гіршення фінансового становища товариства акціонер не має права вимагати повернення коштів, вкладених в акції. Він може лише запропонувати свої акції іншим учасникам ринку (якщо такі акції перебу­вають в обігу на ринку). Акціонерне товариство може викуповувати свої акції, однак не несе зобов’язань щодо їх викупу. Акціонер також не зобов’язаний повертати акції акціонерному товариству крім визначених законодавством випадків.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж 1 копійка.

Акції випускаються іменні та на пред’явника, прості й привілейова­ні. Власниками акцій можуть бути юридичні та фізичні особи, держава.

В одних країнах емітуються переважно іменні акції, в інших – на пред'явника. Однак в останні десятиріччя в усьому світі має місце тенденція до збільшення частки акцій на пред'явника. В деяких країнах акції на пред'явника становлять до 90% усіх акцій, що перебувають в обігу. Це пов'язано насамперед з розвитком сучасних електронних технологій обігу цінних паперів, при застосуванні яких набагато ефективніше здійснювати операції з цінними паперами на пред'явника. При цьому можна мати вичерпну інформацію про всіх власників акцій на пред'явника і перешкоджати таємному придбанню контрольних пакетів акцій.

Власнику простої акції сплачуються дивіденди, якщо протя­гом року АТ отримало прибуток і загальні збори акціонерів прийняли рішення про спрямування всього чи частини прибутку на виплату дивідендів. Право власника простої акції на відповідну частку майна у разі ліквідації АТ забезпечується після забезпечення прав влас­ників облігацій та привілейованих акцій. Право на участь в управлінні реалізується згідно з правилом: "Одна акція – один голос на загальних зборах акціонерів".

Власник привілейованої акції має переважне право на отри­мання дивідендів. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазна­ченому в акції, незалежно від розміру одержаного товариством при­бутку. Якщо прибуток відповідного року недостатній, виплата диві­дендів здійснюється за рахунок резервного фонду. Дивіденди за привілейованими акціями, як правило, фіксовані і визначаються в процентах до їх номінальної вартості. У разі, коли розмір дивідендів за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Власник привілейованої акції має переважне право на частку майна АТ у разі його ліквідації. Це право за­безпечується після забезпечення прав власників облігацій, емітова­них цим товариством.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено статутом.

Загальна кількість привілейованих акцій не має перевищувати 25 % статутного фонду АТ.

Привілейовані акції можуть бути таких видів:

1) кумулятивні – дають власникам право не тільки на поточ­ні, а й на не виплачені раніше з якихось причин дивіденди;

2) з часткою участі – дають право на додаткові дивіденди, якщо дивіденди за простими акціями більші;

3) конвертовані – можуть бути обміняні на встановлену кількість простих акцій;

4) відзивні, які акціонерне товариство має право викупити;

5) ретрективні – власник має право претендувати на їх погашення у визначений момент за визначеною ціною.

Залежно від ступеня ризику та очікуваного доходу акції мож­на поділити на такі:

1) "з блакитними корінцями" – акції найбільш солідних і великих корпорацій, лідерів галузі. Дивіденди за такими акціями – стабільні, а інвестиції в них – безпечні і приваблюють консервативних інвесторів;

2) дохідні – акції, дивіденди за якими перевищують середній рівень, а вартість – постійно зростає. Зазвичай, це акції компаній, продукція яких завжди користується попитом, оскільки задовольняє у людей життєво необхідні потреби;

3) зростання – акції корпорацій, доходи яких вищі від середнього рівня, проте дивідендні виплати невисокі. При цьому, інвестори сподіваються на значне зростання вартості акцій та дивідендів у майбутньому. Їх емітують високоприбуткові корпорації, що здійснюють науково-дослідницькі, конструкторські роботи (переважно компанії, що стрімко розвиваються);

4) циклічні – акції, ціна яких та дивіденди змінюються відповідно до змін в економіці та ритму ділової активності. В основному це акції базових галузей економіки. Інвестори намагаються придбати ці акції, коли відбувається підйом у галузі, і продати їх до початку спаду;

5) спекулятивні – акції молодих та маловідомих компаній, або компаній, які не можуть пред’явити курс цінних паперів за останні 5-6 років. Такі акції, зазвичай, не можуть пройти лістинг і потрапити на біржу, тому перебувають на позабіржовому “вуличному” ринку;

6) захищені – акції, дивіденди за якими досить стабільні, навіть при спадах в економіці, а їх вартість – зростає.