
2. Ціна і пропозиція. Закон пропозиції
На відміну від попиту, пропозиція товару репрезентує інший, не менш важливий аспект ринкових відносин – надходження товарів на ринок для їх продаж. Процес купівлі-продажу розглядається тут вже не з позицій покупця, а з точки зору продавця.
Як відомо, під обсягом пропозиції розуміють ту максимальну кількість товарів, яку згоден і здатен запропонувати продавець за даної ціни в певний період часу. У складі обсягу пропозиції прийнято виділити п’ять груп товарів:
сировину (природні ресурси);
товари виробничого призначення, що були вже “профільтровані” людською працею (машини, обладнання, напівфабрикати тощо);
найману працю;
капітал (виробничий та грошовий);
товари споживчого призначення (товари довгострокового і короткострокового використання та послуги).
Структура пропозиції постійно змінюється, оновлюючись усе новими та новими товарами (інформація, ліцензії, патенти, “ноу-хау”), а кожна товарна група породжує свій особливий локальний ринок.
Але, незалежно від виду товарної групи, обсяг пропозиції, як і обсяг попиту, підкоряється спільному закономірному зв’язку з ціною товару. Розглянемо залежність величини пропозиції Qs окремого товару на локальному ринку від коливань рівня ринкової ціни P, користуючись графіком 4.2 на рисунку.
Припустимо,
що ціна товару встановилась на рівні
P1.
За таких умов
продавці
будуть готові та здатні запропонувати
Qs1
одиниць товару. Це означає, що обсяг
пропозиції становить Qs1.
Якщо
ціна товару зросте, наприклад, до рівня
P2,
то
це спонукатиме продавців до збільшення
пропозиції
Qs2.
Виробники стають зацікавленими у
нарощуванні виробничих потужностей,
комерційні фірми – у переміщенні певних
товарних мас з інших локальних ринків
саме на цей.
Рис.4.2. Залежність величини пропозиції від змін рівня ринкової ціни товару
Якщо ж ціна товару не зросла, а впала, наприклад, до рівня P3, то обсяг пропозиції зменшиться до рівня Qs3. Продавці почнуть притримувати товари, очікуючи сприятливішої ринкової кон’юнктури, а виробники втратять зацікавленість у нарощенні обсягів виробництва.
Отримані значення пропозиції, що відповідають певним значенням ціни, дозволяють побудувати криву S1, яка називається кривою пропозиції. Усі точки цієї кривої підкоряються закону пропозиції.
-
Суть закону пропозиції полягає у тому, що обсяг пропозиції перебуває у прямій залежності від спрямованості змін рівня ціни. Закон пропозиції – це реакція величини пропозиції на динаміку цін: підвищення ціни стимулює зростання пропозиції товару, а падіння, навпаки – зменшення обсягу пропозиції.
Але слід зважити на те, що обсяг пропозиції залежить не тільки від фактора ціни, а й цілої низки чинників нецінового характеру. Неціновими факторами є:
1) ціни на природні ресурси;
2) рівень технології виробництва;
3) податки та дотації;
4) ціни на взаємозамінні та взаємодоповнюючі товари;
5) очікування (прогнози) продавців на динаміку попиту, доходів тощо;
6) кількість продавців на локальному ринку.
Яким же чином ці фактори впливають на зміну пропозиції?
Припустимо, що впали світові ціни на енергоносії або сировину. За таких умов виробничі фірми зможуть, користуючись тими самими обсягами капіталу, виробляти більшу кількість продукту. Пропозиція товару на ринку зросте. Отже, за умов незмінного рівня ціни P1 пропозиція товару на ринку буде перевищувати рівень Qs1 і становитиме, наприклад, Qs4. (див. рис.4.2).
Якщо тепер зміняться ціни нашого товару, то усі відповідні закону пропозиції зміни будуть відбиватися не на кривій S1 а на кривій S2.
Якщо ж нецінові фактори зменшать масштаби пропозиції (спрацює наприклад, чинник зростання податків), то тій самій ціні P1 відповідатиме пропозиція Qs5. Тепер рух пропозиції за ціною здійснюватиметься по кривій S3 (див. рис.4.2).
Отже, під впливом нецінових факторів, зміщення вправо – від S1 до S2 означає збільшення пропозиції: виробники при цьому постачають більшу кількість продукту за кожною із можливих цін. Зміщення вліво – від S1 до S3 вказує на скорочення пропозиції: постачальники пропонують меншу кількість продукту за кожну із можливих цін.