2. Корисність. Функція корисності

Корисність U (Utіlіtу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Для вимірювання корисності використовують умовні одиниці – ютілі.

Функція корисності — це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.

Функція корисності може бути представлена як

,

де U - корисність; - кількість товару х, що споживається, за певний період; - кількість товару у, що споживається, за певний період.

Ступінь корисності певної кількості блага (або певного набору благ) оцінюється величиною іншого блага (еталонного), якою особа здатна пожертвувати заради отримання заданої кількості блага (або набору благ), корисність якого оцінюється. (Отже, чим більша жертва, на яку здатний індивід заради отримання певного набору благ, тим більша корисність цього набору).

Види корисності:

Загальна (сукупна) корисність tu (Тоtаl Utіlіtу) - це задоволення, що пов’язане з споживанням набору даного виду.

Гранична корисність mu (Маrgіпаі Utіlіtу) - це приріст корисності від споживання додаткової одиниці товару чи послуги у даний момент часу.

Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік 4.1).

Сукупна корисність tu, яка визначається як сума граничних корисностей, зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (mu) — додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару - знижується.

Перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, а гранична зменшується.

U

tu

mu

0 Q

Графік 4.1. Графічне зображення першого закону Госсену

Антиблага – це блага, що мають від’ємну сукупну корисність (наприклад, забруднення повітря).

Існують нетрадиційні випадки корисності (графік 4.2):

а) функція сукупної корисності антиблага (максимальна корисність спостерігається при його відсутності);

б) функція зростаючої граничної корисності (наприклад, колекціонування);

в) функція граничної корисності, яка спочатку зростає, а потім знижується (наприклад, ліки).

Графік 4.2 Нетрадиційні випадки функції корисності

ПАРАДОКС СМІТА: Якщо ціна товару залежить від його корисності, то чому блага, що мають у нормальних умовах найвищий ефект (хліб, молоко, вода), мають нижчу ціну, ніж товари, корисність яких для людини досить відносна (діаманти)?

Парадокс Сміта розв’язується наступним чином: споживаючи воду, люди доходять до таких способів її споживання, коли корисність останньої її одиниці, тобто гранична корисність, дуже низька. Таким чином, загальна корисність від води дуже велика, але ціна встановлюється не по загальній корисності, а по граничній.