15. Перспективи формування кластерів у національній економічній системі

В економіці, де відбувається постійний розвиток виробництва, зростання факторних витрат під впливом більш продуктивних галузей неминуче приведе до зменшення кількості останніх. Можливість збереження національних позицій у різних галузях усередині країни буде різна, тому що їхня конкурентоспроможність опирається на різні детермінанти. Ті галузі й сегменти, у яких через меншу складність технологій і недостатню диференційність продукції ресурси використають менш продуктивно, втратять свою конкурентну перевагу. У процесі розвитку галузі інноваційна діяльність як важіль збереження конкурентних переваг сповільнюється або зовсім припиняється. У цьому випадку діючі детермінанти кластерів можуть знову привести галузь в той стан, коли вирішальну роль відігравали факторні витрати. Однак несприятливі умови, якщо вони роблять свій вплив вибірково, повинні послужити поштовхом до вдосконалення виробництва. Країна може значною мірою втратити свої позиції в галузі, але в більше високорозвинених сегментах вони збережуться при наявності здорової конкуренції.

Мобільність технологій привела до виникнення думки, що в конкуренції на світовому ринку вирішальну роль починають відігравати факторні витрати. Хоча мобільність технологій і скорочує імітаційний лаг, фірми, що одержують технології з інших країн, відстають на цілі покоління. Більше того, саме спроможність до розгортання технологій, а не просто доступ до них веде до зміцнення положення фірми. Розміщення та удосконалювання імпортованих технологій значною мірою залежать від національного «золотого перетину». Високий рівень конкурентоспроможності виявляється усе більше залежним не від виробничих факторів, а від здатності фірми створювати та застосовувати знання й технології.

Розвиток інформаційних технологій, виробництво нових матеріалів, біоінженерія створюють умови для потоку нововведень і змін практично в кожній галузі. Усе вище зазначене дає змогу виокремити кластер інноваційної активності, під яким розуміється сукупність базисних нововведень, сконцентрованих на певному відрізку часу та у певному економічному просторі. Кластерна форма організації інноваційної діяльності призводить до створення особливої форми інновації – «сукупного інноваційного продукту». Така інновація є продуктом діяльності декількох фірм або дослідних інститутів, що дозволяє прискорити їх поширення в рамках мережі взаємозв’язків у загальному регіональному економічному просторі. Крім того, наявність різних джерел технологічних знань і зв’язків полегшує комбінацію факторів досягнення конкурентних переваг і стає передумовою будь–якої інновації.

Об’єднання в кластер на основі вертикальної інтеграції формує не спонтанну концентрацію різноманітних технологічних винаходів, а певну систему поширення нових знань і технологій. При цьому найважливішою умовою ефективної трансформації винаходів в інновації, а інновацій у конкурентні переваги є формування мережі стійких зв’язків між всіма учасниками кластера. Із часом стає зрозумілим, що інвестиції скоріше приходять не туди, де є тільки необхідні загальні умови, такі як стимулююче законодавство й благочинна позиція влади, а саме туди, де є вже реальні приклади успішного бізнесу в даній галузі. Потенціал соціально–економічного розвитку відрізняється від регіону до регіону та залежить від безлічі факторів. Це вірно не тільки для України. Північна Італія, промислово розвинена, має високий рівень життя, південна Італія, сільськогосподарська,– значно нижчий. У Канаді практично вся економіка зосереджена в стокілометровій смузі в прикордонній зі США зоні.

Варто підкреслити, що територіальна прив’язка кластера аж ніяк не означає замикання галузі на тій території, у межах якої розміщаються кластероутворюючі підприємства. Кластерізація мобілізує національні ресурси для підвищення конкурентоспроможності національних галузей у міжнародному масштабі. Західний досвід показує, що кращі й більш швидкі результати можуть бути отримані лише за умов, коли формування кластера не надається стихії ринку та обставин, а стає предметом цілеспрямованої діяльності всіх зацікавлених сторін. Створення на деякій території інфраструктурного комплексу підтримки інновацій є необхідною умовою для формування та розвитку виробничих кластерів. До складу такого інфраструктурного комплексу повинні входити системи інформаційного забезпечення, науково–технічної експертизи, фінансової підтримки, виробничо–технологічної підтримки, сертифікації наукомісткої продукції, просування науково–технічних розробок на ринок, підготовки й перепідготовки кадрів, а також координації інноваційної діяльності. Кожна із цих систем повинна мати механізми реалізації своїх функцій у вигляді спеціалізованих або багатофункціональних організацій. Інфраструктурний комплекс науково–технічної та інноваційної діяльності повинен бути загальним для всіх господарюючих на території суб’єктів. Разом з тим спільність такої інфраструктури для всіх господарюючих суб’єктів припускає одночасно й можливість цільової спеціалізації її окремих організаційних елементів, наприклад,якщо на даній території розвиваються одночасно кілька виробничих кластерів. Закордонний досвід свідчить, що в створення регіональної структури інновацій вкладають свої ресурси як органи влади, так і зацікавлені підприємства.

Вивчення основних концепцій конкуренції й світового досвіду господарювання дозволяє зробити наступні висновки. Розвиток міжнародної конкуренції привів до створення нових теорій формування конкурентних переваг, у рамках яких досягнення міжнародних переваг, розвиток конкурентоспроможності ґрунтується на детермінантах національного «золотого перетину» і функціонує у формі широких конкурентних кластерів галузей національної економіки. Світовий досвід використання цього способу розвитку показує, що він може бути використаний в процесі розбудови національної економічної системи.

Інноваційний кластер як найбільш ефективна форма досягнення високого рівня конкурентоспроможності є об’єднанням різних організацій (промислових компаній, дослідних центрів, органів державного управління, громадських організацій), що дозволяє використати переваги двох способів координації економічної системи – внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму, що дає можливість більш швидко й ефективно розподіляти нові знання, наукові відкриття й винаходи. Виникнення та розподіл кластерів і інноваційної активності є закономірними процесами. Тенденції щодо створення кластерів найчастішемають спільну наукову або виробничу базу, більше того успішний розвиток кластера може бути гарантовано лише за умови, що наукова база дозволяє побудувати кластер не за спеціалізованим, а за диференційованим типом. Виробнича структура кластера завжди більше вигідна, ніж галузева, тому що тут внутрішньофірмові зв’язки більш тісні. Кластер породжує ефект масштабу виробництва та певний синергетичний ефект, основою яких є наявність в особі однієї з фірм ядра інноваційного кластера для виробництва певного виду продукції або послуги.

Перевагою кластера є також «ефект охоплення», що виникає при існуванні фактора виробництва, що може бути використаний одночасно для виробництва декількох видів продукції. Цей фактор характеризується багатофункціональною природою. При угрупованні фірм у кластери ефект охоплення значно підсилюється, тому що виникає можливість використати багатофункціональний фактор на різних підприємствах при мінімізації транзакційних витрат, пов’язаних з його передачею. Кластерна виробнича структура синтезує ефект синергії, що виникає на основі загальної стандартизації продукції. Таким чином, всі учасники кластера одержують додаткові конкурентні переваги під впливом сукупного впливу ефектів масштабу, охоплення й синергії. Механізм їх впливу наступний: неприбуткові підприємства кластера мають змогу перейти нижню границю рентабельності за допомогою спеціалізації, що забезпечує підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Інноваційна структура кластера сприяє зниженню сукупних витрат на дослідження й розробку нововведень за рахунок підвищення ефекту виробничої структури, що дозволяє учасникам кластера стабільно здійснювати інноваційну діяльність протягом тривалого часу.

Переваги існуючих теорій розвитку конкурентоспроможності апробовані на практиці. Досягнення більшості розвинутих економічних систем дозволяють зробити висновок про корисність розглянутих теорій і для розвитку конкурентоспроможності країн з перехідною економікою. Глобалізація, поряд з розширенням знань про інновації, сильно змінила роль кластерів у конкуренції. Концепція кластера представляє новий спосіб бачення національної економіки, економіки регіону, а також вказує на нові можливості та напрями дій компаній, що прагнуть до підвищення конкурентоспроможності.

Ситуація в Україні загострилася настільки, що подальше зволікання з усуненням існуючих недоліків може привести до незворотних наслідків для держави і для окремих її регіонів. У зв’язку із цим виникла гостра необхідність у формуванні нової державної політики, заснованої на першочерговому посиленні ролі регіонів і створенні нових виробничих систем на основі мережевих структур – кластерів. Відомо, що швидкі глобальні зміни в економічному житті, сприяли появі принципово нових господарських взаємин, забажали нових методів взаємодії між владою, бізнесом і різними інститутами, при яких на відміну від колишнього, відсутня одна централізована сила.

Цей вид взаємин підприємці намагаються впровадити в Україні вже протягом майже 10 років – з 1997 р. Асоціація «Поділля Перше» приклала чимало зусиль для ознайомлення української громадськості з ідеями кластерізації, з технологіями підйому економіки регіонів за рахунок внутрішніх ресурсів, використання всіх можливих факторів, що дозволяють підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Сьогодні в асоціацію «Поділля Перше» входять 5 кластерів, які поєднують підприємців легкої та харчової промисловості, будівельної індустрії, туристичні фірми. Проводиться організаційна робота з формування ще декількох кластерів. Продовжується робота з формування продовольчого кластера у Хмельницькому, доскладу якого ввійдуть підприємства харчової і переробної промисловості області, спільна діяльність яких спрямована на освоєння нових видів конкурентоспроможності продукції, яку можна було б реалізовувати під загальною торговельною маркою. Швейні та трикотажні вироби підприємств швейного кластера регулярно представляються на різних виставках, конкурсах й ярмарках не тільки в Україні, але й за кордоном, одержуючи високу оцінку міжнародних експертів. У будівельному кластері бере участь 27 підприємств, частина з яких спеціалізується на виробництві будівельних матеріалів, проектуванні, дизайні, будівництві. Вони забезпечують повний цикл будівництва зі здачею об’єктів «під ключ». Інші підприємства цього кластера надають торговельні, маркетингові, юридичні й інформаційні послуги. За рік діяльності цього кластера його членами було освоєно більше десятка великих об’єктів й у перспективі ще більше їхнє число навіть за межами регіону.

Динамічно розвиваються харчовий і туристичний кластери в Кам’янець Подільському Хмельницької області, де лише за 1 рік їхньої роботи освоєно кілька десятків нових продуктів, що відбивають специфіку регіону й цієї унікальної території. У середині 2001р. виник у Грициві (районний центр Хмельницької області) перший в Україні кластер еко–агро–туризму, що має більші можливості для розвитку свого рекреаційного й туристичного потенціалу. Готується формування ще в одному районному центрі Хмельницької області – Стара Синява – молочного кластера, у рамках якого об’єднують зусилля фермери, постачальники молока, переробними підприємствами молока, виробники сирів й іншої продукції, а також дослідні організації, пов’язані з розробкою нових видів молочної продукції. Етапи розвитку Асоціації «Поділля Перше» показують, що кластерна модель стала новою перспективною виробничою системою, що має за мету підвищення ефективності реалізації програм соціально–економічного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому.

За часів переходу України до ринкових відносин необхідно відтворити умови в сферах соціально–економічного життя для створення новітніх інноваційних структур, а саме інноваційних кластерів. Нами було надано визначення «інноваційний кластер» та запропоновано його структуру.

Отже, інноваційний кластер – це об’єднання різних суб’єктів суспільного життя (промислових компаній, дослідних центрів, органів державного управління, громадських організацій), що дозволяє використати переваги двох способів координації економічної системи – внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму, що дає можливість більш швидко і ефективно використовувати нові знання, наукові відкриття і винаходи.

Необхідність інноваційних кластерів доведена багаторічною практикою їх діяльності у багатьох промислово розвинутих країнах і тими вигодами, які можуть отримувати від їх розміщення на певній території. Для держави загалом діяльність інноваційних кластерів визначає таке.

1. Масштаби і темпи розвитку наукомістких галузей економіки.

2. Місце країни у міжнародному поділі праці.

3. Можливість рівноправного економічного співробітництва з

розвинутими країнами.

4. Масштаби притоку зарубіжного капіталу.

5. Можливості експорту та валютні надходження.

6. Рівень життя населення і т.д.

Прийшов час для впровадження в вітчизняну практику методів кластерного аналізу, що є потужним засобом для забезпечення процесу сталого розвитку, як країни, так і регіонів. Кластерний аналіз дозволяє окреслити межі інтеграції всіх головних інструментів політики економічного розвитку, наявних у руках урядів. Для розвитку різних інструментів кластерної політики необхідно використати комплексний підхід, що включає в принципи управління процесом кластерізації елементи політики залучення прямих іноземних інвестицій, розвитку навичок і майстерності, створення венчурних структур, фінансової й експортної стратегії. Яка із зазначених стратегій більше потрібна на певному етапі або вони поєднуватимуться, цілком залежить від природи кластера. Найбільше важливо при цьому те, що за допомогою кластерного аналізу політики та законодавці аналізують специфічні потреби території або регіону і на основі цього визначають шляхи подальшого розвитку цілісної єдиної стратегії, опираючись на яку можнаприйняти виклики глобалізації.