4. Імперативи та пріоритети екологічного права ???!!!.

Норми-пріоритети встановлюють правові переваги в охорону і використання одних об'єктів перед

іншими в інтересах забезпечення якості природного середовища. Вони бувають наступних рівнів:

галузевого, міжгалузевого і загального екологічного рівня. Галузеві пріоритети містяться в

пріродноресурсовое галузях законодавства. Міжгалузеві пріоритети відображені в нормах галузевого

законодавства, але встановлюють переваги в охороні одних природних об'єктів перед іншими. Загальні

екологічні пріоритети закріплюють перевагу вищої мети охорони природного середовища -

забезпечення якості навколишнього середовища людини і оптимальних умов для життя і здоров'я

людини.

Норми-правила - третя категорія екологічних норм. Вони містять екологічні вимоги-імперативи

стосовно конкретної сфері екологічних відносин: попереджувальні, заборонні, відновлювальні,

каральні, заохочувальні, управомочивающие, дозвільні і зобов'язують.

Попереджувальні імперативи покликані запобігти настанню шкідливих наслідків у результаті

неправомірного дії.

Заборонні імперативи спрямовані на недопущення дій, що завдають шкоди навколишньому природному

середовищу.

Відбудовні норми права утримувати вимога, спрямована до правопорушника, про відновлення

порушеного стану природного середовища.

Каральні імперативи проявляються у випадках притягнення до відповідальності за екологічне

правопорушення чи злочин відповідно до норм відповідного закону.

Заохочувальні еколого-правові норми ставляться до правових норм, які регулюють функціонування

економічного механізму охорони навколишнього природного середовища.

Дозвільні і зобов'язують норми звернені, насамперед, до природопользователю.

5. Об’єкти екологічного права.

об'єктом екологічного права — це природні і природно-антропогенні цінності, з приво­ду яких

складаються відповідні відносини.

Об'єкт екологічного права не є однорідним. Відповідно до Закону України «Про охорону

навколишнього природного середовища» виділяють навколишнє природне середовище в цілому та три

його головні елементи: природні ресурси; природні території та об'єкти, що підлягають особливій

охороні; здоров'я і життя людей (ст. 5).

Навколишнє природне середовище визначається «як сукупність природних і природно-соціальних умов

та процесів». 3 цього випливає, що не середовище є складною екосистемою, якій властиві не тільки

суто природні, а й природно-антропогенні закономірності.

До природних ресурсів у широкому значенні належать усі природні блага, які слугують задоволенню

потреб людини, а у вузькому — природні джерела для задоволення потреб матеріального виробництва.

При цьому за законом державній охороні й регулюванню використання підлягають природні ресурси,

як залучені в господарський обо­рот, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період

(ст. 5).

Відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних територій і

об'єктів, що підлягають особливій охороні, належать території та об'єкти природно-заповідного фонду,

курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші (ст. 60).

Усе різноманіття відповідних територій та об'єктів охоплюється поняттям екологічної мережі.

Відповідно до Закону України «Про екологічну мережу України» (2004) ця мережа утворюється з

метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного

потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та

зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через

поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають

особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та

міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні (ст. 3).