72. Особливості адміністративної відповідальності за порушення вимог водного законодавства

Склади правопорушень водного законодавства визначені ст. 110 ВК України, а також КК України та

КпАП України. Умовно їх можна поділити на три групи:

— порушення права державної власності на води;

—забруднення, засмічення та виснаження вод, невиконання заходів щодо запобігання шкідливим діям

вод;

—недотримання умов та вимог щодо водокористування, пошкодження водогосподарських та

гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації.

Особи, винні у порушенні вимог водного законодавства, притягуються до дисциплінарної,

адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Водокористувачі звільняються від

відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних

сил природи чи воєнних дій.

Кодекс про адміністративні правопорушення України передбачає адміністративну відповідальність у

вигляді накладання штрафу на посадових осіб та громадян за такі порушення водного законодавства:

а) порушення права державної власності на води (ст. 48);

б) порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59);

в) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх

морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59і);

г) порушення правил водокористування (ст. 60);

д) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61);

е) невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу

передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з

речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять

такі речовини понад установлені норми, внесення зазначеними особами до суднових документів

неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи

відповідним посадовим особам (ст. 62).

Адміністративні штрафи накладаються відповідно до виду правопорушення посадовими особами

державних органів екології та природних ресурсів, водного господарства, охорони здоров'я.

У випадках, коли у діях порушників водного законодавства є ознаки кримінальних злочинів, орган

(посадові особи), що здійснюють державний контроль у сфері використання та охорони вод, готують

щодо них відповідні матеріали і надсилають їх до правоохоронних органів для вирішення питання про

притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

73. Поняття і види надр як об’єкта екологічного права

Надра є частиною земної кори, розташованої під поверхнею суші та дном водоймищ, яка простягається

до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра).

Головним елементом надр є їх корисні копалини. Корисні копалини - це мінеральні утворення земної

кори, які за хімічним складом і фізичними властивостями придатні для використання у матеріальному

виробництві. Надра тісно пов'язані із землею. Цей зв'язок простежується в тому, що надра виступають

безпосереднім продовженням земельної території. Водночас надрам притаманні специфічні

особливості. Зокрема, вони є як основним знаряддям виробництва (при видобуванні корисних

копалин), так і просторовим організаційним базисом (при використанні простору надр для розміщення

підземних складів, спорудженні газових і нафтових трубопроводів, газових і нафтових сховищ,

прокладки ліній метрополітену, для захоронення шкідливих речовин, підземного скидання стічних вод)

тощо.

Усі надра в Україні складають державний фонд надр. Він включає як надра, що використовуються, так і

ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної

(морської) економічної зони. Складовою надр визнаються як відкриті, так ще не відкриті корисні

копалини. За своїм значенням вони поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого

значення, а за їх поширенням - на незагальнопоширені та загальнопоширені.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом

Міністрів України за поданням Мінприроди України.

Крім терміна «корисні копалини» гірниче законодавство використовує поняття «родовище корисних

копалин» та «техногенні родовища корисних копалин». Родовище корисних копалин - це

нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні

водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та

переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища

можуть виникати також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів

переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, становлять Державний фонд родовищ

корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд

родовищ корисних копалин і державний фонд надр формуються Мінприроди України.