149. Правовий статус екологічного експерта Статус експерта екологічної експертизи Стаття 27. Експерт екологічної експертизи

Експертом екологічної експертизи може бути спеціаліст, який має вищу освіту, відповідну спеціальність, кваліфікацію і професійні знання, володіє навичками аналізу експертної інформації і методикою еколого-експертної оцінки, а також має практичний досвід у відповідній галузі не менше трьох років.

Стаття 28. Права експерта державної екологічної експертизи

Експерт державної екологічної експертизи має право:

1) одержувати на свою вимогу відомості та матеріали, необхідні для проведення екологічної експертизи;

2) ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, екологічним стандартам і нормативам та врахування яких потребує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень;

3) вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення належної матеріально-технічної та інформаційної бази;

4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної екологічної експертизи.

Стаття 29. Обов'язки експерта екологічної експертизи

Експерт екологічної експертизи зобов'язаний:

1) дотримувати встановлених строків та порядку здійснення екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

2) забезпечувати всебічне, комплексне, об'єктивне, якісне і ефективне проведення екологічної експертизи;

3) своєчасно готувати обгрунтовані та об'єктивні висновки;

4) обгрунтовувати пропозиції про повернення документації на об'єкти екологічної експертизи на доопрацювання;

5) вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи;

6) заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо конкретного об'єкта екологічної експертизи.

Стаття 30. Гарантії незалежності експерта екологічної експертизи

Незалежність експерта екологічної експертизи забезпечується:

1) проведенням екологічної експертизи у встановленому законодавством порядку;

2) виконанням еколого-експертних функцій відповідно до вимог законодавства незалежно від розпоряджень посадових осіб державних органів, об'єднань громадян та інших формувань;

3) свободою вибору форм і методів еколого-експертного аналізу і оцінки та викладення особистої думки з питань проведеного аналізу;

4) забороною втручатися будь-кому в проведення екологічної експертизи, за винятком випадків порушення експертом вимог законодавства;

5) захистом порушених прав експерта у встановленому законодавством порядку.

150. Атмосферне повітря як об’єкт міжнародно-правової охорони

Природна газова рівновага в атмосфері є необхідною умовою життя на Землі.

Правовий статус атмосфери зумовлений її природними особливостями. Маючи газоподібний стан і

постійно циркулюючи, атмосферне повітря не може бути суто національним надбанням. Атмосфера є

універсальним міжнародним природним ресурсом, що перебуває в загальному користуванні всіх

держав і народів світу. Цей аспект є визначальним для міжнародно-правової охорони атмосфери.

У цій галузі ще не вироблено такого універсального міжнародного договору, як Конвенція ООН з

морського права. За цих умов атмосфероохоронні відносини держав регулюються регіональними

міжнародно-правовими актами чи актами стосовно тих або інших проблем. Серед них виділяється

укладена під егідою Європейської економічної комісії ООН Конвенція про транскордонне забруднення

повітря на великі відстані (Женева, 1979), до якої приєдналися США і Канада. Ця конвенція закріпила

принципи, якими мають керуватися договірні сторони у своїй діяльності щодо запобігання

транскордонному забрудненню повітря. Учасники конвенції зобов'язались обмежити і, наскільки це

можливо, поступово зменшувати викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Принципово важливою є домовленість між державами щодо спільного вироблення політики і стратегії

боротьби із забрудненням атмосферного повітря на основі поєднання як національних, так і

міжнародно-правових засобів, обміну інформацією, моніторингу забруднень тощо.

Для одержання інформації про стан атмосферного повітря широко використовується Глобальна система

моніторингу навколишнього середовища. її складовою є створена відповідно до конвенції Спільна

програма спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані у Європі. У

межах цієї програми функціонують синтезуючі центри, які ведуть розрахунки і передачу інформації про

транскордонні потоки сполучень сірки та інших хімічних речовин для країн - членів конвенції та

Європейської економічної комісії ООН.

У 1995 р. до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані був прийнятий

спеціальний Протокол із зобов'язанням держав-учасниць зменшити викиди сірки в атмосферне повітря

на своїх територіях на 30% до 1993 року. Ще одним Протоколом, прийнятим у 1998 р., передбачені

заходи щодо скорочення викидів в атмосферне повітря окислів азоту та посилення контролю за

транскордонними потоками забруднювачів.

Ще одним важливим міжнародно-правовим актом у галузі охорони атмосфери є укладена в 1985 р. під

егідою ЮНЕП у Відні Конвенція про охорону озонового шару. Приводом для цього стали потенційні

загрози здоров'ю людини і навколишньому середовищу у зв'язку зі змінами озонового шару під

впливом антропогенної діяльності.

Кіотський протокол, підписаний у м. Кіото (Японія) в грудні 1997 року

Ним передбачені конкретні зобов'язання сторін конвенції і Протоколу по обмеженню і скороченню

викидів парникових газів, які не регулюються монреальським протоколом, а також інших речовин, які

призводять чи можуть призвести до змін клімату.