58.Шістдесятники

Це були люди різних професій: студенти, робітники, поети, прозаїки, перекладачі, молоді науковці, які були об’єднані певною життєвою позицією. Суть цієї позиції полягала в небайдужості до тих проблем, які виникли перед тогочасним українським суспільством. Також ця позиція полягала в інтересі до історичного минулого України, в намаганнях змінити долю українців на краще. Умовно все покоління 60ників можна поділити на 2 великі групи, перша прагнула, крім культурних, політичних змін, була налаштована на політичну боротьбу проти системи (дисиденти); друга група 60ників залишалась політично нейтральною, вбачала головним завданням розвиток духовної культури, на керівних посадах в сфері культури вони справді багато робили для розвитку тодішнього стану культури. До найвідоміших постатей 60ників відносять: Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Валерій Шевчук, Євген Гуцало, Алла Горська, Віктор Зарецький та ін. Починаючи з 1959 року зусиллями 60ників утворюється ряд підпільних організацій культурного і політичного спрямування, завданням яких були консолідація творчої молоді, розповсюдження самвидавної літератури, проведення мистецьких і політичних заходів поза ідеологією. Найбільш відомими серед таких організацій вважаються: клуб творчої молоді «Супутник» (кінець 1959 року, засновується зусиллями студентів театрального інституту і консерваторії, провідні діячі – Лесь Танюк, Віктор Зарецький), тут діяла художня секція, де молоді художники мали можливість ознайомитися з досягненнями західноєвропейського мистецтва, вивчали історію національного мистецтва. Також зусиллями організації було зібрано матеріали про репресії 30-х рр., члени цього клубу активно подорожують Україною, влаштовують творчі вечори, розповсюджують самвидав тощо. В 1962 році виникає обєднання творчої молоді в Львові «Пролісок», ідейним лідером якого стає Михайло Косів. Діяльність була схожою до «Супутника», була наукова секція. Представники: філолог Михайло Осадчий, поети Ігори Калинець, Ірина Стасів і т.д. В 1 пол. 60-х рр. такі організації виникають в таких містах, як Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса.

В 1963 році Київським університетом спільно з інститутом мовознавства академії наук УРСР була організована конференція з питань культури та української мови, яка налічувала більше 800 учасників. . Подія дійсно мала великий суспільний резонанс і символізувала певні зміни в суспільній свідомості

59.Українська культура у 80-90 роках

У цей період культура, як система загальнолюдських цінностей, духовних і матеріальних досягнень кожного народу, зазнала в умовах радянської влади значних деформацій. Однобокий підхід до культурно-творчого процесу суттєво збіднив сферу культурного життя, залишивши за його рамками все, що не вкладалося в догмати класової, а згодом партійно-номенклатурної ідеології. Вкрай негативно позначився па стані культури залишковий принцип її фінансування. В складних умовах перебувала освіта. Незважаючи на неодноразові спроби реформувати систему освіти, її стан не тільки не покращився, а ще погіршився. Проекти освітніх реформ 1984 р. та 1987-1988 pp. були розроблені КПРС, нічого не зробила для покращення стану освіти. Навпаки, у цей час продовжує діяти залишковий принцип фінансування освіти, бюрократичні перепони все ще сковуютъ її демократизацію. На початку 90-х років СРСР посідав за рівнем освіти 28-е місце у світі. Одним із найважливіших завдань школи є забезпечення виконання Закону "Про мови в УКРАЇНСЬКІЙ РСР", прийнятого 1989 р. Відтоді в республіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з українською мовою навчання, організовано тисячі українсько-мовних класів у школах з російською мовою навчання. Освітня система стає більш гнучкою та різноманітною. З'явилась велика кількість ліцеїв, коледжів, гімназій. Ці навчальні заклади значно урізноманітнили навчальний процес, сприяють поглибленому розвиткові здібностей учнів та студентів. Зроблені помітні кроки в справі гуманізації освіти. Значно більше уваги приділяється вивченню української історії, релігії, народознавству, перші зрушення є у викладанні інших суспільних наук. Загалом же освіта не вийшла із стану занепаду. Зроблені перші суттєві кроки по перебудові вищої і середньої спеціальної освіти. Для кращої організації роботи освітніх закладів усіх рівнів два міністерства-народної освіти та вищої і середньої спеціальної освіти - об'єднані в одне - Міністерство освіти України. Реорганізується вся структура вищої і середньої спеціальної освіти. Наука в Україні у 80-і - на початку 90-х років продовжувала перебувати у складному стані. Довгий час її розвитком керували з допомогою адміністративно-командних методів; відомчі інтереси, бюрократизація стримували науковий процес. Згубний вплив на фундаментальні дослідження в кінці 80-х років мало захоплення багатьох наукових закладів лише практичними дослідженнями. Провідним науковим центром залишається Академія наук України. Однак і в ній нагромадилися серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки призвела до падіння престижності фундаментальних досліджень. При цьому понад 90 відсотків нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Серйозною вадою в галузі науки в Україні є низький рівень фінансування створює великі труднощі і в достатньому матеріально-технічному забезпеченні науки. Між тим спостерігалося падіння професіоналізму значної маси наукових співробітників. Погана технічна оснащеність наукових лабораторій, різке зниження життєвого рівня призвело до того, що все більше вчених виїжджає за рубіж для робота за контрактом на тривалий час, а то й назовсім. Перебудовується робота Академії наук, змінюються пріоритети. Зростає увага до фундаментальних досліджень. Йде перегрупування наукових сил. Влітку 1990 р. створена українська наукова асоціація (УНА), покликана сприяти відродженню української науки і виведенню її на світовий рівень. Засновано ряд галузевих академій, державних та громадських організацій науковців. Тіснішає співробітництво з українською діаспорою. Суттєві зміни відбуваються в галузі суспільних наук. Актуалізується тематика досліджень. Розпочата робота по написанню фундаментальних праць з історії українського народу, історії української культури. Ці праці визнані пріоритетними в АН України. Відкрито нові суспільствознавчі інститути-сходознавства, народознавства та інші. Процеси оновлення широко охопили також українську літературу і мистецтво. Письменство остаточно звільняється від комуністичної ідеологічної облуди. Йде переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ. Слід відзначити наповнену високим громадянським змістом творчість О.Гончара, І. Драча, Д. Павличка, П.Мовчана, В. Яворівського, І. Дзюби, Р.Лубковського,Р,1вапчука,О.Сизоненка,О.Мусієнка,Ю. Щербака та ін. Відроджується українське кіно, Створюються україномовні фільми. Розпочато підготовку власних режисерів і сценаристів. У кінці 80-х на початку 90-х років в республіці були створені фільми, які здобули міжнародне визнання. Серед них "Лебедине озеро. Зона" (С.Параджанов, Ю.Іллєнко), "Голод - 33" (О.Янчук, С.Дяченко, Л.Танюк). Фільм "Лебедине озеро. Зона" у 1990 р. вперше в історії української о кіно одержав нагороди найпрестижнішого в світі кінофестивалю в Каннах. В умовах переходу до ринку складні проблеми і труднощі переживає мистецтво. З одного боку - загроза для митців опинитися без засобів до існування, а з другого-небезпека комерціалізації. З’явилася й інша небезпека: крадіжки, погроми.