6. Пантеон слов’янських богів

Слов’янська міфологія є політеїстичною. Відомо , що у слов’ян не існувало єдиного пантеону богів. Кожне плем’я мало власний пантеон, який відображував його етнічні, топографічні та соціальні особливості. Міфологічні персонажі за характером їхніх зв’язків з колективом поділялися на декілька рівнів. До найвищого рівня належали боги із найзагальнішими функціями (ритуальна юридична функція, військова, господарсько-природнича). До таких богів відносилися : гол.бог – Сонце (Дажбог), пізніше – Хорс(гроза). Військову функцію – бог грози – Перун. Вітру – Стрибог, скотарство – Велес. Богом вогню та ковальства – Сворог , мудрості і краси – Лада. До нижчого рівня – божества , що пов’язані з сезонним циклом: Рот , Ярило ,Купала , Мокош. Найнижчий – Доля , Лихо , Смерть , Кривда.

Історичність даних божеств поділяється не всіма вченими:

Лада — одна з найстародавніших язичницьких богинь, богиня гармонії в природі, любові в шлюбі, мати-годувальниця Миру. Лада — мати близнят Лелі — втіленої води, і Полеля — втіленого світла.

Леля — богиня любові.

Полель — бог подружнього життя.

Важливою пам'яткою є «Велесова книга» — літературна пам'ятка нібито дохристиянських часів, вік якої точно не встановлено. Вона стала відома суспільству при досить дивних обставинах, що дають підстави стверджувати що це підробка XVIII—XIX ст. Якщо ж це дійсно історична пам'ятка, то її значення неможливо переоцінити. Вона проливає світло на певні сторони вірувань і життя східних слов'ян. В ній приводяться назви багатьох богів, а також повідомляється як велика таємниця, що насправді всі ці боги — це одне, стверджуючи таким чином ідею єдинобожжя в досить незвичному вигляді.

7. Київська Русь як соціокультурна система

Вивчення етнічної структури Русі є досить актуальним,оскільки ці знання дозволяють визначити спадкоємність русьої культурно-історичної спадщини. На сьогоднішній день існують різні позиції, що розв’язують проблему етнічного складу К.Р. Причиною цього є обмеженість і фрагментарність джерел дослідження,політична кон’юнктура, та культурно-історичні впливи. Сутність проблеми етнічого складу К.Р. полягає у відповіді на питання: чи існував у К.Р. єдиний концентрований етнос або етнічну основу К.Р. складали окремі неконсолідовані етноси,етнічні утворення .

Розв’язання цієї проблеми має досить тривалу історію. У XVII ст. відомий український філософ, історик Феодосій Сафунович у своїй роботі «Хроніка» говорить про К.Р. як державу , яка має моноетнічний склад. Ця ж лінія отримує свій розвиток згодом і у російських істориків (Карамзін,Соловйов, Кучерський) ,які вбачали в К.Р. перший період існування російської держави. Відповідно до цих концепцій етноси,які складали основу д-ви, утворили нову д-ву.

На початку ХІХ ст. виникає інша позиція, щодо тлумачення етнічного складу К.Р. (Грушевський). У своїх працях Грушевський обстоює ідею безперервності українського історичного процесу і доходить до висновку, що український етнос існує з IV ст. спершу під назвою антів=>полян,згодом русів.

В радянській історіографії була прийнята і підтримана концепція етнічної єдності культури К.Р., але це вже мало не стільки наукові, скільки на політичних причинах,оскільки така концепція обґрунтовував «єдиний радянський народ». З моменту проголошення незалежності України ця проблема знову набуває наукового характеру. Сьогодні існують науковці,які підтримують ідею східнослов’янської етнокультурної спільності(Петро Толочко, Котляр,Попович тощо). Але існують дослідження (В.Петров, Брайчевський,Ісаєвич, Дашкевич),які обґрунтовують окремішній характер етнічного розвитку києворуської культури.

На думку прихильників концепції східнослов’янської культурної спільності про існування єдиного етносу,давньоруської народності визначається наступними історичними процесами та явищами:

1. функціонування єдиної мови в межах давньоруської культури(літературна мова);

2. існування спільних джерел моралі і права;

3. єдина матеріальна культура;

4. існування єдиної етнічної свідомості (русин,руський);

5. консолідація еліти під впливом християнства.